ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
31.01.08 р. Справа № 39/6
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.
при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Маріупольського заводу важкого машинобудування” м. Маріуполь
до відповідача: Маріупольського слідчого ізолятору № 7 м. Маріуполь
про: стягнення 6 190, 22 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Руденко Я.А. - за довіреністю (на оголошення не з’явилася);
від відповідача: Філіпова О.А. – за довіреністю;
Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому
засіданні від 31.01.2008 р. оголошено перерву
в слуханні справи до 14 год.50хв.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Маріупольського заводу важкого машинобудування” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Маріупольського слідчого ізолятору № 7 м. Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 6 190, 22 грн., яка складається з основного боргу в сумі 1210, 25 грн., 3% річних в сумі 1 035, 62 грн., інфляційної складової 3 944, 35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 2РСБ-00665 від 23.12.2004 р., специфікацію, акти приймання-передачі від 23-29.12.204 р., рахунки-фактури № 707111 від 29.12.2004 р., № 800028 від 23.12.2004 р., накладну №80012470 від 29.12.2004 р., довіреність серії ЯИИ № 422585 від 13.12.2004 р., акт про погашення зустрічних зобов’язань №1 від 02.03.2007 р., претензію № А14/1803 від 24.07.2007 р.
Відповідач надав відзив на позов, позовні вимоги визнав частково, зокрема, суму основного боргу - 1210, 25 грн., заперечив проти нарахування 3% річних та інфляційних збитків.
Додатково представив суду акт зарахування зустрічних позовних вимог № 1 від 21.09.2005 р., підписаного та скріпленого печатками обох підприємств без зауважень та заперечень.
Позивач проти факту направлення відповідачеві акту зарахування зустрічних вимог №1 датованого 21.09.2005 р. не заперечував, проте пояснив, що у зв’язку з не підписанням останнім акту, був змушений повторно звернутися до відповідача - 02.03.2007 р.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази суд встановив.
23.12.2004 р. між позивачем, Відкритим акціонерним товариством “Маріупольського заводу важкого машинобудування” м. Маріуполь, та відповідачем, Маріупольським слідчим ізолятором № 7 м. Маріуполь, укладено договір № 2РСБ-00665, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до умов згаданого Договору позивач зобов’язався поставити відповідачеві Товар, асортимент, кількість та ціна якого, визначені згідно специфікації до Договору, що є його невід’ємною частиною, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти Товар та сплатити за нього встановлену ціну.
На виконання умов Договору позивач згідно специфікації до Договору поставив відповідачеві обумовлений Товар на загальну суму 15 610 грн. 25 коп., що підтверджується актом приймання-передачі за 23-29.12.204 р., накладною №80012470 від 29.12.2004 р.
Відповідачем Товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на означеному акті та накладній, скріплених печатками обох сторін без зауважень та заперечень, а також довіреністю на право отримання товарно-матеріальних цінностей ЯИИ № 422585 від 13.12.2004 р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу продукції, тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до вимог ст. 664 ЦК України та умов Договору.
Відповідно до п. 5.3 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем банківським платежем на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 днів з моменту поставки Товару.
23.12.2004 р. та 29.12.2004 р. позивачем виставлено відповідачеві рахунки-фактури № 707111 від 29.12.2004 р., № 800028 від 23.12.2004 р. відповідно, які останнім оплачені не були.
Зобов’язання за вказаним договором на суму 14 400 грн. припинені сторонами на підставі акту №1 від 21.09.2005 р. в порядку ст. 601 ЦК України, 203 ГК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Залишок непогашеної відповідачем суми заборгованості за вказаним договором складає 1 210, 25 грн.
На момент прийняття рішення, грошове зобов’язання перед позивачем на суму 1 210, 25 грн. відповідачем залишилось невиконаним, що є порушенням норм статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 1 210 грн. 51 коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не оспорив.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не заперечується, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляції, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в цій частині частково з огляду на наступне.
Індекс інфляції як статистична величина розраховується Державним комітетом статистики України в цілому на місяць, таким чином нарахування встановленого індексу інфляції на підставі ст. 625 ЦК України слід починати з першого числа місяця наступного за тим, в якому у кредитора виникло право вимоги.
Як зазначалося вище, розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем банківським платежем на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 днів з моменту поставки Товару.
Таким чином, порушене відповідачем право позивача на отримання винагороди за отриманий Товар виникло на одинадцятий день (січень 2005 р.).
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивачем безпідставно нараховано інфляційні збитки за січень 2005 р.
Крім того, 21.09.2005 р. позивачем на адресу відповідача направлено акт № 1 про погашення зустрічних зобов’язань, підписаний та скріплений печаткою ВАТ “Маріупольського заводу важкого машинобудування” м. Маріуполь.
Зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою суттю є одностороннім право чином, що передбачає волевиявлення одного з учасників правовідносин на припинення зобов’язань у визначений ст. 601 ЦК України, 203 ГК України спосіб.
Позивач проти факту направлення відповідачеві акту зарахування зустрічних вимог №1 датованого 21.09.2005 р. не заперечував, проте пояснив, що у зв’язку з не підписанням останнім акту, був змушений повторно звернутися до відповідача 02.03.2007 р.
Таким чином, зобов’язання за договором № 2РСБ-00665 від 23.12.2004 р. на суму 14 400 грн. слід вважати припиненим з моменту настання першої за фактом події – підписання акту № 1 від 21.09.2005 р., оскільки дії позивача з направлення акту № 1 від 21.09.2005 р. фактично свідчили про його волевиявлення на припинення зобов’язань за договором в цій частині.
З огляду на наведене, вимоги позивача стосовно стягнення 3% річних та індексу інфляції підлягають лише частковому задоволенню за арифметичним розрахунком суду
- 1 108, 55 грн. – індекс інфляції (15 610, 25 грн.* 101,0* 101,6* 100,7/100,6* 100,6*100,3* 100* 100,4*100,9*101,2*100,9*101,2*101,8*99,7*99,6*100,5*100,1*100,9*100*102*102,6*101,8*100,9*100,5*100,6*100,2*100*100,6*102,2*101,4*100,6*102,2*102,9/100);
- 413,16 грн. – 3% річних ((11317,20*3%/365*7днів)+(15 610, 25*3%/100*254дня)+(1 210,25*3%/100*799днів)).
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі ст.ст.525, 526, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Маріупольського заводу важкого машинобудування” м. Маріуполь – задовольнити частково.
Стягнути з Маріупольського слідчого ізолятору № 7 м. Маріуполь на користь Відкритого акціонерного товариства “Маріупольського заводу важкого машинобудування” м. Маріуполь заборгованість в сумі 1210, 25 грн., 3% річних в сумі 413, 16 грн., індексу інфляції в сумі 1 108, 55 грн., витрати по оплаті державного мита в сумі 45, 02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 52, 08 грн.
В іншій частині позову відмовити
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.