ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
24.06.2011Справа №5002-18/2128-2011
за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону, м. Севастополь (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27) в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, м. Київ (03168, м. Київ, пр.-кт Повітрянофлотський, 6)
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Барконд", м. Київ (04205, м. Київ, просп. Оболонський, б. 23-А)
2) Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", АР Крим, м. Ялта (98603, м. Ялта, вул. Свердлова, 32)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та спонукання до виконання певних дій
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача -1 – не з’явився
Від відповідача-2 – не з’явився
Прокурор – Година Д.А. – помічник військового прокурора, посв. НОМЕР_1
Суть спору: Військовий прокурор Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барконд" та Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" - відповідачів, в якій просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №3921 від 13.12.2005 року про купівлю-продажа будинків та споруд, укладений між ТОВ «Барконд» та ДП Міністерства оборони України Центральний військовий санаторій «Ялтинський» недійсним; зобов’язати кожну із сторін повернути в натурі все, що отримали від виконання вказаного контракту; з метою забезпечення позову заборонити ТОВ «Барконд» та іншим особам здійснювати дії по відчуженню зазначеного майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Військовою прокуратурою Севастопольського гарнізону проведено перевірку, під час якої встановлено, що 13.12.2005 року між ДП Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та ТОВ «Барконд» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 3921, а саме: склади під будівлею літер А загальною площею 66,7 кв.м., розташоване за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 38,газопровід інв. 11031088, кабель та щити інв.. № 11031072, кабель зв’язку інв. № 11031071, кабельна каналізація інв.. 3 11031073, каналізація інв.. № 11031074, зовнішнє зал. Огородження інв. № 11031083, лінії зовнішнього освітлення інв. 3 11031076, лотки та камери інв. № 11031075, зовнішні мережі водопостачання інв. № 11031076, мережа телефонна магістральна інв. №11031081, зовнішнє метал., огородження інв. № 11031070, водопровід інв. № 11031068, трубопровід системи опалювання інв. № 11031003, трубопровід гар. Постачання інв. № 11031078, в тому числі мощення – дороги, площадки, тротуари загальною площею 1,5353 кв.м., інв. № 11031069, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 32.
Як вказує прокурор у своїй позовній заяві зазначений Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України із позовом до господарського суду АР Крим.
У судовому засіданні 24.06.2011 року прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники сторін у судове засідання двічі не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом сторін, якими вони не скористалися, а не їх обов’язок, та присутність у судових засіданнях прокурора, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю представників сторін у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, суд –
ВСТАНОВИВ:
11.07.2000 року Наказом № 209 Міністерства оборони України “Про створення державного підприємства Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський” та затвердження його Статуту” наказано на фондах Військового санаторію (Ялтинський на 750 ліжок), що розформовується (ліквідується) за юридичною адресою: 98630, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 32, створити державне підприємство Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський”.
13 грудня 2005 року між державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №3921, а саме: склади під будівлею літер А загальною площею 66,7 кв.м., розташоване за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 38, газопровід інв. № 11031088, кабель та щити інв. № 11031072, кабель зв'язку інв. № 11031071, кабельна каналізація інв. № 11031073, каналізація інв. № 11031074, зовнішнє зал. огородження інв. № 1 1031083, лінії зовнішнього освітлення інв. № 11031076, лотки та камери інв. № 11031075, зовнішні мережі водопостачання інв. № 11031079, мережа телефонна магістральна інв. № 11031081, зовнішнє метал., огородження інв. № 11031070, водопровід інв. № 11031068, трубопровід системи опалювання інв. № 11031003, трубопровід гар., постачання інв. №. 11031078, в тому числі мощення - дороги, площадки, тротуари загальною площею 1,5353 кв.м., інв. № 11031069, які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Сведлова, буд. 32.
Такий договір було нотаріально посвідчено 30.12.2005 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Висоцькою І.Я.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що зазначений договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, у зв’язку з наступним.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України відчуження майнових об'єктів, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Також при укладенні спірних контрактів порушено порядок відчуження військового майна, яким є майно ДП МО України «ЦВС «Ялтинський».
Такий порядок встановлений Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (далі Закон) та Положенням про порядок відчуження військового майна ЗС України, затвердженого Постановою КМ України № 1919 від 28 грудня 2000 року (далі Положення).
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних силах України”, Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних силах України” вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України ( 147/98-ВР ) "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів “Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил” повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.
Згідно з п.6. Постанови Кабінету Міністрів “Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил” рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.
Відповідно до вказаних нормативно-правових актів у Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо самовільного відчуження майна шляхом укладення договорів купівлі-продажу.
Такі повноваження відсутні і у особи, що укладала договір, оскільки, відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути вповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Однак, суду не представлене рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження об’єктів нерухомого майна: склади під будівлею літер А загальною площею 66,7 кв.м., розташоване за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 38, газопровід інв. № 11031088, кабель та щити інв. № 11031072, кабель зв'язку інв. № 11031071, кабельна каналізація інв. № 11031073, каналізація інв. № 11031074, зовнішнє зал. огородження інв. № 1 1031083, лінії зовнішнього освітлення інв. № 11031076, лотки та камери інв. № 11031075, зовнішні мережі водопостачання інв. № 11031079, мережа телефонна магістральна інв. № 11031081, зовнішнє метал., огородження інв. № 11031070, водопровід інв. № 11031068, трубопровід системи опалювання інв. № 11031003, трубопровід гар., постачання інв. №. 11031078, в тому числі мощення - дороги, площадки, тротуари загальною площею 1,5353 кв.м., інв. № 11031069, які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 32.
Отже при відчуженні спірного майна, ДП МОУ “Центральний військовий санаторій “Ялтинський” та Міністерством оборони України був порушений порядок відчуження військового майна затвердженого Постановою Кабінету Міністрів “Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил”.
Вказана позиція стосовно статусу та порядку відчуження спірного майна підтверджується рішенням Верховного суду України по справі № 2-8/17305.1-2007 за позовом ТОВ «Євроойл» про визнання дійсними оспорюваних контрактів, яка викладена в постанові від 23 жовтня 2007 року, а також позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 12 червня 2008 року по цій же справі.
Так, зокрема, Верховний суд України в постанові від 23 жовтня 2007 року зазначає, що спірне майно ДП МО України «Центральний військовий санаторій Ялтинський» (яке відчужувалося за контрактами №№ 2210/7 і 2210/08) є військовим майном і його відчуження може здійснюватися лише в порядку, визначеному Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та Постановою Кабінету Міністрів України №1919 від 28.12.2000 року.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З наведеного вище вбачається, що при укладенні оспорюваного договору були порушені вимоги пунктів 1, 2 ст. 203 ЦК України, та ст. 207 ГК України, що є підставою для визнання недійсними договору.
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28 квітня 1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” встановлено, що у тому разі, коли такий правочин суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсним укладеного сторонами правочину.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №3921 від 13.12.2005 року про купівлю-продажа будинків та споруд, укладений між ТОВ «Барконд» та ДП Міністерства оборони України Центральний військовий санаторій «Ялтинський» недійсним, підлягають задоволенню.
У своїй позовній заяві прокурор просить зобов’язати кожну із сторін повернути в натурі все, що отримали від виконання вказаного контракту.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину
Отже, з огляду на положення цієї правової норми, правовими наслідками недійсності оспорюваного у даній справі правочину є повернення сторонами за ним все, що вони одержали на його виконання, а саме – майна та коштів
Тобто застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину. В цивілістичний науці та судовій практиці застосування таких наслідків іменується двосторонньою реституцією.
Двостороння реституція застосовується незалежно від наявності чи відсутності вини у діях учасників правочину щодо його недійсності.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, станом на 23.02.2011 стан юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Барконт» (04205, м. Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, будинок, 23-А; код ЄДРОП України 33544358) – припинено.
Враховуючи те, що юридична особа покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 13.12.2005, який вище визнаний судом недійсним, припинено, у суду відсутня можливість застосування двосторонньої реституції, у зв’язку із чим суд відмовляє у позові у частині позовних вимог про зобов’язання кожної із сторін повернути в натурі все, що отримали від виконання вказаного контракту.
Крім того, у 4 пункті прохальної частини позовної заяви військовий прокурор просить з метою забезпечення позову заборонити ТОВ «Барконд» та іншим особам здійснювати дії по відчуженню зазначеного майна.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Стосовно забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Барконд» здійснювати дії по відчуженню зазначеного майна суд відмовляє у цій частині клопотання у зв’язку із тим, що юридична особа ТОВ «Барконд» припинена, що вказано у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Щодо забезпечення позову шляхом заборони іншим особам здійснювати дії по відчуженню зазначеного майна, суд зазначає наступне.
Відповідно до Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання
практики застосування заходів до забезпечення позову» №02-5/611 від 23.08.1994 р. умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Тобто, вирішення питання щодо доцільності вжиття заходів по забезпеченню позову можливе саме у випадку існування припущень щодо того, що у майбутньому можуть виникнути обставини, які значно ускладнять, або навіть унеможливлять його виконання, а також припущення щодо того, що відповідач або інші особи можуть своїми діями привести до таких незворотних наслідків.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте військовий прокурор ані в своїй позовній заяві, ані в інших окремих заявах взагалі не обґрунтував необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання військового прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.
Судові витрати відносяться на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
24.06.2011 у судовому засіданні судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлено та підписано суддею 29.06.2011.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №3921, укладений 13 грудня 2005 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд».
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", АР Крим, м. Ялта (98603, м. Ялта, вул. Свердлова, 32; код ЄДРПОУ 08334083) в дохід державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405) державне мито в сумі 85,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", АР Крим, м. Ялта (98603, м. Ялта, вул. Свердлова, 32; код ЄДРПОУ 08334083) в дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Відмовити у задоволенні клопотання військового прокурора Севастопольського прокурора про забезпечення позову.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.