29 вересня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “СМНВО ім. М.В. Фрунзе” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на  рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 10 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 22 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 10 листопада 2003 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 22 березня 2004 року, яким  позов задоволено частково.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилаються на  невірне з'ясування судами фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ВАТ “СМНВО ім. М.В. Фрунзе” надає послуги із забезпечення тепловою енергією будинку, в якому розташована квартира відповідачів, при цьому відповідачі вчасно та в повному обсязі не сплачують вартість спожитих послуг.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свої заперечення  про надання їм неякісних послуг з теплозабезпечення належними доказами не підтвердили.  

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 10 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 22 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :