4 жовтня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 6 березня 2006 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі  м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 6.03.2006 р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 12 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19.05.2006 р. рішення суду першої інстанції змінено: зменшено суму відшкодування моральної шкоди з 12000 грн. до 6000 грн., а в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що під час роботи на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав виробничу травму. Висновком МСЕК від 9.02.2005 р. йому вперше встановлено 20 % втрати професійної працездатності, в зв'язку з трудовим каліцтвом.

Частково задовольняючи позов та визначаючи розмір грошової суми у відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з фактичних обставин справи, характеру й глибини фізичних та душевних страждань позивача, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках та додаткових зусиль, необхідних для організації життя позивача, а також з того, що на спірні правовідносини поширюється  дія ст.ст. 21 та 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Зменшуючи розмір відшкодування, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що визначена місцевим судом сума моральної шкоди є надмірною, а також з того, що при відшкодуванні моральної шкоди має дотримуватись принцип розумності й справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду про зміну рішення місцевого суду ухвалено з додержанням  норм матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2006 року та змінене ним рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 6 березня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :