ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2303/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
при секретарі судового засідання: Середюку Миколі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : Климчука М.С.;
представника позивача : ОСОБА_2 - представника на підставі угоди;
представника відповідача : ОСОБА_3 - представника на підставі довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Беннета"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Беннета" (далі - ТОВ "Беннета") з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 08.04.2011 року по 08.04.2011 року ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Беннета" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт № 1373/23/13323710 від 08.04.2011 року.
Вказаною перевіркою встановлено ряд порушень законодавства, зокрема: ст. ст. 186, 187 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому ТОВ "Беннета" при постачанні товарів (послуг); п. 198.2 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ 896261 грн. в декларації з ПДВ за січень 2011 року, подану до ДПІ у м. Вінниці за №9000529705 від 18.02.2011 року; п. 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого ТОВ "Беннета" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету за січень 2011 року на 301243 грн.
За результатами перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято та направлено позивачу податкове-повідомлення рішення №0002092330 від 22.04.2011 року (форма "Р"), яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 301843 грн.
В судовому засіданні, яке призначалось на 15 червня 2011 року, позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити їх, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві від 16 травня 2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що акт, складений відповідно до проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки від 08 квітня 2011 року № 1373/23/13323710 є доцільним, а податкове повідомлення-рішення №0002092330 від 22.04.2011 року (форми "Р") вірним та обґрунтованим.
14 червня 2011 року представником відповідача ОСОБА_3 було подано заперечення на позовну заяву, яким останній просить суд в задоволенні позовних вимог ТОВ "Беннета" відмовити повністю, посилаючись на норми законодавства відповідно до яких складено акт перевірки від 08 квітня 2011 року № 1373/23/13323710 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0002092330 від 22.04.2011 року.
В судовому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про виклик свідка ОСОБА_4. Суд задовольнив дане клопотання та викликав в наступне судове засідання вказану особу в якості свідка.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він працює старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу сектору ризикових операцій відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці. 08 квітня 2011 року проводив перевірку ТОВ "Беннета", внаслідок якої не встановлено наявність транспортних засобів, власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідка, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №0002092330 від 22.04.2011 року (форма "Р") надіслано відповідачем на адресу ТОВ "Беннета" 04.05.2011 року, що підтверджується копією конверту з відміткою відділення поштового зв'язку та отримано позивачем лише 10.05.2011 року, про що здійснено відмітку у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке повернуто ДПІ у м. Вінниці.
05 січня 2011 року між ТОВ "Беннета" та ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" укладено договір поставки за №05-01-11БТ, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД") зобов'язався передати покупцю (ТОВ "Беннета") товар, а покупець - прийняти та оплатити його вартість. На виконання вказаного договору, постачальником передано, а покупцем отримано товар - "нітроамофоска (азофоска) 16:16:16 в біг-бегах" та "аміачна селітра в біг-бегах" на загальну суму 5377564,92 грн. (в т.ч. ПДВ 896260,82 грн.), що підтверджується видатковими накладними №РН-0000217 від 17.01.2011 року, №РН-0000285 від 20.01.2011 року, №РН-0000279 від 20.01.2011 року, №РН-0000282 від 20.01.2011 року, № РН-0000312 від 21.01.2011 року, №РН-0000307 від 21.01.2011 року, №РН-0000326 від 23.01.2011 року, №РН-0000320 від 23.01.2011 року, № РН-0000368 від 24.01.2011 року, №РН-0000393 від 25.01.2011 року, №РН-0000396 від 25.01.2011 року, №РН-0000437 від 26.01.2011 року, №РН-0000422 від 27.01.2011 року, №РН-0001531 від 13.03.2011 року, №РН-0000637 від 05.02.2011 року. В свою чергу, позивачем здійснено оплату придбаного товару на загальну суму 5377564,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №43 від 13.01.2011 року, №44 від 13.01.2011 року, №55 від 18.01.2011 року, №53 від 18.01.2011 року, №57 від 21.01.2011 року, №63 від 26.01.2011 року, №62 від 26.01.2011 року, №71 від 31.01.2011 року, №69 від 31.01.2011 року.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (в зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, а в силу положень п. 201.10 вказаної норми підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.
Таким чином за результатами проведення зазначеної господарської операції позивачем цілком правомірно сформовано та в подальшому відображено в податковій декларації податковий кредит в сумі 896260,82 грн., що також підтверджується виписаними ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" податковими накладними №147 від 18.01.2011 року, №146 від 18.01.2011 року, №424 від 31.01.2011 року, №326 від 26.01.2011 року, №327 від 26.01.2011 року, №240 від 21.01.2011 року, №82 від 13.01.2011 року, №83 від 13.01.2011 року, №423 від 24.01.2011 року.
13 січня 2011 року між ТОВ "Беннета" та ТОВ "Агро-Еталон" укладено договір поставки за №13/01-11, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (ТОВ "Беннета"" зобов'язався поставити у власність покупцю ("ТОВ Агро-Еталон") товар, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар. На виконання вказаного договору позивачем передано, а покупцем отримано товар - "селітра аміачна (біг-бег 1000 кг.) на загальну суму 1927680,00 грн. (в т.ч. ПДВ 321280,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №5 від 27.01.2011 року та довіреністю №20 від 27.01.2011 року. В свою чергу, ТОВ "Агро-Еталон" здійснено оплату придбаного товару на загальну суму 1927680,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.01.2011 року.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Таким чином, за результатами проведення зазначеної господарської операції позивачем цілком правомірно сформовано та в подальшому відображено в податковій декларації податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 321280,00 грн., що також підтверджується податковою накладною №1 від 13.01.2011 року.
Реальність операції підтверджується тим, що 13 січня 2011 року між позивачем та ТОВ "Деметра" укладено договір поставки за №8, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (ТОВ "Беннета") зобов'язався поставити у власність покупцю (ТОВ "Деметра") товар, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар. На виконання вказаного договору, позивачем передано, а покупцем отримано товар - "нітроамофоска 16:16:16 (біг/бег)" на загальну суму 1671912,00 грн. (в т.ч. ПДВ 278652,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №7 від 27.01.2011 року та довіреністю №1 від 27.01.2011 року. В свою чергу, ТОВ "Деметра" здійснено оплату придбаного товару на загальну суму 1671912,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 13.01.2011 року на суму 1621248 грн. та від 31.01.2011 року на суму 50664 грн.
Таким чином, за результатами проведення зазначеної господарської операції, позивачем цілком правомірно сформовано та в подальшому відображено в податковій декларації податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 278652,00 грн., що також підтверджується податковою накладною №2 від 13.01.2011 року.
Позивачем після проведення зазначених господарських операцій було подано до ДПІ у м. Вінниці податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій відображено податкові зобов'язання в загальній сумі 907223 грн., в тому рахунку 559932 грн., що виникли в результаті виконання господарських договорів №13/01-11 та №8 від 13.01.2011 року укладених позивачем з ТОВ "Агро-Еталон" та ТОВ "Деметра".
Слід зазначити, що у вказаній податковій декларації позивачем відображено податковий кредит в сумі 901709 грн., в тому рахунку 896260,82 грн., що виник в результаті виконання договору №05-01-11БТ від 05.01.2011 року укладеного позивачем з ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД".
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Посилання відповідача в акті від 08 квітня 2011 року на порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. ст. 215, 216 ЦК України в частині додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, здійсненому позивачем при постачанні товарів (послуг) є необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з вищевикладених фактичних обставин справи, здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД", ТОВ "Агро-Еталон" та ТОВ "Деметра" підтверджено первинними господарськими та бухгалтерськими документами, які відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача Климчука М.С. та свідка ОСОБА_4, не досліджувалися відповідачем при проведенні невиїзної документальної перевірки.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою, статті 203 ЦК України, а саме: ч. 3 ст. 203 ЦК України зазначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; відповідно до ч. 5 цієї ж статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; в ч. 6 ст. 203 ЦК України вказано, що правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Однак, наявності жодної з перелічених обставин при укладанні вищенаведених договорів, відповідачем не доведено.
Частина 3 ст. 215 ЦК України зазначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Так, ні на момент укладання договорів, ні на момент проведення податковим органом позапланової невиїзної документальної перевірки, ні на момент звернення позивача до суду з даним позовом жодний з контрагентів ТОВ "Беннета", чи сам позивач, чи інша заінтересована особа не заперечувала дійсність укладених правочинів. Сторонами не надано доказів, що такі судові рішення з приводу недійсності вищевказаних договорів не приймалися, а тому відсутні будь-які правові підстави стверджування податковим органом протилежного.
Крім того, в акті перевірки ДПІ у м. Вінниці від 08 квітня 2011 року відповідач посилається на відсутність у ТОВ "Беннета" транспортних засобів, власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.
Судом встановлено, що зазначені висновки є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи документами наданими для дослідження позивачем, а саме: ліцензією серії АВ №047854 від 19.06.2006 року, в якій визначено адресу провадження діяльності ТОВ "Беннета": Вінницька область, м. Липовець, вул. Привокзальна, 25, складське приміщення; свідоцтвом про право власності №1 від 18.03.2008 року та реєстраційним посвідченням ВООБТІ від 24.04.2008 року на будівлю складу з підвалом, що розташована за вищевказаною адресою та належить ТОВ "Беннета" на праві власності; державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №674168 від 27.12.2006 року виданого позивачу на земельну ділянку площею 0,2349 га по вул. Привокзальна, 25 у м. Липовець, Вінницької області для комерційного використання.
Всупереч доводам відповідача щодо відсутності у позивача транспортних засобів слід зазначити, що 05 січня 2011 року між ТОВ "Беннета" та ФОП ОСОБА_5 укладено договір на транспортне обслуговування №2, а також укладено договір оренди транспортного засобу від 11 березня 2011 року.
Разом з тим, слід також зазначити, що з метою здійснення поставок та виконання господарських договорів, між позивачем та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" укладено договір №564 від 21 липня 2009 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуг, строком на три роки, згідно якого Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" надає ТОВ "Беннета" (Вантажовласнику) послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, а останній здійснює розрахунки за ці послуги.
Враховуючи викладене, податковим органом проведенено поверхнево перевірку, без встановлення всіх обставин.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача, викладені у акті складеному відповідно до позапланової невиїзної документальної перевірки від 08 квітня 2011 року та податковому повідомленні-рішенні від 22 квітня 2011 року не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної адміністративної справи, а тому вказане рішення суб'єкта владних повноважень слід визнати протиправним та скасувати.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0002092330 від 22 квітня 2011 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беннета" судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович