ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
21.06.2011Справа №5002-18/1401-2011
За позовом - Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, м. Київ (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23 «В») в особі Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (95001, м. Сімферополь, вул. Кримська, 4 «А»; 95050, м. Сімферополь,вул. Київська, 169-10)
До відповідача - Красноперекопської міської ради, АР Крим, м. Красноперекопськ (96000, м. Красноперекопськ, вул. Героїв Перекопа, 1 «А»)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9);
2) Фонд майна АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)
3) Республіканський комітет АР Крим з палива, енергетики та інноваційної політики (95053, м. Сімферополь, вул. Київська, 1 «А»);
4) Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Красноперекопська» (96000, м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва, 30).
5) Верховна Рада України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5)
Про визнання права власності на нежитлове приміщення
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_1 – представник, дов. від 28.03.2011.
Від відповідача – ОСОБА_2. – спеціаліст, довіреність від 29.03.2011 року; ОСОБА_3 – начальник відділу, довіреність від 16.05.2011 року
Від третьої особи- 1 – не з’явився
Від третьої особи- 2 – не з’явився.
Від третьої особи-3 – не з’явився
Від третьої особи-4 – не з’явився
Від третьої особи-5 – не з’явився
Суть спору: Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відособленого підрозділу Республіканського управління в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси", АР Крим, м. Сімферополь - позивач звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Красноперекопської міської ради - відповідача, в якій просить суд визнати право власності Держави Україна в особі Верховної Ради України з правом повного господарського відання позивача на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1 а/1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було виявлено, як безхазяйне майно та подана заява в БТІ м. Красноперекопська для внесення в реєстр безхазяйного майна нежитлового майна – приймального пункту вторинної сировини, розташованого за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1 а/1.
Як вказує позивач у своїй позовній заяві, відповідачу було відомо, що нежитлове приміщення - приймальний пункт вторинної сировини, розташований за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1 а/1, знаходиться на балансі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та у власності Держави в особі Верховної Ради України.
Як вважає позивач, відповідач неправомірно виявив та визнав дане приміщення безхазяйним, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про визнання права власності.
Ухвалою господарського суду від 26.04.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений Фонд державного майна України.
У судовому засіданні 17.05.2011 року представник позивача надав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Фонд майна АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17).
У судовому засіданні 17.05.2011 року представник відповідача надав відзив, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.
Також, у судовому засіданні 17.05.2011 року представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи та задовольнив клопотання представника відповідача.
Ухвалою господарського суду від 17.05.2011 року у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору був залучений Фонд майна АР Крим.
30.05.2011 року на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Республіканський комітет АР Крим з палива, енергетики та інноваційної політики (95053, м. Сімферополь, вул. Київська, 1 «А») та просить суд витребувати у Республіканського комітету АР Крим з палива, енергетики та інноваційної політики копію правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення м. Красноперекопськ, вул. Калиніна. 1 «А», яке знаходилось на праві повного господарського ведення у Виробничо-заготівельного підприємства «Кримавторесурси» та було раніше у сфері управління Міністерстві палива та енергетики АР Крим.
30.05.2011 року на адресу господарського суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи. Суд залучив таке клопотання до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду від 30.05.2011 року до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені: Республіканський комітет АР Крим з палива, енергетики та інноваційної політики; Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Красноперекопська».
Ухвалою від 16.06.2011 суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Верховну Раду України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5).
14.06.2011 від Республіканського комітету АР Крим з палива, енергетики та інноваційної політики на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких вказано про відсутність правовстановлюючих документів на нежиле приміщення яке знаходиться за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1 а/1.
Суд залучає такі пояснення до матеріалів справи.
20.06.2011 через канцелярію суду надійшли пояснення Фонду майна АР Крим від 165.06.2011 за вих. № 08-14/4760.
Суд залучає такі пояснення до матеріалів справи.
21.06.2011 від Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Красноперекопська» на адресу суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням начальника у відпустці.
Суд відмовляє у задоволенні такого клопотання третьої особи у зв’язку із тим, що перебування керівництва у відпустці не позбавляє юридичну особу можливості забезпечити явку у судове засідання представника.
Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відособленого підрозділу Республіканського управління в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси" звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Красноперекопської міської ради, в якій просить суд визнати право власності Держави Україна в особі Верховної Ради України з правом повного господарського відання Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1 а/1.
Розглянувши такі позовні вимоги позивача суд зазначає наступне.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предметом позову у справі є, зокрема, вимога позивача про визнання права власності Держави Україна в особі Верховної Ради України з правом повного господарського відання Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1 а/1.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України.
Стаття 16 Цивільного кодексу України при цьому визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права.
Згідно норм ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Згідно із ч. 2 ст. 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Частина 2 ст. 74 Господарського кодексу України встановила, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.
Частиною 3 статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 396 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. До захисту права господарського відання застосовуються положення, встановлені для захисту права власності.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.12.2003 № 827-р «Про передачу цілісного майнового виробничого-заготівельного підприємства «Кримвторресурси» у державну власність та реорганізацію деяких підприємств, що належать до сфери управління Мінекономіки» та постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.02.2004 № 822-3/04 «Про передачу у державну власність цілісного майнового комплексу виробничого-заготівельного підприємства «Кримвторресурси»» згідно з актом приймання-передачі від 22.03.2004 цілісний майновий комплекс виробничого-заготівельного підприємства «Кримвторресурси» передано зі складу майна, що належить Автономній Республіці Крим у державну власність.
Відповідно до акта приймання-передачі основних засобів від 30.06.2005 (а.с. 26 т. 1), затвердженого президентом ДК «Укрекокомресурси» С. Новохацькою, ДК «Укрекокомресурси» на підставі розпорядження від 17.06.2005 № 31-1 передала у повне господарське відання, створеному на базі цілісного майнового комплексу виробничого-заготівельного підприємства «Кримвторресурси», Республіканському управлінню АР Крим «Кримекокомресурси» ДК «Укрекокомресурси» основні засоби, у тому числі - приймальний пункт вторсировини (місцезнаходження: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1а).
Разом з тим, суд звертає увагу, що на сьогодні, в Єдиному Реєстрі об’єктів державної власності обліковується нежитлове приміщення (місцезнаходження: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1а), що перебуває на балансі ДК «Укрекокомресурси» (код ЄДРПОУ: 20077743; орган управління: Кабінет Міністрів України) (а.с. 10-11 т. 1).
При цьому суд звертає увагу на наступні приписи законодавства України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
За ч. 1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", об'єктами управління державної власності, зокрема є: державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктом управління об'єктами державної власності, зокрема, є Фонд державного майна України, до повноважень якого віднесено забезпечення захисту майнових прав держави на території України.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.91 з наступними змінами і доповненнями встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Стаття 32 Закону України "Про власність", який втратив чинність з 20.06.2007, встановлювала, що суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України. Стаття 34 цього Закону до об'єктів права загальнодержавної (республіканської) власності відносила, в тому числі, системи транспорту загального користування, зв'язку та Інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення.
Стаття 326 Цивільного кодексу України визначила, що у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.
Частина 3 статті 73 Господарського кодексу України визначає, що майно, яке є державною власністю, закріплене за державним підприємством на праві господарського відання чи оперативного управління.
Закон України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 встановив, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерства та інші органи виконавчої влади (повноважені органи управління) та інші господарські структури та уповноважені особи. Цим Законом встановлено та розмежовано компетенцію Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерств та інших органів виконавчої влади (повноважених органів управління) щодо управління об'єктами державної власності.
Це відповідає пункту 5 статті 116 Конституції України, в якому Кабінету Міністрів України, як вищому органу в системі органів виконавчої влади, надано право здійснювати управління об’єктами державної власності відповідно до закону.
Стаття 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до компетенції уповноважених органів управління (міністерств) відносить, зокрема, прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затвердження статутів підприємств; здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.
Отже, відповідно до приписів Конституції України і Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Верховна Рада України не є суб'єктом управління об'єктами державної власності. Крім того, у Єдиному Реєстрі об’єктів державної власності обліковується нежитлове приміщення (місцезнаходження: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1а), що перебуває на балансі ДК «Укрекокомресурси» (код ЄДРПОУ: 20077743; орган управління таким державним майном зазначений Кабінет Міністрів України).
Отже визначення позивачем у своїй позовній заяві особи, за якою він просить визнати право власності Держави Україна, а саме: в особі Верховної Ради України, не відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства України. Такий висновок суду узгоджується з постановою Вищого господарського суду України № 3/547-07 від 17.04.2008 «Про визнання права державної власності».
Крім того, факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов‘язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов‘язків суб‘єктів спірного матеріального правовідношення, є підстава позову.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем було виявлено, як безхазяйне майно та подана заява в БТІ м. Красноперекопська для внесення в реєстр безхазяйного майна нежиле майно – приймальний пункт вторинної сировини, розташованого за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1 а/1, яке, на думку позивача, перебуває у його оперативному управлінні.
З цього приводу суд зазначає наступне.
На території громади міста Красноперекопська було виявлено нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1а/1, яке складається з трьох приміщень: літ А1 – 65,8 кв.м., літ А2- -100,6 кв.м., літ А3 – 56,5 кв.м., загальною площею 222,9 кв.м.
Відповідно до частини 1 статті 335 Цивільного кодексу України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 (з наступними змінами і доповненнями), який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, у статті 4 встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно, що є у державній власності, здійснюється за заявою органу, уповноваженого в установленому порядку управляти нерухомим майном, що є у державній власності.
Пунктом 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002, з наступними змінами і доповненнями (далі - Тимчасове положення) встановлено, що обов'язковій реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, право власності на нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1а/1, яке складається з трьох приміщень: літ А1 – 65,8 кв.м., літ А2- -100,6 кв.м., літ А3 – 56,5 кв.м., загальною площею 222,9 кв.м., не проходило державної реєстрації у органах технічної інвентаризації.
Частиною 2 статті 335 Цивільного кодексу України встановлено, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Дотримуючись приписів статті 335 Цивільного кодексу України, Красноперекопська міська рада 29.05.2009 звернулася до Кримського республіканського підприємства «БРТІ м. Красноперекопська» з листом за вих. № 021-16/395 (а.с. 98 т. 1) щодо постановки на облік як безхазяйного наступних нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, будинок 1а/1: літ А1 – 65,8 кв.м., літ А2 - 100,6 кв.м., літ А3 – 56,5 кв.м. та у газеті «Перекоп» 27.06.2009 дала оголошення про те, що 03.06.2009 поставлено на облік у Кримському республіканському підприємстві «БРТІ м. Красноперекопська» як безхазяйне наступне майно: нежиле приміщення приймального пункту вторинних ресурсів, розташоване у торговому рядку за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, будинок 1а/1, зовнішню площею 278,7 кв.м.
Згідно Інформаційної довідки КРП «БРТІ м. Красноперекопська»,нежиле приміщення, розташоване за адресою: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1а/1, поставлене на облік як безхазяйне 03.06.2009 (а.с. 111 т. 1).
Відповідно до частини 2 статті 335 Цивільного кодексу України, після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Як встановлено судом, Красноперекопська міська рада звернулася до Красноперекопського міського суду АР Крим з позовною заявою до КРП «МБРТІ м. Красноперекопська» про передачу безхазяйної нерухомої речі – нежилої будівлі площею літ А1 – 65,8 кв.м., літ А2 - 100,6 кв.м., літ А3 – 56,5 кв.м., загальною площею 222,9 кв.м., розташовану за адресою: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1а/1, у комунальну власність територіальної громади міста Красноперекопськ в особі Красноперекопської міської ради.
Як пояснили представники у судовому засіданні, така позовна заява була залишена судом без розгляду. Проте ухвалу про залишення позовної заяви Красноперекопської міської ради без розгляду відповідач та КРП «МБРТІ м. Красноперекопська» суду не представили у зв’язку з тим, що ухвала їм ще не надходила.
Отже з аналізу частини 2 статті 335 Цивільного кодексу України виходить, що безхазяйна нерухома річ переходить у комунальну власність лише за рішенням суду.
Проте суду не додано наявності судового рішення щодо передання безхазяйної нерухомої речі – нежилої будівлі загальною площею 222,9 кв.м., розташовану за адресою: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1а/1, у комунальну власність територіальної громади міста Красноперекопськ в особі Красноперекопської міської ради.
При цьому суд звертає увагу, що позивачем заявлено позов на підставі статті 335 ЦК України саме до того, хто у майбутньому мав стати власником безхазяйного майна у разі наявності судового рішення – Красноперекопської міської ради, що є передчасним за відсутності такого судового рішення, та є визначальною обставиною для відмови у позові. Така сама позиція викладена Вищим господарським судом у постанові від 14.02.2008 у справі № 37/57-07(40/277-06).
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що на облік у Кримському республіканському підприємстві «БРТІ м. Красноперекопська» як безхазяйне було поставлене наступне майно: нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, будинок 1а/1.
Вказана адреса була присвоєна рішенням виконавчого комітету Красноперекопської міської ради від 22.05.2009 № 98.
У той час, як у Єдиному Реєстрі об’єктів державної власності обліковується нежитлове приміщення (місцезнаходження: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1а).
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Докази подаються сторонами та іншими участинками судового процесу.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені пеними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте позивач не представив суду жодного доказу того, що майно, яке було взято на облік як безхазяйне і розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Калініна, будинок 1а/1, є тим самим майном, на яке позивач просить визнати право власності і яке обліковане у Єдиному Реєстрі об’єктів державної власності обліковується нежитлове приміщення (місцезнаходження: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 1а), що перебуває на балансі ДК «Укрекокомресурси» (код ЄДРПОУ: 20077743; орган управління таким державним майном зазначений Кабінет Міністрів України).
Отже, позивачем не виконанні вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок щодо доказування обставин, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку на позивача, у зв’язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відносяться на позивача в порядку ст. ст. 44, 49 ГПК України.
21.06.2011 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.06.2011.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.