У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у цивільних справах у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Московський райвиконком  м. Харкова, про визнання таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом про поновлення порушеного права та вселення,

в с т а н о в и л а :

            У квітні 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 завернулись до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 їх син, з 1997 року відсутній в АДРЕСА_1 без поважних причин, комунальні послуги не сплачував. Просили визнати його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням. ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом про вселення, зазначив, що постійно користувався спірною квартирою, але у 2002 році батьки встановили додатковий замок на вхідні двері та перешкоджають йому у користуванні квартирою.

Рішенням Московського районного суду від 17 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від              11 червня 2004 року, у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Поновлено порушене право на житло та ОСОБА_3 вселено у АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції від 17 березня 20004 року та ухвалу апеляційного суду     від 11 червня 20004 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

         Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, рішення Московського районного суду від 17 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України:                            Є.Ф. Левченко

                            Ю.Л. Сенін

                            Л.І. Охрімчук