Справа № 2-а-2228/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2009 року суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Григор’єв Р.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Прилуках адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі про визнання протиправними та неконституційними дій органу владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2009 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Прилуцькому районі, як до органу владних повноважень, про визнання протиправними та неконституційними його дій з приводу обчислення, призначення, перерахунку та здійснення виплати належної їй щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та гарантованої Конституцією України, чим грубо порушив її права. Крім того, просила зобов»язати відповідача здійснити їй перерахування щомісячної соціальної допомоги згідно ЗУ «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» та забезпечити відповідні виплати.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" їй щомісячно повинна підвищуватися пенсія на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ч.2 ст.3 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивачка до суду не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, і надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження у її відсутності, посилаючись на вік та стан здоров"я.

Представник відповідача до суду також не з"явився, сповіщений належним чином, подав письмові заперечення на позов, в яких позовні вимоги не визнає, просить в їх задоволенні відмовити, а також просить розглянути справу без участі представника відповідача. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Також зазначив, що ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує ВРУ, а не з бюджету ПФУ, який затверджує КМУ. Крім того, ч.З ст.28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується. Також просить застосувати термін позовної давності, відповідно до ст.99 КАС України.

За таких обставин суддя вважає за можливе розглянути спір по суті у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка, ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідно, вона є дитиною війни в розумінні вказаного вище закону, що не заперечується і відповідачем по справі, а її статус дитини війни підтверджується відповідним пенсійним посвідченням.

Статтею 46 КУ встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суддя не бере до уваги положення ч.З ст.28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком, як це встановлено в ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Реалізація особою права, що пов"язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань суддею не приймається до уваги.

Відповідно до ст.22 КУ конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 41 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 року №107 текст ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції (набрала чинності з 01.01.2008 року): "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього закону та ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Рішенням КСУ "У справі за конституційними поданнями ВСУ щодо відповідності КУ (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, п.п.61, 62, 63, 66 розділу 2, п.З розділу З ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності КУ (конституційності) положень ст.67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України») від 22.05.08 року № 10-рп/2008 положення п.41 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 року № 107 визнано такими, що не відповідають КУ (є неконституційними).

Згідно ч.2 ст. 152 КУ закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.

Суддя вважає, що невиплачена позивачці щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо виплати недоплаченої пенсії як дитині війни з часу звернення її до суду з адміністративним позовом в межах строку звернення до суду з адміністративним позовом, тобто з 05.08. 2008 року по 31.12. 2008 року.

Відповідач наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду згідно ст.99 КАС України, а тому позивачці слід відмовити в задоволенні стягнення суми за період з 01.01.2008 року по 04.08.2008 року, так як поважних причин пропущення строку звернення до суду суддя не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.7-14, 122 ч.3, 158-163, 167 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі про визнання протиправними та неконституційними дій органу владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі неправомірною.

Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з 05.08. 2008 року по 31.12. 2008 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції - Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.