ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/6166/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
при секретаріСнаговський О.С.
за участю:
від позивача –
від відповідача №1 –
від відповідача №2 –ОСОБА_3 (дов. у справі);
ОСОБА_4 (дов. у справі);
ОСОБА_4 (дов. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Єкатеринославський Комерційний Банк" до Головного державного інспектора праці Коваленко Ігоря Володимировича територіальної Державної інспекції праці у Дніпропетровській області; Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю територіальної Державної інспекції праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та скасування припису, -
ВСТАНОВИВ:
26.05.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк», в якому просить визнати протиправними дії головного державного інспектора праці у Дніпропетровській області Коваленко І.В. територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області щодо складання та направлення припису №04-01-120/160-152 від 18.05.2011 року; визнати протиправним та скасувати припис №04-01-120/160-152 від 18.05.2011 року територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проведення головним інспектором Коваленко В.І. перевірки ПАТ «Єкатеринославський Комерційний Банк» з питань додержання законодавства України про працю є незаконним, оскільки останній при проведенні перевірки керувався п.п.1,2 п. 6 Положення про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року №50 (далі Положення №50), яке втратило чинність (18.04.2011 року), перевірка проводилась за відсутності доручення відповідного органу на проведення такої перевірки, в акт перевірки №04-01-120/160 та приписі від 18 травня 2011 року не міститься даних про вид перевірки; також позивач вважає необґрунтованим припис з підстав відсутності факту несвоєчасної виплати позивачем звільненому працівнику заробітної плати, а отже не має і підстав для нарахування компенсації.
Ухвалою суду від 27.05.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/6166/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2011р.
09 червня 2011 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи, в зв’язку з тим, що отримав повістку про виклик в судове засідання 07.06.2011 року та не мав можливості підготуватися до судового засідання. Аналогічне клопотання подав головний державний інспектор праці Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області Коваленко І.В., у зв’язку із чим розгляд справи відкладено на 23.06.11р.
У заперечення на адміністративний позв, поданих головним державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області Коваленком І.В., вказано, що інспектор праці був наділений всіма повноваженнями та мав всі правові підстави для здійснення перевірки додержання законодавства про працю адміністрацією банку, тому перевірка проведена ним у відповідності до Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003р. №72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.06.2003р. за № 432/7753 (далі – Порядок №72), та Положення про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю; матеріалами перевірки підтверджено факт порушення позивачам відносно гр.ОСОБА_7 вимог ст.116 Кодексу законів про працю України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задоволити їх в повному обсязі.
Представник обох відповідачів, присутній в судовому засіданні, проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні такого.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
18.05.2011 року головним державним інспектором праці Коваленко І.В. територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області згідно з Положенням №50 за заявою гр.ОСОБА_7 була проведена перевірка додержання законодавства про працю ПАТ «Єкатеринославський комерційний банк», за результатами якої складено акт перевірки від 18.05.11р. №04-01-120/160.
В акті перевірки зафіксовано, що в ході перевірки за заявою гр.ОСОБА_7 додержання адміністрацією банку вимог законодавства про працю встановлені порушення вимог ч.1 ст. 47, 48, ч.1 ст. 116 КЗпП України, п.2,3,4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301; п.2.5, ч.3, 4, 5 п. 7.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 року №58 (надалі Інструкція №58).
На підставі акту перевірки винесено припис №04-01-120/160-152 від 18.05.2011р., яким зобов’язано позивача забезпечити дотримання вимог ст.48 КЗпП України, п.2, 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301, п. 2.5, ч. 3, 4, 5 п. 7.1 Інструкції №58, згідно яких забезпечити в банку належний облік, ведення та зберігання трудових книжок працівників; забезпечити дотримання вимог ч.1 ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України, згідно яких в останній робочий день працівника видати йому належно оформлену трудову книжку; виплачувати всі суми, що належать звільненим працівникам від банку, в день їх звільнення. Визначено строк на виконання припису до 20 червня 2011 року.
Позивач же вважає, що головний інспектор праці не мав права проведення перевірки на підставі Порядку №50, який втратив чинність на момент проведення перевірки, склав акт перевірки та припис з порушенням вимог чинного законодавства – без вказівки на вид перевірки, у зв’язку із чим було подано даний позов.
Судом з’ясовано, що дійсно постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. №50 "Про деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю", якою затверджено «Положенням про Держнаглядпраці» втратила чинність з 18 квітня 2011 року одночасно з набранням чинності указом Президента України від 6 квітня 2011 року №386/2011 (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року N 346).
Відповідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року N 346, Держнаглядпраці Міністерства праці та соціальної політики України, а відповідно і Інспекція праці, яка входить до її складу та які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
Повноваження Інспекції праці визначені, крім Порядку №50, ще й Положенням про Територіальну державну інспекцію праці у Дніпропетровській області, яке затверджене Директором Держнаглядпраці Головним державним інспектором праці України 01.02.06 р., і на час перевірки було чинним.
Згідно п.3.1 вказаного Положення посадові особи ТДІП (головний державний інспектор праці, його заступники, державні інспектори праці) мають право безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред’явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування адміністративні і виробничі приміщення роботодавців, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Інспектор праці має право на проведення перевірки за наявності в нього: службового посвідчення встановленого зразка, Положення №50, Положення про територіальну державну інспекцію праці Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; у разі перевірки за дорученням – доручення відповідного органу, персональної круглої номерної печатки (п.2.4 Порядку №72).
За таких обставин, суд вважає, що головний державний інспектор праці Коваленко І.В. був наділений всіма повноваженнями та мав всі правові підстави для здійснення перевірки додержання законодавства про працю адміністрацією банку.
Порядок проведення перевірок стану додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів визначений Порядком №72.
Так, відповідно до п.1.4 цього Порядку перевірки, що проводяться посадовими особами Держнаглядпраці та ТДІП, можна підрозділити на: планові та позапланові; за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІ; правоохоронних органів; за пропозиціями установ, організацій; за зверненнями громадян».
Державний інспектор праці ТДІП працює за місячним графіком перевірок підприємств, який є обов’язковою складовою частиною плану роботи (п.2.2 Порядку №72).
Інспектор праці розпочинає здійснення перевірки з повідомлення керівництва об’єкта перевірки про проведення перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування (п.3.1 Порядку №72).
Інспектору праці для виконання його службових обов’язків за місцем проведення перевірки посадовою особою надається робоче місце з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками, створюються умови для здійснення наданих повноважень (п.3.2 Порядку №72).
Як вбачається зі справи, підставою даної перевірки була заява гр.ОСОБА_7 від 22.04.11р.; така перевірка була включена до графіку проведення перевірок додержання трудового законодавства у Дніпропетровському регіоні головного державного інспектора праці Дніпропетровської області Коваленка І.В. у травня місяці 2011р., затвердженого начальником інспекції головним державним інспектором праці Дніпропетровської області Романовим О.Р. від 05.05.11р.
Вищенаведеними нормами права не передбачено, що для проведення перевірки за заявою громадян необхідним є доручення відповідного органу для її проведення, про відсутність якого зазначено в позовній заяві.
Про проведення перевірки з 17.05.11р. по 19.05.11р. позивача було повідомлено листом від 13.05.11р. №884, в якому вказано перелік документів, які необхідно надати для перевірки (арк.сп.39-40).
Позивач стверджує, що головному інспектору праці не було надано жодних документів для проведення перевірки, а листом від 17.05.11р. №11/479 повідомлено останнього, що оскільки підставою для проведення перевірки є п.п.1, 2 п.6 Положення №50, яке втратило чинність, то в банку відсутні законні підстави щодо надання запитуваних інспектором документів.
Між тим такі доводи позивача спростовуються актом перевірки та долученими відповідачами до справи документами (наказ про звільнення гр.ОСОБА_7 від .04.11р. №09-к, табель обліку робочого часу працівників банку за квітень 2011р.), з яких вбачається, що головним інспектором праці було проведено перевірку на підставі наданих позивачем йому для ознайомлення посадовими особами банку документів, що стосуються встановлення легітимності підприємства, повноважень його керівника та посадових осіб, трудової діяльності в банку гр.ОСОБА_7 (обумовлені предметом заяви).
Відповідно п. 4.1 Порядку №72 за результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки, а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис щодо їх усунення.
Пунктом 4.2 цього ж Порядку передбачено, що вказується в описовій частині акта та припису, зокрема, вид перевірки (відповідно до зазначених у типовій формі рекомендацій).
Форма акта перевірки затверджена у додатку 1 до п.4.1 Порядку №72.
Проаналізувавши зміст акту перевірки судом встановлено, що акт оформлено згідно додатку 1 до п.4.1 Порядку №72 і у ньому чітко визначено вид перевірки, а саме - «перевірка проведена за заявою ОСОБА_7».
Згідно п.4.3 Порядку №72 у приписі вказуються порушення відповідно до висновків акту, і в резолютивній частині окремо встановлюється термін усунення кожного із порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення.
Припис оформляється днем підписання акту.
Припис, зміст якого викладено вище, також відповідає вимогам п.4.3 Порядку №72.
Щодо суті порушення, встановленого у акті перевірки, то головним державним інспектором праці з’ясовано, що гр.ОСОБА_7 з 03.12.07р. була прийнята на роботу у банк на посаду касира відділу касових операцій (наказ від: 03.12.07р. № 43-к) з окладом згідно штатного розкладу.
На підставі особистої заяви, гр.ОСОБА_7 з 07.04.2011 р. була звільнена з роботи у банку за згодою сторін (наказ від 07.04.11р. №.09-к, в якому відсутній підпис гр.ОСОБА_7 про ознайомлення з цим наказом) згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.
Ці факти позивачем не заперечуються.
Частина 1 ст. 47 КЗпП України покладає на власника або уповноважений ним орган обов'язок в останній робочий день працівника видати йому належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Відповідно вимог п. 2, 3, 4 Постанови Кабінету .Міністрів України від 27.04.93 р. № 301 (далі - Постанова), без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка, видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно вимог п.2.5, ч.3, 4, 5 п.7.1 Інструкції №58 з кожним записом, який заноситься до трудової книжки на основі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення чи звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити робітника під розпис у особовій картці. Реєстрація трудових книжок, які прийняті від працівників при працевлаштуванні на роботу на підприємство здійснюється в книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, яка повинна бути пронумерована, прошнурована та скріплена підписом керівника підприємства і печаткою. У разі одержання трудової книжки у зв'язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у. книзі обліку.
Однак, перевіркою встановлено, що до особової картки гр.ОСОБА_7 не внесені записи, на підставі вищенаведених наказів голови правління банку, які повторюють записи внесені до трудової книжки гр.ОСОБА_7, про прийом її на роботу в банк та звільнення з роботи в Банку, а відповідно, і відсутній її підпис про ознайомлення. Крім цього відсутній підпис в особовій картці гр.ОСОБА_7 про отримання нею трудової книжки при звільненні.
Перевіркою Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Банку встановлено, що трудова книжка гр.ОСОБА_7 в вказаній книзі не облікована, а відповідно, і відсутній підпис гр.ОСОБА_7 про одержання нею трудової книжки при звільненні. При цьому, вказана книга обліку не пронумерована, не прошнурована та не скріплена підписом керівника-підприємства і печаткою.
Доказів, які б спростовували такі факти, позивачем не надано.
Відповідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.
Проте, в порушення цієї статті банком відповідно до розрахунково-платіжної та платіжної відомості на видачу заробітної плати (заробітна плата виплачується працівникам банку готівкою під підпис через касу банку) за квітень 2011 року та довідки сума остаточного розрахунку при звільненні гр.ОСОБА_7 склала 4 635,07 грн. і була перерахована на касу банку для виплати тільки 15.04.11р. разом з авансом для всіх працівників банку, що підтверджується випискою/особового рахунку з 01.03.11р. по 17.05.11р. (рахунок №10014000002).
Такі дії позивач обґрунтовує тим, що з моменту звільнення гр.ОСОБА_7 до дати перевірки до банку не надходило вимоги працівника про розрахунок.
В той же час, позивач не заперечує проти необхідності провести розрахунок із звільненим працівником, але після того як до бухгалтерії банку буде надано його вимогу про розрахунок.
Відповідно до вимог ст.ст.47, 116 КЗпП України в останній день роботи, який є днем звільнення, якщо працівник знаходився в цей день на роботі, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний без будь-яких додаткових умов (вимог працівника) виплатити працівнику всі суми, що належать йому від підприємства в цей день.
Згідно табелів обліку робочого часу працівників банку за квітень 2011 року, наявні у справі, гр.ОСОБА_7 в день звільнення (який вважається останнім робочим днем) була присутня на роботі повний робочий день (8 год).
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, позивачем при звільненні ОСОБА_7 з роботи в банку проігноровано приписи ст.48 КЗпП України, п.2, 3, 4 Постанови, п..2.5, ч.3, 4, 5 п. 7.1 Інструкції №58 (якими регламентується порядок обліку, ведення та зберігання трудових книжок працівників) та порушено (в частині термінів видачі трудової книжки та проведення остаточного розрахунку при звільненні працівника) вимоги ч.1 ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України, у зв’язку із чим оскаржуваний припис винесено головним державним інспектором праці правомірно.
З огляду на усе вищенаведене, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» до Головного державного інспектора праці Коваленко Ігоря Володимировича територіальної Державної інспекції праці у Дніпропетровській області; Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства пропрацю територіальної Державної інспекції праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування припису – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 29.06.11р.
Суддя
С.В. Ніколайчук