КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2011                                                                                           № 9/4

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Разіної  Т.І.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю б/н від 16.11.2010 р.;

від відповідача: не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «УКРНАФТОГАЗБУД» на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. у справі № 9/4

за позовом відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», м. Харків

до закритого акціонерного товариства по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «УКРНАФТОГАЗБУД», м. Київ

про стягнення грошових коштів у сумі 106 172 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 відкрите акціонерне товариство «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «УКРНАФТОГАЗБУД» відповідно до договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги (позики) № 100226 від 23.02.2010 року (далі по тексту – договір) грошових коштів в якості безпроцентної поворотної фінансової допомоги в розмірі 100 000 грн., з урахуванням індексу інфляції в розмірі 800 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми коштів в розмірі 871 грн. 23 коп., пені в сумі 4501 грн. 37 коп.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань по вищевказаному договору, що призвело до порушення останнім ст.ст. 1046, 1050 ЦК України та нарахуванням позивачем пені, передбаченої п. 4.2. договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. у справі               № 9/4 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» задоволено повністю (суддя Бондаренко Г.П.).

Стягнуто з закритого акціонерного товариства по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «УКРНАФТОГАЗБУД» на користь відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» 100 000 грн. 00 коп. основного боргу, 4501 грн. 37 коп. пені, 800 грн. інфляційних збитків, 871 грн. 23 коп. 3% річних, 1061 грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення обґрунтоване  правомірністю вимог позивача, що обумовлене невиконанням з боку відповідача п. 3.1. договору та умов додаткової угоди від 20.05.2011 р. по договору № 100226 від 23.02.2010 р., а також положенням п.п. 1.2, 2.2, 4.1 договору та приписами ст.ст. 4, 92, 202, 207, 241, 525, 526, 546, 548, 549, 599, 611, 625, 627, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 229, 232 ГК України; ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, закрите акціонерне товариство по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «УКРНАФТОГАЗБУД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. у справі № 9/4 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові відкритому акціонерному товариству «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект».

Вимоги та доводи апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, а саме не з’ясував, чому і з яких причин відповідач мав чи не мав змоги виконати взяті на себе договірні зобов'язання, та не довів обставини факту не сплати грошових коштів відповідачем позивачу, визнавши його встановленим, а заявлені позовні вимоги позивача обґрунтованими. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом ст. ст. 4, 47, ч. 1 ст. 4-3 та ст.ст. 43, 104 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 22110-10 від 29.06.2011.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги  і  перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції 23.02.2010 р. між відкритим акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» та закритим акціонерним товариством по будівництву об'єктів нафтової та газової промисловості «УКРНАФТОГАЗБУД» укладено договір № 100226 про надання безпроцентної поворотної допомоги (позики), відповідно до умов якого позивач передає у власність відповідачу кошти на визначених умовах та розмірі, і відповідач зобов'язаний повернути отримані кошти у встановлений термін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до п. 1.2. та п. 2.2. договору, за період з лютого по вересень 2010 р. позивач 25.02.2010 р. виконав свої зобов'язання та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0445 від 25.02.2010 р. (а.с. 13).

Згідно п. 3.1. договору, кошти повинні бути повернуті позикодавцю (позивачу) позивальником (відповідачем) в повному обсязі до 23.05.2010 р.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 20.05.2010 р. до договору № 100226 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги (позики) від 23.02.2010 р. строк для повернення коштів в повному обсязі був продовжений до 16.09.2010 р. (а.с. 12).

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в оспорюваній сумі, наявність якої підтверджується поясненнями позивача, довідками по особовому рахунку позивача з банку та платіжним дорученням.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач взяте на себе зобов’язання згідно умов договору не виконав, та порушив строки повернення грошових коштів позивачу, визначених договором та додатковою угодою від 20.05.2010 р до договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі необґрунтованого і непогодженого прострочення строку повернення коштів позичальник (відповідач) сплачує позикодавцеві (позивачу) пеню в розмірі 0,1% від суми коштів, що повинні бути повернені, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат; суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 871 грн. 23 коп. та 800 грн. відповідно за розрахунками позивача, а також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 4 501 грн. 37 коп. у відповідності до п. 4.2 договору.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити рішення господарського суду міста Києва у справі № 9/4 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.   

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.07.11 (відправлено)