СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
31 січня 2008 року | Справа № 20-7/306 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Дугаренко О.В.,
Заплава Л.М.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
28.01.2008
позивача: Кухарєнко В.М.,дов.№04-01 від 08.01.2008
відповідача: Попова В.Є.,дов.№13 від 28.01.2008
Гребельний В.В.- директор
після перерви 31.01.2008
сторони не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 03.12.2007 по справі № 20-7/306
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь,99011)
до Комунального підприємства "Кіновідеопрокат" (вул. Адм. Октябрьського, 34, місто Севастополь,99008)
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 15954,00 грн. та пені в сумі 742,45 грн., а всього 16696,45 грн. за 2006 рік
ВСТАНОВИВ:
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до комунального підприємства „Кіновідеопрокат" про стягнення суми адміністративно - господарських санкцій в сумі 15 954,00 грн та пені у сумі 742,45 грн, а всього 16696,45 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у 2006 році не виконав норматив з працевлаштування інвалідів, встановлений статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 03.12.2007 у справі № 20-7/306 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів, що відповідачем порушені встановлені правила здійснення господарської діяльності.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою позов заволинити.
Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що суд керувався не нормами статей 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»( у редакції діючий у 2006 році), а старої редакцій вказаного Закону.
В судовому засіданні була оголошена перерва до 31.01.2008.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів будучи уповноваженим органом зі здійснення контролю за створенням підприємствами робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та виконанням ними нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, провело перевірку комунального підприємства „Кіновідеопрокат" з цих питань.
В результаті перевірки було встановлено, що відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників (83 осіб) відповідач мав створити 3 робочих місця для працевлаштування інваліда. Фактично в 2006 році на підприємстві працював один інвалід протягом 5 місяців, отже середньооблікова кількість працюючих інвалідів склала 0 чоловік.
З урахуванням середньорічної заробітної плати на підприємстві в 2006 році ( 5 318,00 грн) розмір штрафних санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів, на думку позивача, становить 15 954, 00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»за порушення термінів сплати адміністративно –господарських санкцій відповідачу нарахована пеня, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що склало суму у розмірі 742, 45 грн.
Спір виник у зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем порушені соціальні інтереси держави внаслідок невиконання ним вимог діючого законодавства в сфері соціального захисту інвалідів, а саме: Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в частині дотримання нормативу працевлаштування інвалідів.
У відзиві на позов відповідач наводить факти, які свідчать про відсутність у позивача підстав для застосування господарсько-правової відповідальності. На виконання частини 4 пункту 14 Положення „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” комунальне підприємство інформувало Севастопольський центр зайнятості, на території якого знаходиться відповідач - про вільні робочі місця та вакантні посади для працевлаштування інвалідів на роботу у 2006 році, що підтверджується щомісячними звітами про наявність вакансій для інвалідів в Севастопольський центр зайнятості, який підтверджував прийняття таких звітів своїм штампом та відповідними відмітками на копіях вказаних документів, а також відповідач наводить докази того, що Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів теж ним було належним чином проінформовано про наявність вакантних робочих місць для інвалідів.
Однак, робітники-інваліди ні з Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, ні з центра зайнятості до відповідача не направлялись.
Стосовно наведених доводів судова колегія зазначає, що відповідно до вимог статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, а згідно пункту 10, 11 Положення „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій, спеціальностей; подають державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; ведуть інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, на думку судової колегії, метою встановлення адміністративно-господарських санкцій для підприємств, установ, організацій, у тому числі фізичних осіб, які використовують найману працю, за кожне робоче
місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом є покарання тих суб’єктів господарювання, які умисно ухиляються від працевлаштування таких осіб та надання інформації відповідним органам.
Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що дії відповідача не свідчили про умисне ухилення його від працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів 2-3 групи), й ним не було виконано встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів лише у зв’язку з тим, що ні ці громадяни, ні відповідні органи, уповноважені захищати їхні інтереси, не звертались до підприємства з заявою про працевлаштування вказаних осіб.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції винесена у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права і відсутні підстави для її скасування.
Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 03.12.2007 у справі № 20-7/306 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді О.В. Дугаренко
Л.М. Заплава