ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" червня 2011 р. Справа № 12/268пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Кота О.В.,
Іванової Л.Б.,
Шевчук С.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Москаленка Сергія Васильовича
на рішення
та постанову Господарського суду Донецької області від 03.02.2011
Донецького апеляційного господарського суду від
21.03.2011
у справі№12/268пн Господарського суду Донецької області
за позовомМоскаленка Сергія Васильовича
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапожок",
2.Державного реєстратора Маріупольської міської ради
прозобов’язання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача-1: не з’явилися
відповідача-2: не з’явилися
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2010 року Москаленко Сергій Васильович звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сапожок», за участю третьої особи державного реєстратора Маріупольської міської ради про зобов’язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.12.2010 до участі у справі в якості другого відповідача залучено державного реєстратора Маріупольської міської ради, виключивши його зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Позивач відповідною заявою частково змінив позовні вимоги та просив зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Сапожок»не проводити дії щодо ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Сапожок" окрім задоволення вимог кредиторів, до моменту проведення повного розрахунку з позивачем; зобов'язати державного реєстратора Маріупольської міської ради зупинити дії по реєстрації припинення юридичної особи (ТОВ "Сапожок") до моменту проведення повного розрахунку відповідача- 1 з позивачем.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2011 у справі № 12/268пн (колегія суддів у складі: Величко Н.Л.- головуючого, суддів Алєєвої І.В., М’ясищева А.М.) відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Москаленко Сергій Васильович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зокрема, скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 16, 148 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 43 ГПК України.
Відповідач-1 надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу Москаленка Сергія Васильовича без задоволення та припинити провадження у справі № 12/268пн, у зв'язку з ліквідацією товариства з обмеженою відповідальністю «Сапожок».
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапожок" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів засновників, протокол № 3 від 21.06.2006, засновниками товариства є ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4.
Відповідно до пункту 5.3 Статуту статутний фонд товариства розподілено на частки, які належать учасникам товариства, а саме: ОСОБА_1. - 21,46% (500,00грн.), ОСОБА_2. –21,46% (500,00грн.), ОСОБА_3 –35,62%, (829,79грн.), ОСОБА_4 –21,46% (500,00грн.).
12 січня 2010 року позивач вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапожок".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 жовтня 2010р. на загальних зборах учасників ТОВ "Сапожок" прийнято рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапожок" та призначення ліквідаційної комісії, яке оформлено протоколом № 14 від 20.10.2010р. Згідно вказаного протоколу на цих зборах приймали участь учасники товариства, які у сукупності володіли 100 % голосів. Рішення загальних зборах учасників ТОВ "Сапожок", оформлене протоколом №14 від 20.10.2010р. на цей час не оскаржено та не визнано недійсним.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає про можливе порушення своїх прав, оскільки у разі ліквідації ТОВ «Сапожок»він може бути позбавлений можливості отримати належну йому частину майна ТОВ "Сапожок" пропорційно його частки в статутному фонді, у зв’язку з тим, що він вибув зі складу учасників товариства.
Мотивуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Згідно положень статті 150 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідовано за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який воно було створено, а також за рішенням суду –у випадках, встановлених законом.
Статтею 111 Цивільного кодексу України визначено порядок ліквідації юридичної особи, згідно якому ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 Цивільного кодексу України відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким проводяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.
В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.
Після завершення розрахунків з кредиторами, ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію
Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається його учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Відповідності зі статтею 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи, вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смерті, та вимоги забезпечені заставою чи іншим способом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язаних з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків та зборів.
4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно суми вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
Порядок припинення діяльності товариства регулюється також положеннями статтей 19- 22 Закону України " Про господарські товариства".
Отже, нормами законодавства визначений порядок ліквідації юридичної особи, черговість та порядок задоволення вимог кредиторів та не передбачено можливості зупинення проведення ліквідації юридичної особи, з підстав зазначених позивачем.
Положеннями статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначений порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Причому, зупинення проведення державної реєстрації з підстав, на які посилається позивач, законом не передбачено.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що процедура ліквідації юридичної особи, встановлена законодавчими актами, гарантує кредиторам задоволення їх вимог, а тому доводи скаржника про те, державна реєстрація рішення власника про припинення юридичної особи порушує його право на одержання вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному фонді ТОВ "Сапожок" є безпідставними.
В силу статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач, пред’являючи вимоги про зобов’язання відповідача-1 не проводити дії щодо ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Сапожок", зобов'язання державного реєстратора Маріупольської міської ради зупинити дії по реєстрації припинення юридичної особи (ТОВ "Сапожок") до моменту проведення повного розрахунку відповідача-1 з позивачем обрав невірний спосіб захисту порушеного права.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на неправомірне застосування судами попередніх інстанцій статті 112 Цивільного кодексу України, в той час як порядок та строки оплати вартості майна при виході учасника товариства з обмеженою відповідальністю регулюються положеннями статті 54 Закону України "Про господарські товариства" не беруться судом до уваги, оскільки питання виплати вартості частини майна товариства, пропорційно частці у статутному капіталі при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю не є предметом розгляду у цій справі.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови, оскільки ґрунтуються на переоцінці судом доказів. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим колегія суддів визнає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим залишається без змін.
Клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі підставі пункту 6 ч.1 статті 80 ГПК України, у зв'язку з ліквідацією товариства з обмеженою відповідальністю «Сапожок»не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.
Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Сапожок»в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією внесено 03.06.2011р.
Тобто, на момент розгляду справи по суті та винесення рішення та постанови судами першої та апеляційної інстанцій відповідач не був вилучений з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Оскільки, суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, станом на той час, коли були ухвалені судові акти, підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч.1 ст. 80 України у суду касаційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 107, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Москаленка Сергія Васильовича залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2011 та рішення Господарського суду Донецької області від 03.02.2011 у справі № 12/268пн залишити без змін.
Головуючий суддя: О.Кот
судді: Л.Іванова
С.Шевчук