У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27  вересня 2006 року                                                                            м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Левченко Є.Ф.,                    Сеніна Ю.Л.,                      Охрімчук Л.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

         У липні 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач є її сином. Вона непрацездатна, не працює, страждає рядом хронічних захворювань, отримує мінімальний розмір пенсії якого не достатньо для проживання та лікування. Відповідач має матеріальну можливість надавати допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача на її користь щомісячно 150 грн. на утримання.

         Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 липня 2002 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку починаючи з 18 липня 2002 року.

         Ухвалою районного суду від 8 квітня 2004 року відмовлено Нерейко Олені Геннадіївна в прийнятті апеляційної скарги на рішення суду від 26 липня 2002 року.

         Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 10 червня 2004 року ухвала районного суду від 8 квітня 2004 р. залишена без зміни.

         У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції від 8 квітня 2004 р. та ухвалу апеляційного суду від 10 червня 2004 року скасувати, справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм процесуального права.

         Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. 

         Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

         Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

         Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

         Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

         Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, ухвалу Богунського районного суду від 8 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 10 червня 2004 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України:                            Є.Ф. Левченко

                            Ю.Л. Сенін

                            Л.І. Охрімчук