Судове рішення #16211312

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р.                                                                                    Справа № 2a-455/11/0970

м. Івано-Франківськ

 

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’–              Руденка О.В.

представників відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську –  Гринчака В.В., Підгірної Г.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000302302/0 від 28.01.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’(далі –позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську   (далі - відповідач) із адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань за №0000302302/0 від 28.01.2011 року по податку на додану вартість на суму 308 286,00 грн., в тому числі 227 549,00 грн. основного платежу та 80 737,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог підпунктів 1.22., 1.25. статті 1, підпункту 4.1.6. пункту 4.6 статті 4, підпункту 5.2.2. пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’, статей 257, 264, 259 Цивільного кодексу України, за наслідками проведеної в 2011 році планової перевірки визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 227 549,00 грн., оскільки висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, перевіряючими безпідставно перенесено до валового доходу 189 300,00 грн. та 182 600,00 грн. вартості отриманого і не оплаченого позивачем товару від товариства з обмеженою відповідальність ‘‘Дімітріс’’і товариства з обмеженою відповідальність ‘‘Бінаш’’. Необґрунтованими є висновки про те, що терміни позовної давності в три роки за договорами поставки товарів минули, оскільки згідно положень договору №32 від 25.05.2006 року, укладеного позивачем із товариством з обмеженою відповідальність ‘‘Дімітріс’’, такий строк становить 10 років, а згідно договору №28 від 09.10.2006 року, укладеного із товариством з обмеженою відповідальність ‘‘Бінаш’’, - 12 років. Вказане самостійне визначення та збільшення строків позовної давності відповідає вимогам 259 Цивільного кодексу України. А тому, вважає протиправним твердження податкового органу про порушення вимог статті 257 Цивільного кодексу України в частині порушення трьохрічного строку позовної давності, а також безпідставним визначенням безповоротною фінансовою допомогою вартості отриманого від зазначених постачальників товару в загальній сумі 371 900,00 грн. Позивач 18.01.2011 року частково сплатив заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальність ‘‘Дімітріс’’та товариством з обмеженою відповідальність ‘‘Бінаш’’, чим визнав свій борг перед вищезазначеними контрагентами, що підтверджується платіжними дорученнями №841 і №842. Відтак, перебіг позовної давності відповідно до вимог статті 264 Цивільного кодексу України перервався, у зв’язку із вчиненням позивачем дій, що свідчать про визнання ним боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та додатково пояснив суду, що інспектор, який здійснював перевірку використав для визначення спливу строків позовної давності по зобов’язаннях товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’лише журнали обліково-бухгалтерської звітності, на основі яких не мав реальної можливості встановити термін сплати зобов’язань позивача, а відтак момент з якого повинен відліковуватися строк позовної давності. Вказав, що податковим органом за 2009 рік також неправомірно визначено завищення витрат позивача на 1 047 829,00 грн., оскільки частина таких витрат в сумі 826 370,00 грн. були здійсненні позивачем на виконання договору про надання послуг №1-09 та поруки №1005/1, згідно яких товариство понесло матеріальну відповідальність по зобов’язаннях товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацефтична фабрика’’перед фізичною особою-підприємцем                 ОСОБА_4 за виконані будівельні роботи. Стосовно виявлених інших порушень про декларування позивачем у перевіряємий період витрат, зазначених у акті перевірки та додатків до нього, зауважив, що суть порушень в акті не конкретизовано, а відповідно і не обґрунтовано належним чином нарахування податкового боргу.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної впродовж грудня 2010 року - січня 2011 року перевірки відповідачем встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснили, що товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’в 2009 році та 2010 році не врахувало в складі інших доходів безнадійної заборгованості вартості робіт та матеріальних цінностей, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Дімітріс’’та товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Бінаш’’в сумі 189 300,00 грн. та 182 600,00 грн. відповідно, термін позовної давності щодо стягнення якої минув. Зокрема, перевіркою встановлено, що згідно журналу-ордеру і відомості по балансовому рахунку 377 ‘‘Розрахунки з іншими дебіторами’’станом на 30.06.2006 року та 30.11.2007 року у позивача рахується кредиторська заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Дімітріс’’в загальній сумі 189 300,00 грн., а станом на 30.12.2006 року, 30.04.2007 року та 30.06.2007 року - перед товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Бінаш’’в загальній сумі 182 600,00 грн. Розрахунки між позивачем і зазначеними суб’єктами господарювання не проводилися. Виходячи із змісту статті 257 Цивільного кодексу України, згідно вимог якої загальний термін позовної давності становить 3 роки, позивачем порушено вимоги підпункту 1.22.1. пункту 1.22, підпункту 1.25. пункту 1.2 статті 1, підпункту 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’, що призвело до заниження валових доходів на суму 189 300,00 грн. за 2009 рік та 182 600,00 за 2010 рік. В ході перевірки позивачем не пред’явлено письмових угод, претензій, вимог по вищевказаних контрактах. Перевіряючими використано дані бухгалтерського обліку позивача без проведення повного аналізу господарських документів (договорів, претензій, вимог), із-за їх не представлення в ході перевірки. У зв’язку із не представленням позивачем претензій, вимог від зазначених кредиторів та інших первинних документів, перевіряючими, на час перевірки, зроблено висновок, що у даній ситуації мали місце усні угоди, які з моменту надання послуг, поставки товарів є датою і підставою початку перебігу строків позовної давності, визначених статтею 257 Цивільного кодексу України. Посадові особи позивача відмовилися від давання письмових пояснень з приводу відсутності по вказаному факту первинних документів. Про вказані обставини зроблено відповідний запис у акті перевірки від 14.01.2011 року. Аналогічно, будь-яких первинних фінансово-господарських документів, в тому числі і договори із збільшеними термінами позовної давності, які представлені позивачем у суді, до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську разом із скаргою про апеляційне узгодження окремих висновків позивачем не подавалися, а тому і не могли бути використані в ході розгляду заперечення позивача на акт перевірки та винесення оскаржуваного рішення. Додатково вказали, що під час перевірки, були виявлені й інші порушення як щодо збільшення об’єкта оподаткування, так і щодо його зменшення, які за результатами їх співставлення були враховані під час винесення податкового повідомлення-рішення. Дії перевіряючи по виключенню із валових витрат у 2010 році витрат за договором поруки по ремонту приміщень товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацефтична фабрика’’як зайво включені на поліпшення основних фондів та на збільшення балансової вартості власних і отриманих в оренду основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань, відповідають вимогам закону. Такі витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей та розрахунку з третіми особами за виконані ними будівельні роботи для товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацефтична фабрика’’в розмірі 173 760,00 грн., а не 826 370,00 грн. як зазначає позивач, в порушення підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’не використані позивачем для підготовки, організації, ведення власного виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), оскільки є витратами по зобов’язаннях інших товариств. Крім того, витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації не включаються до валових витрат. Щодо тверджень представника позивача про не проведення детальної конкретизації суті інших порушень з приводу визначення об’єкта оподаткування з податку на прибуток в акті перевірки, зауважили, що всі порушення деталізовані і розкриті в додатках до акта перевірки, які в свою чергу без зауважень підписані головним бухгалтером і директором підприємства-позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачам були врегульовані положеннями Законів України ‘‘Про систему оподаткування’’, ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’, ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’в редакції чинній на час їх дії.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою –суб’єктом господарювання, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби.

В період з 16.12.2010 року по 06.01.2011 року Державною податковою інспекцією в             м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з                 01.01.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 14.01.2011 року за №102/23-23/20534407 том 1 (а.с. 7-85). Даним актом встановлено порушення позивачем підпункту 1.22.1. пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6. пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1. пункту 5.1, пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України ‘‘Про оприбуткування прибутку підприємств’’, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 227 549,00 грн., у тому числі занижено за І квартал 2009 року в сумі 288 735,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 227 762,00 грн., за 2009 рік в сумі 322 949,00 грн. та завищено за півріччя 2009 року в сумі 6 152,00 грн., за І квартал 2010 року в сумі 47 496,00 грн., за півріччя 2010 року в сумі 73 799,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 95 400,00 грн.

В акті перевірки та додатках до нього як одними із виявлених порушень відображено:

- товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’в 2009 році та 2010 році не врахувало в складі інших доходів безнадійної заборгованості вартості робіт та матеріальних цінностей, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Дімітріс’’ (м. Київ) та товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Бінаш’’ (м. Київ) в сумі 189 300,00 грн. та 182 600,00 грн. відповідно, термін позовної давності щодо стягнення якої в 3 роки минув. Вказане порушення призвело до заниження позивачем валових доходів на суму 189 300,00 грн. за 2009 рік та 182 600,00 грн. за 2010 рік;

- зайво включені до валових витрат у 2010 році витрати за договором послуг та поруки по ремонту орендованих товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацефтична фабрика’’приміщень на поліпшення основних фондів та на збільшення балансової вартості позивачем власних і отриманих в оренду основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань, в той час як такі витрати в розмірі 173 760,00 грн. на придбання товарно-матеріальних цінностей та розрахунки з третіми особами за виконані ними будівельно-ремонтні роботи здійснені по зобов’язаннях товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацефтична фабрика’’ в порядку поруки, і не використані позивачем для підготовки, організації, ведення власного виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), оскільки є витратами по зобов’язаннях інших товариств.

Актом перевірки і додатками до нього встановлені інші порушення, крім тих, про які зазначено у позові, що вплинули як на зменшення, так і на збільшення об’єкта оподаткування, завищення і заниження податкових зобов’язань позивача з податку на прибуток підприємств. За результатами їх співставлення у 2009 році та 2010 році відповідачем визначено податкове зобов’язання із вказаного податку в розмірі 227 549,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80 737,00 грн. (том 1 а.с. 216, 222-227).

18.01.2011 року позивач скерував відповідачу заперечення на акт перевірки від 14.01.2011 року, в якому викладені обставини тільки щодо переривання строків позовної давності по зобов’язаннях із товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Дімітріс’’та товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Бінаш’’шляхом визнання і сплати часткової заборгованості по 10,00 грн. (том 2 а.с. 19) Розглянувши дане заперечення відповідачем не взято до уваги доводи викладені у ньому, про що останньому надано відповідь листом за №1536/10/23-247/1151 від 25.01.2011 року (том 2 а.с. 15-18).

28.01.2011 року, за наслідками перевірки та розгляду заперечення на акт, на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу сум податкових зобов'язань за №0000302302/0 по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 308 286,00 грн., в тому числі 227 549,00 грн. основного платежу та 80 737,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том 1 а.с. 86).

Статтею 1 Закону України ‘‘Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні’’передбачено, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України ‘‘Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні’’бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Облік доходів підприємства ведеться згідно ГТ(С)БО 15 ‘‘Дохід’’, який поширюється тільки на доходи підприємств від звичайної діяльності. Доходами від звичайної діяльності визнаються інші операційні доходи. У складі інших операційних доходів відображаються всі інші доходи, не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), до яких, зокрема, належить дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла під час операційного циклу, після закінчення строку позовної давності.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем під час перевірки використано дані позивача відомості по рахунку 377 ‘‘Розрахунки з іншими дебіторами’’щодо наявної кредиторської заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Дімітріс’’, в яких систематизована інформація, що мала місце у прийнятих для обліку первинних документах (актах виконаних робіт), які були оформлені в період, що не перевірявся.

За даними відомості по вказаному рахунку за період з 01.01.2006 року по 24.12.2010 року обліковуються господарські операції проведені позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Дімітріс’’. Записами в даних регістрах бухгалтерського обліку зафіксовані дані про господарські операції, а саме: згідно акта виконаних робіт (маркетингові дослідження ринку збуту медикаментів) від 30.06.2006 року позивачем відображено як витрати на збут на суму 100 000,00 грн. без податку на додану вартість та акт ОУ-231.7 від 30.11.2007 року на суму 51 000,00 грн., податок на додану вартість - 10 200,00 грн.

Загальна сума кредиторської заборгованості станом на 01.01.2009 року і на час завершення перевірки складала 189 300,00 грн.

Аналогічно, відповідно до відомості по рахунку 377 ‘‘Розрахунки з іншими дебіторами’’за період з 01.01.2006 року по 24.12.2010 року обліковуються господарські операції проведені позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Бінаш’’. В регістрі бухгалтерського обліку позивачем відображено акт виконаних робіт від 30.12.2006 року як витрати на збут вартість виконаних робіт на суму 50 400,00 грн. з податком на додану вартість, акт виконаних робіт від 30.04.2007 року - витрати на збут на суму 36 000,00 грн. та акт ОУ26/06 від           30.06.2007 року - витрати на збут на суму 88 200,00 грн.

Загальна сума кредиторської заборгованості позивача перед товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Бінаш’’станом на 01.01.2009 року складала 182 600,00 грн.

Згідно виписок банку позивача розрахунки між коментованими вище суб'єктами господарювання в періоді з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року не проводилися.

Наявність у позивача, на час перевірки у відомості по рахунку 377 ‘‘Розрахунки з іншими дебіторами’’вказаних вище даних з приводу облікування господарських операцій позивача із вказаними вище постачальниками, наявної непогашеної кредиторської заборгованості в загальній сумі 371 900,00 грн. представник позивача не заперечує, а тому, із врахуванням того, що у суду щодо достовірності цих обставин не виникає сумніву, такі обставини в силу вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказуванню не підлягають.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка головний бухгалтер товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’ОСОБА_5 показала, що встановлені під час перевірки та у судовому засіданні дані із відомості позивача по рахунку 377 ‘‘Розрахунки з іншими дебіторами’’та регістрів його бухгалтерського обліку з приводу кредиторської заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Дімітріс’’та товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Бінаш’’ відповідають дійсності.

Поняття податку на прибуток підприємств, платників податку, об'єкта оподаткування, валового доходу та валових витрат, амортизації, безнадійної заборгованості, ставки податку, порядок нарахування та строки сплати податку визначається Законом України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’.

Пунктом 1.25 статті 1 вказаного Закону визначено, зокрема, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1. пункту 1.22 статті 1 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’.

За змістом підпункту 1.22.1. пункту 1.22 статті 1 вказаного Закону безповоротна фінансова допомога –це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до підпункту 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судом встановлено, що в ході перевірки уповноваженими особами позивача не пред’явлено перевіряючому письмових угод, претензій, вимог по вищевказаних господарських операціях, відображених у регістрі бухгалтерського обліку позивача.

Перевіряючими використано дані бухгалтерського обліку позивача без проведення повного аналізу господарських документів (договорів, претензій, вимог), із-за їх не представлення в ході перевірки. У зв’язку із не представленням позивачем претензій, вимог від зазначених кредиторів та інших первинних документів, перевіряючими, на час перевірки, зроблено висновок, що у даній ситуації мали місце усні угоди, які з моменту надання послуг, поставки товарів є датою і підставою початку перебігу строків позовної давності, визначених статтею 257 Цивільного кодексу України, який обчислений відповідачем з дня, наступного за останнім днем облікування у регістрах бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Враховуючи те, що відповідно до даних відомості по рахунку 377 ‘‘Розрахунки з іншими дебіторами’’господарські операції позивача із товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Дімітріс’’в загальній сумі 189 300,00 грн. обліковуються із 30.06.2006 року та            30.11.2007 року, а щодо операції із товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Бінаш’’в загальній сумі –із 30.12.2006 року, 30.04.2007 року та 30.06.2007 року, трьох річний строк загальної позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, на час початку перевірки (16.12.2010 року), минув.

Посадові особи позивача відмовилися від давання письмових пояснень з приводу відсутності по вказаних фактах господарських (первинних) документів. Про вказані обставини зроблено відповідний запис у акті перевірки від 14.01.2011 року (том 1 а.с. 16).

Разом із адміністративним позовом позивач подав до суду договір поставки №32 від 25.05.2006 року, укладений позивачем із товариством з обмеженою відповідальність ‘‘Дімітріс’’, згідно положень якого строк позовної давності становить 10 років, а також договір №28 від 09.10.2006 року, укладений позивачем із товариством з обмеженою відповідальність ‘‘Бінаш’’, в якому такий строк визначений в 12 років (том 1 арк. 87-91).

В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що вказані вище договора та будь-які інші первинні фінансово-господарських документів, які представлені позивачем у суді, до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську разом із запереченням до акта перевірки позивачем не подавалися, а тому і не могли бути використані в ході розгляду заперечення позивача на такий акт та винесення оскаржуваного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні не пояснив суду причини не подання, чи обставини, які перешкоджали або ускладнювали подання товариством вказаних вище договорів поставки товарів під час планової перевірки та при скеруванні до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську заперечення проти обставин, викладених у спірному акті перевірки.

Досліджуючи у судовому засіданні договори поставки за №32 від 25.05.2006 року та за №28 від 09.10.2006 року, укладених позивачем із товариством з обмеженою відповідальність ‘‘Дімітріс’’і ‘‘Бінаш’’, суд вважає, що такі письмові документи не є належними та допустимими доказами в розгляді даної адміністративної справи, з наступних мотивів та правових підстав.

Відповідно до даних відомості по рахунку 377 ‘‘Розрахунки з іншими дебіторами’’станом на 30.06.2006 року та 30.11.2007 року позивачем обліковано господарські операції із товариством з обмеженою відповідальність ‘‘Дімітріс’’, а саме: витрати по акту виконаних робіт (маркетингові дослідження ринку збуту медикаментів) та акту за №ОУ-231.7. Аналогічно, станом на 30.12.2006 року, 30.04.2007 року, 30.06.2007 року обліковано господарські операції із товариством з обмеженою відповідальність ‘‘Бінаш’’, а саме: витрати по акту виконаних робіт на збут та акту за № ОУ26/06.

Тобто, із вказаного вбачається, що позивачем по обліку проведені операції щодо наданих послуг, виконання і прийняття яких оформлено актами, а не отримано відповідні товари чи інші матеріальні цінності згідно накладних. В той же час, згідно змісту розділу 1 договорів поставки №32 від 25.05.2006 року та №28 від 09.10.2006 року, постачальники (товариства з обмеженою відповідальність ‘‘Дімітріс’’і ‘‘Бінаш’’) зобов’язані передати позивачу товар (товари), а не надати послуги.

Про вказані обставини представник позивача у судовому засіданні пояснення не надав, пославшись на акт знищення певних фінансових документів позивача від 12.07.2010 року за №3 (том 2 а.с. 14). Втім, суд зауважує, що первинна документація за весь 2007 рік позивачем, згідно поданого акта, знищена у зв’язку із спливом 3-ох років на їх обов’язкове зберігання -       12.07.2010 року, при тому, що останнім днем спливу 3-ох річного терміну за календарний (в тому числі податковий) 2007 рік припадав на 31.12.2010 року, тобто на час проведення планової перевірки відповідачем позивача. Таким чином, знищення таких документів повинно було здійснюватися після 31.12.2010 року.

Із врахуванням вказаного, суд приходить до переконання, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні відповідні документи фінансово-господарської діяльності, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до валових витрат чи підтверджують або спростовують ту чи іншу обставини податкового обліку, та за умови відсутності поважних причин неможливості їх надання саме під час такої перевірки, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді щодо оскарження рішень органів державної податкової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм податкового законодавства від 15.04.2010 року.

З врахуванням встановлених у судовому засіданні обставин суд дійшов висновку, що заборгованість за товари чи послуги, відвантажені чи виконані (надані) за договором, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів, робіт вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства та включається до складу валових доходів підприємства.

За таких обставин відповідачем правомірно визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’не врахувало в складі інших доходів безнадійної заборгованості вартості робіт та матеріальних цінностей, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Дімітріс’’та товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Бінаш’’в загальній сумі 371 300,00 грн., термін позовної давності щодо стягнення якої в 3 роки минув.

Судом відхиляються доводи представника позивача про переривання перебігу позовної давності шляхом часткової сплати, по завершенню перевірки, 18.01.2011 року 10,00 грн. заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальність ‘‘Дімітріс’’та ‘‘Бінаш’’, у зв’язку із тим, що відповідно до даних Державної податкової інспекції у Печерському районі               м. Києва рахунки товариства з обмеженою відповідальність ‘‘Дімітріс’’, на який позивачем перераховано вказані 10,00 грн. закриті (том 2 а.с. 22). Крім того, відповідно до даних довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по товариствах з обмеженою відповідальність ‘‘Дімітріс’’та ‘‘Бінаш’’12.08.2009 року та 11.02.2009 року внесені записи про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв’язку із визнання її банкрутом (том 1 а.с. 199-204).

З приводу доводів про наявність у позивача законних витрат по зобов’язаннях товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацефтична фабрика’’і безпідставності їх виключення із податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’, судом встановлено наступне.

Під час перевірки відповідачем за 2010 рік зменшено позивачу на суму 173 760,00 грн. витрати за договорами поруки по ремонту приміщень, орендованих товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацевтична фабрика’’, які зайво включені товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’до складу витрат на поліпшення основних фондів в рядку 04.10 та на збільшення балансової вартості власних та отриманих в оренду основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань.

Як з’ясовано у судовому засіданні згідно вимог договору послуг №1-09 від               04.02.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацевтична фабрика’’ (замовник) доручило позивачу (виконавець) надавати послуги поручителя за договорами замовника, які передбачають виконання для нього ремонтно-будівельних робіт орендованих будівлі та гаражів за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 94 (том 1 а.с. 140).

На виконання пунктів 2.1.1. та 2.1.2. зазначеного договору позивачем укладало договора поруки з приватними підприємцями - кредиторами боржника товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацевтична фабрика’’- ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (том 1 а.с. 141, 143, 145, 147).

У відповідності до умов укладених з підприємцями договорів поручитель –товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’поручається перед кредитором за виконання обов’язку товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацевтична фабрика’’- боржник щодо здійснення ним своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

22.07.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’та товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацевтична фабрика’’склали акт про те, що відповідно до договору послуг №1-09 від 04.02.2009 року позивачем були укладені договори поруки з приватними підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які виконували ремонтні роботи і проведена оплата всіх виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 826 370,90 грн. (том 1 а.с. 138).

В бухгалтерському обліку позивача за даними відомості оборотів по рахунку 377 ‘‘Розрахунки з іншими дебіторами’’за липень 2010 року обліковується кредиторська заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацевтична фабрика’’перед товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’в розмірі 826 370,90 грн.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 вказаного Кодексу передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника (стаття 556 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 Цивільного кодексу України).

Податковий облік за договорами поруки передбачає відображення у поручителя валового доходу на суму винагороди без податку на додану вартість за першою подією відповідно до підпункту 11.3.1. пункту 11.3 статті 11 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’. Згідно умов договору послуг №1-09 від 04.02.2009 року вартість послуг виконавця (товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’) за цим договором складає 0,5 відсотка від суми укладених ним в інтересах замовника (товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацефтична фабрика’’) договорів поруки, в зв'язку з чим у товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’не виникає валового доходу. Витрати на виконання зобов'язання боржника –товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацевтична фабрика’’перед кредиторами - приватними підприємцями не включаються до валових витрат поручителя. Валові витрати не виникають та не відображаються в обліку, оскільки відшкодовуються замовником - боржником виконавцю - поручителю.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 5.3.2. пункту 5.3 статті 5 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’передбачено, що витрати на придбання будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпункту 7.9.4. пункту 7.9 статті 7 цього Закону, не включаються до складу валових витрат.

Згідно підпункту 8.1.2. пункту 8.1 статті 8 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Якщо підприємство придбало товарно-матеріальні цінності для підготовки, організації, ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), то вартість таких цінностей відноситься до складу валових витрат згідно з підпунктом 5.2.11. пункту 5.2 статті 5 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’та відповідно бере участь у податковому обліку приросту (убутку) запасів. При використанні в подальшому таких запасів для виготовлення або поліпшення основних фондів їх вартість не відноситься до складу валових витрат, тобто відображається у колонці 4 ‘‘Запаси, використані не у господарській діяльності’’таблиці 1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства.

Тобто, витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей та розрахунку з третіми особами за виконані ними будівельні роботи для товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фармацефтична фабрика’’в розмірі 173 760,00 грн. в порушення підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України ‘‘Про оподаткування прибутку підприємств’’не використані позивачем для підготовки, організації, ведення власного виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), оскільки є витратами по зобов’язаннях інших товариств.

З огляду на вказане перевіряючими правомірно знято позивачу витрати в розмірі                 173 760,00 грн. як зайво включені до валових витрат у 2010 році.

Судом встановлено, що актом перевірки від 14.01.2011 року і додатками до нього встановлені інші порушення, крім тих, про які зазначено у адміністративному позові та вказує у поясненні представник позивача, що вплинули як на зменшення, так і на збільшення об’єкта оподаткування, завищення і заниження податкових зобов’язань позивача з податку на прибуток підприємств окремо у 2009 році та 2010 році (том 1 а.с. 78-85, 222-227).

З приводу даних порушень представник позивача суду не надав будь-яких доказів на спростування викладених у акті перевірки та додатків до нього обставин.

Представник позивача не надав жодних пояснень в тому числі щодо нарахованого податку та застосованих штрафних санкцій викладених перевіряючим у розрахунку до акта перевірки №102/23-2/20534407 від 14.01.2011 року, який міститься у матеріалах справи                 (том 1 а.с. 216).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка головний бухгалтер товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’ОСОБА_5 показала, що на посаді головного бухгалтера підприємства перебуває із 27.07.2010 року. Вказала, що постійно була присутня при перевірці, всі записи, які викладені у акті перевірки та додатках до нього здійснені на підставі даних бухгалтерського обліку товариства. Зауважень чи відхилень між встановленими перевіряючим обставин і даним бухгалтерського обліку, у ОСОБА_5 немає. Причини розбіжностей наявних у регістрах бухгалтерського обліку позивача первинним фінансово-господарським документам та даним податкового обліку і звітності, які стали причиною донарахування податкового зобов’язання із податку на прибуток підприємств, у судовому засіданні ОСОБА_5 пояснити не змогла.

Відтак, суд дійшов висновку про правомірність дій податкового органу щодо винесення податкового повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань за №0000302302/0 від 28.01.2011 року по податку на додану вартість на суму 308 286,00 грн., в тому числі 227 549,00 грн. основного платежу та 80 737,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Іва-Фарм’’ до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000302302/0 від 28.01.2011 року, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.



Суддя                                                            /підпис/                                                                      Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 27.06.2011 року.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація