ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.06.11 р.                                                                                 Справа № 13/22                               

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Вєрна Україна”                     м. Маріуполь, Донецької обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донремонтсервіс”, м. Донецьк

про: стягнення 37’026грн.29коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1.(за довіреністю б/н від 10.05.2011р.) - представник

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вєрна Україна”  м. Маріуполь, Донецької обл. (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донремонтсервіс”, м. Донецьк (далі – відповідач) про стягнення 37’026грн.29коп., в тому числі 35’694грн.87коп. сума попередньої оплати, 963грн.76коп. – інфляційні, 367грн. 66коп. – 3% річних.

Ухвалою суду від 22.04.2011р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 13/22, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 11-2007-11 від 01.11.2007р. відносно своєчасної та повної поставки продукції, внаслідок чого відповідач не поставив товар на суму 35’694грн.87коп., яка була сплачена позивачем в якості передоплати за узгоджену сторонами продукцію.

Позов обґрунтований ст.ст. 530, 625, 662, 693 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином засвідчені копії: договору № 11-2007-11 від 01.11.2007р., специфікації № 1 від 01.11.2007р. до договору № 11-2007-11 від 01.11.2007р., виставлених відповідачем рахунків, видаткових накладних № 5 від 11.03.2008р., № 4 від 07.03.2011р., № 9 від 27.03.2008р., № 6 від 17.03.2008р., № 12 від 30.05.2008р., № 10 за квітень 2008р., накладну б/н від 31.07.2008р., № 13 від 30.06.2008р., № 17 від 31.10.2008р., накладну б/н від 30.09.2008р., № 16 від 29.08.2008р., б/н від 31.12.2008р., банківських виписок на підтвердження здійсненої передоплати, акт звіряння взаєморозрахунків від 23.11.2010р., претензію № 64 від 23.11.2010р. з доказами відправки.

  Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.05.2011р. позивач супровідним листом від 16.05.2011р. представив суду витребувані ухвалою про порушення провадження по справі від 22.04.2011р. документи, в тому числі податкові накладні до видаткових накладних та довідку за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача заборгованості на користь позивача в розмірі 35’694грн.87коп.

Справа слуханням відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, але відповідач у судові засідання не з’явився. Ухвали суду повернулися з відміткою органу поштового зв’язку у зв’язку з відсутністю адресату за вказаною адресою.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЕ № 195599 станом на 28.02.2010р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Донремонтсервіс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35398223, знаходиться за адресою: 83058, м. Донецьк, вул. Бессарабська, будинок 27. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Таким чином, суд здійснив всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань, у зв’язку з чим вважає за можливе розглянути спір в порядку  ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

В судовому засіданні 15.06.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, зауважив про відсутність будь-яких додаткових доказів на підтвердження своєї позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.11.2007р. сторони уклали договір № 11-2007-11 на поставку продукції, згідно з яким продавець (відповідач) продає покупцю (позивач) щебеневу продукцію відповідно до додатково узгоджених специфікацій, які є невід’ємною частиною цього договору. Згідно п. 3.1 договору ціна продукції зазначається в додатково узгодженій специфікації.

Специфікацією № 1 від 01.11.2007р. до договору № 11-2007-11 від 01.11.2007р. сторони узгодили найменування, кількість та ціну продукції, а саме відповідач повинен був поставити щебінь фр. 5-20 у кількості 2000,00 на загальну вартість 120000грн.00коп. з ПДВ.

Відповідно п. 8.1 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків. Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

У 4.1 договору сторони дійшли згоди, що оплата за поставляєму продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця по факту отримання продукції на підставі виставлених рахунків за кожну партію товару.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до фактично склавшихся відносин позивачем всупереч умов договору була здійснена попередня оплата спірної партії продукції, а відповідач прийняв ці кошти без будь-яких зауважень та застережень.

З урахуванням зазначених обставин сторонами здійснено відступлення від умов договору щодо порядку розрахунків за товар.

Відповідно до п.4 ст.538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, позивачем була здійснена передоплата платіжними дорученнями  № 44 від 28.02.2008р. на суму 15’000грн.00коп., №м 57 від 06.03.2008р. на суму 6’000грн.00коп., № 69 від 25.03.2008р. на суму 10’000грн.00клп., № 70 від 26.03.2008р. на суму 1’000грн.00коп., № 89 від 21.04.2008р. на суму 15’000грн.00коп., № 138 від 11.06.2008р. на суму 20’000грн.00коп., № 154 від 04.07.2008р. на суму 20’000грн.00коп., № 174 від 06.08.2008р. на суму 20’000грн.00коп., № 180 від 15.08.2008р. на суму 35’000грн.00коп., № 186 від 28.08.2008р. на суму 30’000грн.00коп., № 243 від 13.10.2008р. на суму 10’000грн.00коп., № 100 від 20.05.2009р. на суму 5’000грн.00коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Загальна сума здійсненої позивачем передоплати складає 196’000грн.00коп.

Однак, в період з 07.03.2008 р. по 31.12.2008 р. відповідач частково поставив товар на суму передоплати за видатковими накладними № 5 від 11.03.2008р., № 4 від 07.03.2011р., № 9 від 27.03.2008р., № 6 від 17.03.2008р., № 12 від 30.05.2008р., № 10 за квітень 2008р., б/н від 31.07.2008р., № 13 від 30.06.2008р., № 17 від 31.10.2008р., б/н від 30.09.2008р., № 16 від 29.08.2008р., б/н від 31.12.2008р.

В наданих позивачем платіжних дорученнях в якості призначення платежу було зазначено „передоплата за щебеневу продукцію”, саме такий вид товару був погоджений сторонами в договорі № 11-2007-11 від 01.11.2007р. та поставлений за вищезазначеними видатковими накладними.

Загальна сума поставленого відповідачем товару склала 160’305грн.13коп., в результаті чого непоставленим залишився товар на суму 35’694грн.87коп. Викладені обставини підтверджуються наданими позивачем актом звіряння взаєморозрахунків від 23.11.2010р., в якому кінцеве сальдо на користь позивача становить 35’694грн.87коп., довідкою за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача заборгованості на користь позивача  в розмірі 35’694грн.87коп.

Позивач 24.11.2010р. направив відповідачу претензією № 64 від 23.11.2010р. з вимогою повернути кошти у сумі 35’694грн.87коп., завірена копія претензії з доказами відправки додана до позову. Однак станом на сьогоднішній день ТОВ „Донремонтсервіс” не зробило жодних дій, спрямованих на постачання товару або повернення перерахованої позивачем передоплати, не надав жодної відповіді на направлену претензію.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (не поставив позивачу цеглу на всю суму передплати, що є підставою для повернення передоплати на суму недопоставленого товару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за недопоставлений товар згідно договору № 11-2007-11 від 01.11.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору № 11-2007-11 від 01.11.2007р. у позивача виникає обов’язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

З урахуванням фактично склавшихся обставин між сторонами, а саме відступлення позивачем від умов договору щодо порядку розрахунків, останній здійснив попередню оплату товару на загальну суму 196’000грн.00коп, що підтверджується засвідченими копіями банківських виписок № 21 від 28.02.2008р., № 24 від 06.03.2008р., № 33 від 25.03.2008р., № 34 від 26.03.2008р., № 48 від 21.04.2008р., № 69 від 11.06.2008р., № 79 від 04.07.2008р., № 97 від 06.08.2008р., № 102 від 15.08.2008р., № 109 від 28.08.2008р., № 132 від 13.10.2008р., № 58 від 20.05.2009р.

Оскільки відповідач проти встановленого порядку розрахунку шляхом здійснення передоплати не заперечував, про що свідчить отримання останнім грошових коштів та здійснення зустрічних дій – часткове постачання товару, то можна дійти висновку, що сторони своїми фактичними діями прийняли виконання зобов’язання на зазначених умовах.

За наявними в матеріалах справи доказами вбачається, що відповідачем на виконання умов зазначеного правочину була здійснена поставка товару за період з 07.03.2008р. по 31.12.2008р. на загальну суму 160’305грн.13коп. Факт постачання підтверджується видатковими накладними: № 5 від 11.03.2008р., № 4 від 07.03.2011р., № 9 від 27.03.2008р., № 6 від 17.03.2008р., № 12 від 30.05.2008р., № 10 за квітень 2008р., б/н від 31.07.2008р., № 13 від 30.06.2008р., № 17 від 31.10.2008р., б/н від 30.09.2008р., № 16 від 29.08.2008р., б/н від 31.12.2008р. Відтак, сума недопоставки складає 35’694грн.87коп., яка і заявлена до стягнення.

Відповідачем в свою чергу зобов’язання щодо поставки товару на суму 35 694грн.87коп. виконано не було.

На сьогоднішній день товар на суму 35694грн.87коп. не поставлений, грошові кошти не повернуті. Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України щодо поставки продукції на всю суму попередньої оплати, перерахованої позивачем, доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача. Отримавши вимогу повернути кошти у розмірі 35’694грн.87коп. відповідач залишив її без відповіді та задоволення, не повідомив про здійснення поставки на вказану суму.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов’язки у відповідача.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов’язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № 11-2007-11 від 01.11.2007р. строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати шляхом пред’явлення відповідачу претензії № 64 від 23.11.2010р., яка була надіслана 24.11.2010р., про що свідчить наявна в матеріалах справи квитанція органу поштового зв’язку. Відповідач зобов’язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дати отримання ним такої вимоги.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата її отримання відповідачем. Згідно   ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога повинна була бути отримана відповідачем в період з 24.11.2010р. по 27.11.2010р. (з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень у межах області, передбачених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 1149 від 12.12.2007р.), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 28.11.2010р. по 04.12.2010р.  включно, а вже з 05.12.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 35694грн.87коп. суд вважає доведеними та обґрунтованими, тому їх задовольняє.

Посилаючись на несвоєчасне виконання зобов’язання відповідачем щодо поставки оплаченої продукції позивач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 367грн.66коп. та сума інфляційних витрат – 963грн.76коп. (розрахунки знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції  та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом позовної 3% річних розраховані за період з 01.12.2010р. по 04.04.2011р. що складає 367грн.66коп. За висновками суду позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню за період з 05.12.2010р. по 04.04.2011р., вимоги за період з 01.12.2010р. по 04.12.2010р. є не обґрунтованими  у зв’язку з тим, що позивачем був невірно визначений момент виникнення права вимоги виконання зобов’язання, а саме позивачем не був врахований поштовий пробіг пред’явленої претензії – вимоги.

Суд, зробивши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за період з 05.12.2010р. по 04.04.2011р. включно встановив, що задоволенню підлягає сума в розмірі 354грн.99коп. Отже, суд відмовляє в частині стягнення 12грн.67коп.

За підрахунком суду за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з грудня 2010р. – лютий 2011р. включно, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 963грн.76коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже,  підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі  (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги  в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення інфляційних у розмірі 963грн.76коп., щодо стягнення 3% річних частково, у розмірі 354грн.99коп.

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов’язання відповідача на підставі договору чи глави 50 ЦК України, у матеріалах справи відсутні, обсяг боргу не спростований, а тому, суд прийшов до висновку, що боржник зобов’язаний відшкодувати збитки кредитора від інфляції та три відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення як передбачено законодавцем.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 35694грн.87коп. – суми неповернутої передоплати, 963грн.76коп. - інфляційні нарахування, 3% річних - 354грн.99коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вєрна Україна” м. Маріуполь, Донецької обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донремонтсервіс”, м. Донецьк про стягнення 37’026грн.29коп. задовольнити частково.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донремонтсервіс” м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вєрна Україна” м. Маріуполь суму неповернутої передоплати в розмірі 35694грн.87коп., суму інфляційних нарахувань у розмірі 963грн.76коп., 3% річних в розмірі 354грн.99коп., витрати на оплату державного мита в сумі 370грн.13коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 235грн. 92коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних  у розмірі 12грн.67коп. – відмовити.

У судовому засіданні 15.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                        Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.