У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 28 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від  1 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1

Вироком суду

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

жителя м. Галич Івано-Франківської області,

судимості не має,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч. 3 ст. 191 КК України на три роки, з позбавленням права обіймати керівні посади на один рік десять місяців;

- за ч. 4 ст. 191 КК України на п'ять років, з позбавленням права обіймати керівні посади на два роки;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на два роки, з позбавленням права обіймати керівні посади на один рік вісім місяців;

- за ч. 1 ст. 209 КК України на три роки, з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, одержаного злочинним шляхом.

На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_1, за сукупністю злочинів  призначено п'ять років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні посади на два роки, з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, одержаного злочинним шляхом.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання із випробуванням з іспитовим строком два роки.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2005 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення, а вирок Галицького районного суду від 1 липня 2005 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Як визнав суд, ОСОБА_1, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_3, будучи службовою особою, у проміжок часу з 9 вересня 2004 року по 4 листопада 2004 року, повторно, заволодів чужим майном шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах, вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки та фінансові операції з коштами, одержаними злочинним шляхом, а також їх легалізацію.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо           ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію дій засудженого, прокурор вважає, що суд неправильно застосував кримінальний закон та призначив засудженому покарання, що не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу через м'якість. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції істотно порушив кримінально-процесуальний закон, оскільки на порушення ст. 377 КПК України, не розглянув доповнення до апеляції прокурора.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

         Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів та кваліфікації його злочинних дій за ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і у поданні не оспорюється. Не оспорює висновок суду і сам засуджений.

         Колегія суддів з огляду на наведені у вироку докази, вважає рішення суду щодо винності ОСОБА_1 саме у цій частині є обґрунтованим і правильним.

         Проте, призначаючи винному покарання суд першої інстанції припустився помилки.

         Місцевий суд, відповідно до вимог ст. 75 та ст. 77 КК України, підставно не застосував до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки у даному випадку це не передбачено законом, але належним чином не зазначив про це у вироку.

         Обираючи ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 209 КК України, суд не призначив йому додаткове покарання, у виді позбавлення права обіймати керівні посади, передбачені санкцією цієї статті і не вказав чому це не було зроблено. Тобто суд не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню.

         Під час апеляційного розгляду справи суд не виправив цю помилку і крім того у повному обсязі  не розглянув доводи апеляції прокурора.

За таких обставин не можна вважати законним вирок саме в частині призначення покарання.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, дати відповідь на доводи апеляції прокурора в тому числі і щодо м'якості призначеного покарання і постановити рішення, яке відповідало вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

 касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи  задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

С у д д і:

Кравченко К.Т.                       Лавренюк М.Ю.                               Мороз М.А.