П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 червня 2011 року     м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,           Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І.,  Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світ розваг» (далі – ТОВ) до Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі – ДПА), спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі – СДПІ) про визнання недійсним рішення за заявою СДПІ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2010 року,  

в с т а н о в и в:

У травні 2007 року ТОВ звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ДПА, СДПІ в якому просило визнати недійсним рішення СДПІ від 15 травня 2007 року № 0000330849 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 710 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що Міністерство промислової політики України всупереч пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (далі – постанова № 121) не забезпечило розроблення гральних автоматів, оснащених фіскальною пам’яттю, і запам’ятовуючих пристроїв для оснащення автоматів, що вже діють. Це, у свою чергу, унеможливило оснащення гральних автоматів, які використовує у господарській діяльності позивач, фіскальною пам’яттю у встановлений постановою № 121 термін.

Господарський суд Харківської області постановою від 4 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від               15 листопада 2007 року, позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсним рішення СДПІ від 15 травня 2007 року № 0000330849 про застосування до ТОВ штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 710 грн та стягнув з державного бюджету на користь позивача 3 грн 40 коп. державного мита.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2010 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, СДПІ звернулася із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційним судом пункту 6 додатку до постанови № 121 та пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР) у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2011 року у справі за позовом ТОВ до ДПА та СДПІ про визнання недійсним рішення, яка, на її думку, підтверджує неоднакове правозастосування.

Перевіривши за матеріалами справи наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.

Суди встановили, що працівники ДПА 17 квітня 2007 року провели перевірку господарської одиниці (зали гральних автоматів позивача) щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності та склали акт від 17 квітня 2007 року на бланку № 007757.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме – незастосування реєстраторів розрахункових операцій  (далі – РРО) при проведенні розрахункової операції на загальну суму 2 142 грн, у тому числі невидача розрахункового документа на суму 50 грн.

На підставі викладених в акті перевірки висновків СДПІ прийняла рішення від             15 травня 2007 року № 0000330849, яким до позивача згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 710 грн.

Приймаючи рішення, касаційний суд виходив із того, що вини юридичної особи у незастосуванні РРО немає, оскільки Міністерство промислової політики не виконало покладеного на нього постановою № 121 обов’язку щодо розроблення запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

У постанові, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки на час проведення перевірки настав установлений постановою № 121 термін застосування РРО при наданні послуг із використанням гральних автоматів.

Висновки касаційного суду у справі, що розглядається, відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, пунктом 6 додатку до постанови № 121 встановлено термін переведення суб’єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Для суб’єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін                      до 31 грудня 2006 року.

Водночас згідно зі статтею 12 Закону № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі – Державний реєстр) та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови № 121 на Міністерство промислової політики було покладено обов’язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру було включено комп’ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

За таких обставин до вказаної дати у суб’єктів господарювання була відсутня об’єктивна можливість дотримання вимог Закону № 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп’ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 1 липня 2008 року.

У справі, що розглядається, суди встановили, що перевірку було проведено           17 квітня 2007 року, тобто до дати реєстрації вищезазначеної комп’ютерно-касової системи, а відтак вина позивача у порушенні ним порядку використання РРО відсутня.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні заяви СДПІ слід відмовити.

Керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові  відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова позиція

Притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп’ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 1 липня 2008 року, оскільки до цієї дати у перших була відсутня об’єктивна можливість дотримувати вимог статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».