УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "30" червня 2011 р. справа № 18/5007/61/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 04.01.2011р. №3/19;
від відповідача: не з'явився,
розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (с.Іванківці Житомирського району)
про стягнення 159151,14грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 159151,14грн., з яких: 118101,69грн. - основного боргу за спожитий природний газ, 19214,16грн. - пені, 5064,90грн. - 3% річних, 16770,39грн. - інфляційних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання відповідача повідомлено завчасно та належним чином (про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції, а.с.35). В матеріалах справи знаходиться копія ухвала господарського суду від 20.05.2011р., яка повернута на адресу суду з відміткою відділку зв'язку про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає (а.с.27-29).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача:12450, Житомирський район, с.Іванківці. Згідно довідки Головного управління статистики в Житомирській області, відповідач зареєстрований за адресою: 12450, Житомирський район, с.Іванківці (а.с.36); на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2008 року між ВАТ по газопостачанню та газифікації „Житомиргаз”, правонаступником якого згідно Статуту (а.с.20-22) є ПАТ по газопостачанню та газифікації „Житомиргаз” (Газозбутова організація, Виконавець, позивач) та СТОВ "Перемога" (Споживач, Замовник, відповідач) укладено договір №7-2008-ПП-711 на постачання природного газу (а.с.8-9), за умовами якого газозбутова організація зобов'язалась передати у власність споживача в 2008 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору (п.1.1 договору).
Додатковою угодою №14 до договору №7-2008-ПП-711 на постачання природного газу від 03.01.2008р. сторони передбачили, що ціна за природний газ затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України і становить за 1000 кубічних метрів (з урахуванням ПДВ, тарифу на постачання та транспортування природного газу по території України ): 2498,94грн.
Пунктом 5.4 договору №7-2008-ПП-711 передбачено, що кількість використаного Споживачем газу за місяць відображається в двосторонньому акті, який підписується представником Споживача та Газозбутової організації. Акт складається в трьох примірниках; по одному для Споживача, Газозбутової організації, і управління магістральних газопроводів, і є підставою для остаточного розрахунку Споживача із Газозбутовою організацію за постачання природного газу та його транспортування по розподільним газовим мережам Газозбутової організації з управлінням магістральних газопроводів за послуги по транспортуванню газу по магістральних газопроводах.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період 2009 року природного газу на загальну суму 152077,72грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу за 2009 рік, які підписані сторонами (а.с.15-18).
Умовами договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати газу в наступному порядку: 50% від вартості запланованих місячних обсягів - за 7 банківських днів до початку місяця поставки, послідуючі оплати проводяться плановими платежами до 25% від вартості запланованих місячних обсягів, до 5-го та 15-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним (п.7.1 договору №7-2008-ПП-711).
Відповідач за поставлений газ розрахувався частково на суму 33976,03грн.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 118101,69грн., яка станом на день судового засідання не змінилась.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ч.1 ст.173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.2 вказаної статті, основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 118101,69грн. заборгованості за постачання та транспортування природного газу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач на підставі п.9.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача (а.с.5) становить 19214,16грн.
Згідно з пп.9.3 вищевказаних договорів, за порушення строку оплати замовник (споживач) сплачує на користь виконавця (газозбутової організації) крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується виконавцем протягом 1 року, що передує моменту звернення з позовом (пп.9.5 договорів).
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 19214,16грн. нарахована відповідно до умов договору.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 5064,90грн. 3% річних та 16770,39грн. інфляційних нарахувань.
Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір річних за період з 06.12.2009р. по 10.05.2011р. становить 5047,63грн., інфляційних 16238,43грн.; вимоги в частині стягнення 17,27грн. 3% річних та 531,96грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.
Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу нараховані річні в сумі 5047,63грн. та інфляційні у розмірі 16238,43грн., господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованої позивачем пені до 1900,00грн.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати заборгованості станом на час розгляду справи не надав, розрахунок пені не спростував.
Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 158601,91грн., з яких: 118101,69грн. - основний борг, 19214,16грн. - пеня, 5047,63грн. - 3% річні та 16238,43грн. - інфляційні.
Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 17,27грн. 3% річних та 531,96грн. інфляційних.
Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 1900,00грн.
Таким чином, до стягнення підлягає сума 141287,75грн., з яких: 118101,69грн. - основний борг, 1900,00грн. - пеня, 5047,63грн. - 3% річні та 16238,43грн. - інфляційні.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82–85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені до 1900,00грн.
3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (12450, Житомирська область, Житомирський район, с.Іванківці, код 30756715)
на користь на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенко-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 03344071):
-118101,69грн. основного боргу;
- 1900,00грн. пені;
- 5047,63грн. 3% річних;
- 16238,43грн. інфляційних;
- 1586,02грн. витрат по сплаті державного мита;
- 235,19грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В позові відмовити в частині стягнення 17,27грн. 3% річних та 531,96грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу (рек. з повід.)