СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
29 січня 2008 року | Справа № 20-7/353 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Дугаренко О.В.,
Заплава Л.М.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
28.01.2008
позивача: Кухарєнко В.М.,дов.№04-01 від 08.01.2008.
відповідача: Байрамова К.В.,дов.№б/н від 23.10.2007
після перерви 29.01.2008
стороні не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 03.12.2007 по справі № 20-7/353
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь,99011)
до Закритого акціонерного товариства "Союз-Спецсвязьстрой" (вул. Курганна, 4, місто Севастополь,99029)
(99007, вул.М.Музики,54-17, місто Севастополь)
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за 2006 рік в розмірі 31535,00 грн. та пені в сумі 1636,58 грн., а всього 33171,58 грн.
ВСТАНОВИВ:
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства „Союз-Спецсвязьстрой" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій в сумі 31535,00 грн та пені у сумі 1636,58 грн, а всього 33171,58 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у 2006 році не виконав норматив з працевлаштування інвалідів, встановлений статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 03.12.2007 року у справі № 20-7/353 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів, що відповідачем порушені встановлені правила здійснення господарської діяльності.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою позов заволинити.
Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач в порушення вимог закону у 2006 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також тим, що суд керувався не нормами статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»( у редакції діючий у 2006 році), а старої редакцій вказаного Закону.
В судовому засіданні була оголошена перерва до 29.01.2008.
Переглянувши постанову суду відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що апеляційна скарги позивача не підлягає задоволенню у зв'язку із наступним.
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів будучи уповноваженим органом зі здійснення контролю за створенням підприємствами робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та виконанням ними нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, провело перевірку закритого акціонерного товариства „Союз-Спецсвязьстрой" з цих питань.
В результаті перевірки було встановлено, що згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ) за 2006 рік, на підприємстві працює 43 особи, норматив для працевлаштування інвалідів склав 2 робочих місця, фактично на підприємстві протягом 2006 року ці місця для працевлаштування інвалідів зайняті не були; середньорічна заробітна плата на одну людину на підприємстві склала 15767,44 грн.
За недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 31535,00 грн.
Прострочення терміну оплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем складає 173 дні (з 16.04.2007 по 05.10.2007), у зв'язку з чим відповідачу нарахована пеня в сумі 119,37 грн. на суму 31535,00 грн.
У відзиві на позов відповідач наводить факти, які свідчать про відсутність у позивача підстав для застосування господарсько-правової відповідальності. На виконання частини 4 пункту 14 Положення „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” закрите акціонерне товариство "Союз-Спецсвязьстрой" повідомляло Севастопольський міський центр зайнятості про наявність вакантних посад в кількості 6 осіб, в тому числі 2 вакансії: підсобний працівник та двірник, до яких не пред'являлись будь які вимоги щодо необхідності спеціальних навиків та знань для працевлаштування інвалідів (звіти про наявність вакансій (форма 3-ПН), а також відповідач наводить докази того, що Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів теж ним було належним чином проінформовано про наявність вакантних робочих місць для інвалідів.
Згідно Наказу № 85 „Про призначення робочих місць для інвалідів" відповідача, вакантні посади: Оператор комп'ютерного набору, підсобний працівник, комірник, двірник, - вважаються робочими місцями для інвалідів з 10.01.2006.
Однак, робітники –інваліди ні з Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, ні з центра зайнятості до відповідача не направлялись.
Судова колегія вважає, що позивач необґрунтовано посилається на порушення відповідачем частини першої статті 19 Закону щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки у частині першій статті 19 Закону (в редакції, чинній з 01.01.2006) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Також стосовно наведених доводів судова колегія зазначає, що відповідно до вимог статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, а згідно пункту 10, 11 Положення „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій, спеціальностей; подають державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; ведуть інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, на думку судової колегії, метою встановлення адміністративно-господарських санкцій для підприємств, установ, організацій, у тому числі фізичних осіб, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом є покарання тих суб’єктів господарювання, які умисно ухиляються від працевлаштування таких осіб та надання інформації відповідним органам.
Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що дії відповідача не свідчили про умисне ухилення його від працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів 2-3 групи), й ним не було виконано встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів лише у зв’язку з тим, що ні ці громадяни, ні відповідні органи, уповноважені захищати їхні інтереси, не звертались до підприємства з заявою про працевлаштування вказаних осіб.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції винесена у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права і відсутні підстави для її скасування.
Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 03.12.2007 у справі № 20-7/353 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді О.В. Дугаренко
Л.М. Заплава