ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
30 червня 2011 року № 2а-4176/11/2670
О 9 годині 29 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.
при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.
за участю:
представника позивача: Погодіна В.О.
представника відповідача: Азарової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК»
до Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
про визнання рішення протиправним та звільнення майна з-під арешту,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування постанов Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 14 вересня 2010 року про арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3, а саме: житлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; АДРЕСА_3.
В судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позовна заява містить вимоги, які за своєю правовою природою носять кримінально-правовий характер, оскільки рішення щодо накладення арешту на майно прийнято слідчим в межах кримінальної справи.
Представник позивача заперечив проти задоволення заявленого представником відповідача клопотання та зазначив, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва в порядку адміністративного судочинства, а саме: щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Разом з тим, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства (ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства).
Відповідно до ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Згідно спільного листа Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2011 року № 334/8/13-11 та від 11 березня 2011 року № 259/0/4-11 при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб’єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб’єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Проте, органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб’єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
В свою чергу кримінальне судочинство –це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу –підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У зв’язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Як вбачається з оскаржених постанов про накладення арешту на майно, які надані відповідачем через канцелярію суду 20 червня 2011 року, в провадженні СУ ГУМВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа № 10-21705 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України. 13 вересня 2010 року ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 Кримінального кодексу України та постановлено накласти арешт на його майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1.
Разом з тим, зазначене майно ОСОБА_3 передано ним позивачу в іпотеку як забезпечення зобов’язання за кредитними договорами.
Виходячи з презумпції невинуватості та норм кримінально-процесуального законодавства, реалізація майна звинуваченої особи, в даному випадку ОСОБА_3, з метою відшкодування заподіяної злочинними діями шкоди відбудеться тільки після встановлення судом його вини та на підставі відповідного вироку суду, який на день звернення позивача до адміністративного суду відсутній.
Таким чином, право банку на іпотечне майно на час звернення до адміністративного суду не порушено владними управлінськими функціями відповідача, а в подальшому позивач не позбавлений права звернутися до суду в межах Кримінально-процесуального кодексу України.
Отже, спірні відносини не є управлінськими, а повноваження правоохоронних органів та їхніх посадових осіб регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Згідно із ст. 234 Кримінально-процесуального кодексу України дії слідчого можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Під судом першої інстанції в Кримінально-процесуальному кодексі України розуміється районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд, що має право винести вирок у справі (ст. 32).
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про арешт майна звинуваченого, зазначений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а позивачу необхідно звернутися до загального місцевого суду в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі № 2а-4176/11/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК»до Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання рішення протиправним та звільнення майна з-під арешту.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева