ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21.06.11 р. Справа № 34/90
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торакс”, м. Донецьк
про: стягнення 95’113,61грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю 727 від 01.01.2011р.)- представник
від відповідача: ОСОБА_2. (за довіреністю б/н від 16.06.2011р.)- представник
СУТЬ СПОРУ:
Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД”, м. Київ (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торакс”, м. Донецьк (далі – відповідач) про стягнення 95113,61грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 82’707грн.49коп., штрафу в сумі 12’406грн.12коп.
Ухвалою від 07.04.2011р. судом (суддя Кододова О.В.) порушено провадження у справі, сторони зобов’язано надати документи та вчинити певні дії.
Склад суду неодноразово змінювався, востаннє розпорядженням заступника голови суду від 31.05.2011р. справа № 34/90 була передана на розгляд судді Макарової Ю.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 8049 від 02.02.2009р., у зв’язку з чим виникли підстави для нарахування штрафу.
На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № 8049 від 02.02.2009р., додаткової угоди від 30.12.2009р. до договору поставки № 8049 від 02.02.2009р., видаткових накладних VA 10231139 від 15.12.2010р., VA 10231140 від 15.12.2010р., VA 10216959 від 30.11.2010р., VA 10232120 від 16.12.2010р., VA 10233824 від 20.12.2010р., VA 10234252 від 20.12.2010р., VA 10234253 від 20.12.2010р., VA 10236629 від 22.12.2010р., VA 10239080 від 24.12.2010р., VA 10239081 від 24.12.2010р., VA 10236447 від 22.12.2010р., VA 10236563 від 22.12.2010р., VA 10243498 від 31.12.2010р., VA 10236543 від 22.12.2010р., повідомлення № 222 від 01.01.2010р. до договору № 8049 від 02.02.2009р., якою уповноважилися представники відповідача на отримання товару за договором, вимоги № 564 від 13.01.2011р. щодо погашення виниклої суми заборгованості.
Представник відповідача надав відзив, у якому сума боргу визнається в повному обсязі, однак відповідач вважає, що п.12.5 договору щодо стягнення суми штрафу у розмірі 15% є таким що суперечить законодавству, оскільки пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона сплачується.
В судовому засіданні 21.06.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, зазначили про відсутність додаткових доказів в обґрунтування доводів.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
02.02.2009р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 8049, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність (повне господарське відання) покупця, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід’ємною частиною
Відповідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється окремим партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених продавцем заявок на поставку товару. Доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна з відміткою покупця про його отримання та довіреність на отримання товару з посиланням на номер та дату даного договору (п. 3.7.договору).
Згідно п. 5.4 договору ціни кожного виду товару вказуються у видаткових накладних на товар.
Сторони у розділі 6 договору погодили умови розрахунків за товар. Так, відповідно п. 6.1 договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу.
Відповідно п. 6.2 договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов’язаний здійснити оплату за товар на користь продавця, вказується продавцем у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання продавцем покупцю рахунку – фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов’язковим.
Пунктом 6.6 договору сторони встановили, якщо продавцем здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує продавець від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед продавцем в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних), яку зобов’язаний здійснити покупець за цим договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на товар, який постачався.
30.12.2009р. сторони уклали додаткову угоду до договору поставки № 8049 від 02.02.2009р., у якій домовились внести зміни до п.п.12.9 договору та викласти його в наступній редакції: цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними VA 10231139 від 15.12.2010р., VA 10231140 від 15.12.2010р., VA 10216959 від 30.11.2010р., VA 10232120 від 16.12.2010р., VA 10233824 від 20.12.2010р., VA 10234252 від 20.12.2010р., VA 10234253 від 20.12.2010р., VA 10236629 від 22.12.2010р., VA 10239080 від 24.12.2010р., VA 10239081 від 24.12.2010р., VA 10236447 від 22.12.2010р., VA 10236563 від 22.12.2010р., VA 10243498 від 31.12.2010р., VA 10236543 від 22.12.2010р, всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 121387грн.12коп.
Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.
У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія повідомлення за підписом генерального директора та головного бухгалтеру із зазначенням зразків підписів матеріально-відповідальних осіб на отримання товару, що не суперечить п.3.8 договору та Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 8049 від 02.02.2009р. суд робить виходячи з того, що у вищезазначених видаткових накладних є посилання на договір № 3496/08 від 12.12.2008р. Відповідачем даний факт не спростований. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.
Станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати товару, сума заборгованості в розмірі 82707грн.49коп., з урахуванням здійснених часткових оплат, не погашена.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 82’707грн.49коп. у зв’язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 8049 від 02.02.2009р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору купівлі–продажу.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як зазначалося, сторони у п. 6.1 договору передбачили, що оплата покупцем за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. Одночасно п. 6.2 сторони встановили, що при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов’язаний здійснити оплату за товар на користь продавця, вказується продавцем у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній.
Оскільки позивач поставив товар без попередньої оплати з боку відповідача, а відповідач прийняв поставлений товар без усяких заперечень за застережень, то своїми фактичними діями сторони визначили порядок розрахунків з відстроченням платежу. Отже, до правовідносин, що склалися між сторонами застосовується п. 6.2 договору.
Накладними VA 10231139 від 15.12.2010р., 10231140 від 15.12.2010р., 10232120 від 16.12.2010р., 10233824 від 20.12.2010р., 10234252 від 20.12.2010р., 10234253 від 20.12.2010р., 10236629 від 22.12.2010р., 10239080 від 24.12.2010р., 10239081 від 24.12.2010р. було передбачено здійснення відстрочення платежу на 14 днів, по накладним VA 10216959 від 30.11.2010р., VA 10236447 від 22.12.2010р., VA 10236563 від 22.12.2010р., VA 10243498 від 31.12.2010р. передбачено відстрочення платежу на 30 днів, по накладній VA 10236543 від 22.12.2010р. – відстрочка платежу на 60 днів.
Відповідно до видаткових накладних відповідачу був поставлений товар на загальну суму 121’387грн.12коп. Враховуючи, що остання партія товару була отримана відповідачем 22.12.2010р., з урахуванням обумовлених строків оплати, на день подачі позову до суду строк оплати по кожній накладній наступив та вже почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.
Доказів погашення боргу в сумі 82’707грн.49коп. суду не представлені, сума боргу визнана відповідачем, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення господарське зобов’язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 12.5 договору просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 15% від простроченої суми оплати що складає 12’406грн.12коп.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Суд відзначає, що принцип свободи договору, встановлений ст. 627 Цивільного кодексу України, включає в себе таки ознаки, як вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; свобода вибору сторонами форми договору; право громадян або юридичних осіб, та інших суб’єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.
Слід підкреслити те, що в першу чергу свобода договору проявляється у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.
Так, договір підписаний сторонами добровільно, без зауважень, протоколу розбіжностей до нього, зокрема умови п. 12.5 договору погоджений сторонами.
Оскільки, відповідачем не виконанні належним чином зобов’язання, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, зокрема, договором.
У ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Також у п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За правовою природою заявлена до стягнення сума у розмірі 12’406грн. 12коп. є штрафом, умови п. 12.5 договору не суперечить чинному законодавству України, оскільки граничний розмір відповідальності у вигляді штрафу за прострочку платежу законодавством не встановлений.
Посилання скаржника на те, що пункт 12.5 договору суперечить законодавству є безпідставними, вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 12’406грн. 12коп. підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 82707грн.49коп., штрафу в сумі 12406грн.12коп.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торакс”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 82’707грн.49коп., штрафу в сумі 12406грн.12коп. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торакс” (83052, м. Донецьк, бульвар Шевченко, будинок 97, код ЄДРПОУ 20341370, р/р 26000001000196 в ПАТ КБ „УФС”, МФО 377777) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18-А, код ЄДРПОУ 21642228, р/р 26003012817821 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) суму основного боргу в розмірі 82707грн.49коп., штрафу в сумі 12406грн.12коп., витрати на оплату державного мита в сумі 976грн. 44коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.
У судовому засіданні 21.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2011р.
Суддя Макарова Ю.В.