29 вересня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Сумиобленерго”, Сумської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Конотопської міської ради про захист прав споживача, визнання неправомірними нормативно-правових актів, визнаня частково недійсним договору та відшкодування матеріальної й моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на  рішення Конотопського міського суду Сумської області від 25 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Конотопського міського суду Сумської області  від 25 грудня 2003 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2004 року, яким  в позові відмовлено.

  В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на  неналежне з'ясування судами фактичних обставин справи, невірну оцінку наданих доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, Сумська облдержадміністрація вказує на те, що судові рішення, на її думку, є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що оскаржені позивачем розпорядження голови Сумської облдержадміністрації та рішення виконкому Конотопської міської ради були ухвалені в межах повноважень, визначених Законами України “Про місцеві державні адміністрації” та “Про місцеве самоврядування”, а також не суперечили положенням Закону України “Про електроенергетику”.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, підписуючи договір про надання послуг з електропостачання, погоджувався на умови і порядок оплати наданих послуг, а також не довів факту надання послуг неналежної якості чи в меншому обсязі. Оскільки він мав заборгованість зі сплати вартості спожитої електроенергії, ВАТ “Сумиобленерго” у встановленому порядку відключило його квартиру від електричної  мережі.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з  висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Конотопського міського суду Сумської області  від 25 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :