ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4467/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Молодецького Р.І.,
при секретарі – Лазаренко У.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
27 травня 2011 року Головне Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 12.05.2011 року ВП №26329893.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 12.05.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по виконанню виконавчого листа № 2-а-204/08, виданого Київським районним судом м. Полтави 25.07.2008 року. Вважає, що вказана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки у строк для добровільного виконання, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, рішення суду виконано бути не могло, оскільки кошторисні призначення не передбачають відшкодування коштів за рішеннями судів за минулі роки, виконання рішення суду можливе лише після збільшення бюджетних призначень на вказані цілі. Крім того, позивач зазначає, що за виконавчим документом фактичне стягнення не проведено, а тому відсутні підстави для винесення постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, у якому просив провести розгляд справи за відсутності представника.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника підрозділу.
Суд, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави зобов’язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_2 одержані для виплати на його ім'я кошти недоплаченої разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 1175,18 грн.
25.07.2008 року для примусового виконання вказаного рішення Київського районного суду м. Полтави видано виконавчий лист № 2-а-204/08.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій до 09 березня 2011 року) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
На виконання вказаної норми Закону відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-204/08 від 25.07.2008 року та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду - 7 днів.
В термін, наданий для добровільного виконання постановою про відкриття виконавчого провадження, боржником рішення суду не виконано.
01.04.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 49.61 грн.
12.05.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Вказану постанову позивачем отримано 16.05.2011 року, що підтверджується супровідним листом з відміткою штампу про отримання.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб’єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до положень статті 1 Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 41 Закону України "Про виконавче провадження" визначає поняття, склад витрат на проведення виконавчих дій та порядок їх стягнення. Зокрема, згідно частини 1 вказаної статті витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 41 зазначеного Закону витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій належать до витрат виконавчого провадження.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій згідно частини 4 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату, зокрема, виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень /пункт 6 частини 4 статті 41/; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби /пункт 7 частини 4 статті 41/.
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк /частина 5 статті 41 Закону України “Про виконавче провадження”/.
Із наявного у матеріалах акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 01 квітня 2011 року слідує, що ним понесено наступні витати, пов'язані з проведенням виконавчих дій: бланк формату А-4, виготовлений на принтері - 39 шт. - 11,70 грн.; бланк формату А-4, виготовлений на ксероксі - 8 шт. - 4,00 грн.; канцелярські витрати - 1 шт. - 0,75 грн; внесення даних по 1 в/п до єдиного реєстру - 12,72 грн., оплата за єдиний державний реєстр 3,44 грн., конверт з маркою - 10 штук - 17,00 грн., а всього на загальну суму 49,61 грн.
Зауважень до складу фактично понесених витрат позивачем не надано та сумніву у доцільності та обґрунтованості понесення витрат не висловлено.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04.11.2010 року № 2677-VI, який діє з 09.03.2011 року) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
На виконання вказаних вимог Закону старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Таким чином, протиправності в діях державного виконавця під час винесення оскаржуваної постанови судом не встановлено, як і підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12.05.2011 року.
Твердження позивача про те, що ним у встановлений для добровільного виконання строк судове рішення виконано бути не могло через відсутність відповідного фінансування, судом не береться до уваги, оскільки відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов’язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд також зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справи "Бурдов проти Росії", "Кечко проти України").
Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2011 року.
Суддя Р.І. Молодецький