ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2011 р. Справа № 2a-1151/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Шумея М.В.,
секретаря Третяк В. Р,
за участю: представників позивача Чернеги Р.Т., Романишина В.Р.,
представників відповідача Федорців О.О., Зіняк І.С.,
представника третьої особи Семенюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коляр» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог управління Державного казначейства в м.Івано-Франківську про зобов’язання вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коляр» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про зобов’язання вчинення дій. Позовні вимоги мотивувало тим, що Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську прострочено бюджетне відшкодування.
В ході розгляду даної справи залучено до справи управління Державного казначейства в м.Івано-Франківську як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнили, суду пояснили, що станом на 31.03.2011 року, за період з 01.03.2010 року по 31.03.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську прострочено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 537 553,00 грн., яке фактично підлягає відшкодуванню позивачу, що підтверджується результатами проведених ДПІ виїзних позапланових перевірок. Факт надмірної фактичної сплати позивачем податку на додану вартість, підтверджений довідками та актами відповідача, і є тим фактом, з яким чинне законодавство пов’язує виникнення права на отримання бюджетного відшкодування. Згідно із пунктом 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Оскільки 31.03.2011 року ТзОВ "Коляр" отримало бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 36 036 грн., просили зобов"язати Державну податкову інспекцію в м.Івано-Франківську надати управлінню Державного казначейства в м.Івано-Франківську висновки про суму відшкодуння податку на додану вартість в розмірі 501 517 грн., а також зобов"язати управління державного казначейства у м.Івано-Франківську перерахувати кошти в сумі 501 517 грн. на поточний рахунок ТзОВ "Коляр".
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, суду пояснили, що ДПІ в м. Івано-Франківську підтверджені за результатами проведених виїзних позапланових перевірок заявлені суми бюджетного відшкодування, на виконання вимог Порядку відшкодування податку на додану вартість, до управління Державного казначейства були надані висновки про суми відшкодування ПДВ у встановлені чинним законодавством терміни, про що свідчать надані позивачем до позовної заяви акти про результати позапланових перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку, яке виникло за рахунок від’ємного значення з ПДВ. Таким чином із урахуванням того, що ДПІ в м. Івано-Франківськ з метою повернення платнику податку на додану вартість з бюджету у зв’язку з надмірною їх сплатою, виконало всі дії, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»та Порядком відшкодування податку на додану вартість, позивачем безпідставно визначено ДПІ в м. Івано-Франківськ відповідачем в даному спорі. Також зазначили, що у Довідці Вищого адміністративного суду України «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету»від 20.10.2006 року передбачено, що способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку. Просили в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог проти задоволення позову заперечила та зазначила, що управління Державного казначейства в м. Івано-Франківську не є відповідачем у даній, а відтак до нього не може бути спрямовано жодні позовні вимоги. Крім того, зазначила, що в управління Державного казначейства України відсутні будь-які підтверджуючі документи на підставі яких здійснюється бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Вислухавши представників позивача, представників відповідача, представника третьої особи, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Як було встановлено в судовому засіданні ТзОВ «Коляр»є юридичною особою зареєстрованою виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради народних депутатів 23.01.2009 року за № 11191020000007277 та взято на податковий облік ДПІ в місті Івано-Франківськ 24.01.2009 року за № 44345.
Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську було проведено ряд виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яке виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ. За наслідками проведених перевірок було складено: довідку № 11847/23-3/36321434 від 06.07.2010 року, якою підтверджено відображене ТзОВ «Коляр»по декларації за квітень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 109492 грн.; акт № 13637/23-3/36321434 від 09.08.2010 року, яким підтверджено відображене ТзОВ «Коляр»по декларації за травень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 116568 грн.; акт № 16365/23-3/36321434 від 04.10.2010 року, яким підтверджено відображене ТзОВ «Коляр»по декларації за липень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 93393 гривень; акт № 19634/23-3/36321434 від 25.11.2010 року, яким підтверджено відображене ТзОВ «Коляр»по декларації за вересень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 121502 грн.; довідку № 361/23-3 від 31.01.2011 року, якою підтверджено відображене ТзОВ «Коляр»по декларації за листопад 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 99672 грн.; акт № 1391/23-3/36321434 від 17.03.2011 року, яки підтверджено відображене ТзОВ «Коляр»в декларації за грудень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 111094 грн.
За результатами проведеної перевірки податковою інспекцією складено акт від 03.02.2011 року № 36/231/22197249, яким встановлено наступні порушення: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3125 грн., у тому числі за 3-й квартал 2010 року в сумі 3125 грн.;ч. 22 п. 6 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 року № 98, в результаті чого не сплачено до бюджету вартість торгових патентів при здійсненні реалізації лікарських засобів імпортного виробництва в сумі 28700 грн.; п.п. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року несвоєчасне перечислення податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період з жовтня 2007 року по вересень 2010 року.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, (пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону) - при від'ємному значенні цієї суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно із підпунктом «а»підпункту 7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства у відповідності до п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Згідно вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.
Отже, суд приходить до висновку про те, що в порушення вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість»ДПІ в м. Івано-Франківську не було надано управлінню Державного казначейства в м. Івано-Франківську висновки про суму відшкодування податку на додану вартість в розмірі 501 517,00 гривень.
Щодо позовної вимоги про зобов’язання управління Державного казначейства у м. Івано-Франківську перерахувати кошти в сумі 501517,00 грн. на поточний рахунок ТзОВ «Коляр»слід зазначити наступне.
28.04.2011 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду до участі в даній справі було залучено управління Державного казначейства в м. Івано-Франківську як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.
Згідно статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
У відповідності до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що позовні вимоги можуть бути спрямовані тільки до відповідача, який є стороною у справі і жодним чином не до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.
У Довідці Вищого адміністративного суду України «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету»від 20.10.2006 року передбачено, що способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.
Платник податку не є суб’єктом правовідносин, що виникають між органом податкової служби і органом казначейства з приводу надання та отримання висновку про суми відшкодування ПДВ, оскільки такий висновок надається податковим органом органу казначейства, а не платнику податків, про що зазначено у ч. 2 п.п. 7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином суд зазначає, що позивачем було обрано не правильний спосіб захисту порушеного права та не визначено орган Державного казначейства саме як відповідача по даній справі. Оскільки нормами КАС України не передбачена можливість залучення до участі у справі другого відповідача, суд самостійно не міг заличити управління Державного казначейства до участі в справі як другого відповідача.
У відповідності до п. 7.7.6 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Оскільки висновки ДПІ в м. Івано-Франківську про суми відшкодування ПДВ по ТзОВ «Коляр»до управління Державного казначейства в м. Івано-Франківську не надходили, то і правових підстав для такого відшкодування немає.
Отже, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовної вимоги щодо зобов’язання управління Державного казначейства у м. Івано-Франківську перерахувати кошти в сумі 501 517,00 грн. на поточний рахунок ТзОВ «Коляр».
Оскільки суд при розгляді адміністративної справи керується принципом диспозитивності, і не може виходити за межі позовних вимог, які протягом часу розгляду справи не змініювались по відношенню до відповідача вважає, що слід зобов"язати Державну податкову інспекцію в м.Івано-Франківську надати управлінню Державного казначейства в м.Івано-Франківську висновки про суму відшкодуння податку на додану вартість в розмірі 501 517 грн.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію в м. Івано-Франківську надати управлінню Державного казначейства в м. Івано-Франківську висновки про суму відшкодування податку на додану вартість в розмірі 501517,00 гривень.
В задоволенні іншої позовної вимоги відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена в повному обсязі 14.06.2011 року.
Суддя: Шумей М.В.