КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2011                                                                                           № 23/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової  Л.Г.

суддів:             

при секретарі:            

За участю представників:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність №64-2988 від 18.08.2010;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 11.02.2011;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми „Элоко”

на  рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2011

у справі №23/8  (суддя  Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до Приватного підприємства Фірми „Элоко”

про  стягнення 51731,30 грн.

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі – позивач) до Приватного підприємства Фірми „Элоко” (далі – відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 51731,30 гривень (з урахуванням інфляційних втрат – 6301,19 грн., пені - 3157,52 грн. та трьох процентів річних - 1641,94 грн.) заборгованості за договором про надання комунальних послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі №23/8 позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задоволені повністю, а саме стягнуто з Приватного підприємства Фірми „Элоко” на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва 40630,65 грн. основного боргу; 3 157,52 грн. пені; 1 641,94 грн. трьох процентів річних; 6 301,19 грн. інфляційних втрат; 517,31 грн. державного  мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що обставини на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду,  Приватне підприємство Фірма „Элоко” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просить  рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі №23/8 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва  відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам законності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми „Элоко” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.05.2011.

В судове засідання 25.05.2011 з'явився представник відповідача.

Від позивача через відділ інформаційного забезпечення судового процесу надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому позивач зазначив, що рішення вважає законним та обґрунтованим, вимоги апеляційної скарги не визнає та просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2011 надав контррозрахунок по справі.

На підставі приписів статті 77 ГПК України розгляд справи був відкладений на 15.06.2011.

В судове засідання 15.06.2011 з'явилися представники сторін

Представники у судовому засіданні надали письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.06.2011 була оголошена перерва до 29.06.2011.

В судове засідання 29.06.2011з’явились представники сторін.

Представник Приватного підприємства Фірми „Элоко” у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу відповідача, надав додаткові письмові пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі №23/8 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва  проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив суд апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми „Элоко” залишити без задоволення, рішення Господарського міста Києва від 29.03.2011 у справі №23/8  залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, заслухавши представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва  та Приватним підприємством Фірма „Элоко” 01.11.2001 укладено договір №486/419 про користування комунальними послугами.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг зобов’язався надавати за адресою вул. Серафімовича, буд. 11 комунальні послуги, а відповідач у відповідності до даного Договору (пункт 2.1) зобов’язався своєчасно оплатити комунальні послуги.

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору відповідач повинен до 1-го числа поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги поточного місяця в сумі, що визначаються на рівні сум минулого місяця. Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів.

Пунктом 3.8 договору №486/419 від 01.11.2001 встановлено строк його дії з 01.11.2001 по 01.11.2006.

Пунктом 3.9 цього ж договору визначено, що якщо одна із сторін не заявить про припинення дії договору, або його розвитку, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань за договором у частині оплати за комунальні послуги у відповідача виникла заборгованість за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 у розмірі 40630,35 грн.

У зв’язку з цим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва. Місцевим господарським судом задоволено в повному обсязі вимоги позивача. З даним висновком погоджується апеляційний господарський суд з огляду на наступне.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частина друга статті 193 Господарського кодексу України визначає, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт сьомий статті 193 Господарського кодексу України).

Посилання Відповідача на власний лист №24 від 19.09.2006 року як на підставу скорочення строку продовження договору колегією суддів не приймається з огляду на вимоги статті 188 Господарського кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази погодження Відповідачем (підписана додаткова угода, направлений лист-відповідь тощо) запропонованого внесення зміни до укладеного сторонами господарського договору.

Таким чином, судова колегія встановила, що строк дії договору №486/419 від 01.11.2001 було подовжено до 01.11.2011 на підставі пункту 3.9, що спростовує твердження Відповідача про припинення його дії у 2009 році.

В матеріалах справи наявні листи Відповідача №1 від 04.02.2009, №4 від 08.07.2009 та №6 від 21.10.2009, якими останній повідомляв іншу сторону договору про його розірвання в односторонньому порядку.

Фактично, Відповідач виконав вимоги частини другої статті 188 Господарського кодексу України, проте подальші (встановлені частинами четвертою та п’ятою статті 188 Господарського кодексу України) дії не виконував.

Таким чином, у Відповідача відсутні правові підстави для твердження про розірвання договору №486/419 від 01.11.2001 з 01.08.2009.

Посилання Відповідача на його право, встановлене пунктом 1.9 укладеного сторонами у справі договору як на підставу розірвання договірних відносин також не має правового підґрунтя, оскільки за умовами цієї договірної норми у випадку припинення користування комунальними послугами Відповідач повинен був також повідомити і відповідні комунальні підприємства, докази чого відсутні у матеріалах справи. Крім того, відповідно до пункту 1.10 укладеного сторонами у справі договору нарахування вартості комунальних послуг Позивач припиняє з тієї дати, коли комунальні підприємства-постачальники припиняють виставляти відповідні рахунки Позивачу.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що лист №24 від 19.09.2006 не  є пропозицією змінити або розірвати договір №486/419, а є пропозицією укласти новий договір не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до змісту листа відповідача №24 від 19.09.2006, Приватне підприємство Фірма „Элоко”  просить подовжити термін дії договору №486/419 на постачання теплової енергії до 2009.

Тобто з листа чітко вбачається, що вищезазначений лист є пропозицією змінити, вже укладений між сторонами договір №486/419.

Враховуючи наведене, судова колегія встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу станом на 01.12.2010 у розмірі 40 630,65 грн. підлягає задоволенню.

Щодо посилання відповідача на незаконне застосування тарифів позивачем, оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими були встановлені тарифи, що використовувалися позивачем були скасовані указами Президента України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99)

Оскільки в Указах Президента України, на які посилається відповідач відсутня пряма вказівка про надання зворотної сили в часі оспорюваним розпорядженням, вони вважаються скасованими з дня набрання чинності вищевказаних Указів Президента України, тобто з дня їх опублікування.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Пунктом 2.2 договору №486/419 від 01.11.2001 встановлено право позивача на отримання пені у випадку несплати відповідачем вартості комунальних послуг.

Відповідно до вищезазначеного пункту договору №486/419 пеня сплачується в розмірі 1% від суми платежу за кожен день прострочення. Але не більше, ніж за 180 днів.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за останні шість місяців.

Суд відзначає, що таке нарахування штрафних санкцій є порушенням встановленого статтею 232 Господарського кодексу України порядку, проте з урахуванням того, що позивач має право на отримання пені у значно більшому розмірі судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення пені у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, судова колегія встановила, що відповідні позовні вимоги також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв’язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства Фірми „Элоко” задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми „Элоко” на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі №23/8  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі №23/8 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №23/8  повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.          

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.07.11 (відправлено)