КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2011 № 5/17-54/80
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 – дов. від 22.04.2011 року № Д07/2011/04/22-17
від відповідача: ОСОБА_2 – дов. від 05.01.2011 року № 110/905-3
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс” на рішення господарського суду м. Києва від 10.05.2011 року
у справі № 5/17-54/80 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго” (м. Київ) в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (м. Київ)
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс”, м. Київ
про стягнення 73 837 грн. 16 коп.
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду м. Києва звернулася Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” з позовом та уточненнями до нього до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс” про стягнення з відповідача на користь позивача 61 379 грн. 30 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 9 738 грн. 08 коп. інфляційної складової боргу, 2 719 грн. 78 коп. 3% річних.
Рішенням від 10.05.2011 року господарський суд м. Києва позов задовольнив. Замінив позивача Акціонерну енергопостачальну компанію „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” на Публічне акціонерне товариство „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго”. Стягнув з КП „Житло-сервіс” на користь ПАТ „Київенерго” в особі СВП „Енергозбут Київенерго” 61 379 грн. 30 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 9 738 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 2 719 грн. 78 коп. 3% річних, 754 грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду КП „Житло-сервіс” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 10.05.2011 року по справі № 5/17-54/80 і прийняти нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року апеляційна скарга КП „Житло-сервіс” була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5/17-54/80 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судовому засіданні 04.07.2011 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.10.2007 року між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс” (споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540179.
Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п.п. 2.2.1 договору позивач зобов’язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання – протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Відповідач, в свою чергу, відповідно до п. 2.3.1 договору зобов’язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у додатку 2.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.09.2008 року по 01.12.2010 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 277 223 грн. 64 коп., проте, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 215 738 грн. 19 коп., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 61 379 грн. 30 коп., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.
П. 10 додатку 2 до договору встановлено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунками, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується відповідачем, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.
Відповідно до п. 11 додатку № 2 до договору № 540179 від 25.10.2007 року при відсутності у споживача приладів обліку по результатах проведених нарахувань за поточний рік в 1 кварталі наступного за звітом року постачальник та споживач проводять звірку розрахунків. У випадку наявності різниці сторони проводять відповідні перерахунки.
Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч. 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи те, що відповідач не надав доказів погашення основного боргу позов підлягає задоволенню в частині стягнення основного боргу у розмірі 61 379 грн. 30 коп.
Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 9 738 грн. 08 коп. та 3 % річних в розмірі 2 719 грн. 78 коп.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 9 738 грн. 08 коп. (з урахуванням індексів дефляції) та 3 % річних в розмірі 2 719 грн. 78 коп.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс” на рішення господарського суду м. Києва від 10.05.2011 року по справі № 5/17-54/80 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 10.05.2011 року по справі № 5/17-54/80 залишити без змін.
3. Справу № 5/17-54/80 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано__6.07.2011 р.___
Головуючий суддя
Судді