Справа N 2-1401/09

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2009 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ченченко Т.О.,

при секретарі Діденко Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 міської ради і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, яка постійно мешкала в АДРЕСА_1. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка розташована на території ОСОБА_2 міської ради по АДРЕСА_1 площею 594 квадратних метри. Ця земельна ділянка належала матері позивача на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2 міською радою Донецької області 6 серпня 2001 року на підставі рішення № 314 від 18 липня 2001 року. Позиває є спадкоємцем даної земельної ділянки. Вона прийняла спадщину, оскільки подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Інших спадкоємців немає. Але отримати свідоцтво про право на спадщину на зазначену земельну ділянку позивач не може, оскільки в державному акті на земельну ділянку є пошкодження, що не допускається за умовами Закону України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У державному акті на земельну ділянку неможливо прочитати по батькові власника земельної ділянки, тому позивач просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 594 квадратних метри, яка розташована в АДРЕСА_1, яка залишилась після смерті її матері ОСОБА_3.

Позивач у судове засідання не з’явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву з клопотанням розглянути справу за її відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради до суду не з’явився, про час і місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, до суду надав заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, з позовними вимогами погодився.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін і немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з’явилися до суду.

Судом встановлено, що 18 липня 2001 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради прийняте рішення № 314 про передачу ОСОБА_3 у приватну власність, безкоштовно, земельної ділянки, що знаходилась в її користуванні по АДРЕСА_1 площею 0, 0594 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на підставі якого 6 серпня 2001 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 0594 гектарів, розташованої на території АДРЕСА_1 (а.с. 8, 12). Належність зазначеної земельної ділянки ОСОБА_3 також підтверджується витягом з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2009 року, яке набрало чинність 26 червня 2009 року (а.с. 9, 14).

7 грудня 2001 року ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 все майно, яке буде їй належати на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось (а.с. 29).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с. 6). Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1.

За даними в.о. завідуючої ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою, наданими станом на 14 серпня 2009 року, після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, 17 травня 2008 року відкрито спадкову справу № 169 за заявою про прийняття спадщини від імені ОСОБА_1. Від імені ОСОБА_3 7 грудня 2001 року ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою посвідчено заповіт за реєстраційним номером 4190 (а.с. 28). Позивачу державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори у листі від 15 липня 2009 року було роз*яснино, що текст правовстановлювального документу, а саме Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДН № НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 міською радою 6 серпня 2001 року пошкоджений, немає змоги прочитати по батькові власника земельної ділянки (а.с. 13).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 26 листопада 2008 року, яке набрало чинність 8 грудня 2008 року за позивачем ОСОБА_1 визнане право власності на квартиру номер 2, загальною площею 70, 3 квадратних метри у тому числі житловою площею 32, 7 квадратних метри, яка складає 1/2 частину жилого будинку номер АДРЕСА_1, позначеної в технічному паспорті літерою !4 А-1 з належними до неї спорудами та будівлями, позначеними у технічному паспорті: 14 В-1 - літня кухня, % Г-1 - сарай, Ж-1 -гараж, 3-1 - сарай, 1 душ, К-1 - сарай, Л-1 сарай, М-1 - уборна, 1/2 І - замощення, 1/2 II -, . замощення, № 2 - забор, III - замощення, V - водопровід, яка залишилась після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20-22). Право власності у Бюро технічної інвентаризації позивачем було зареєстроване 3 січня 2009 року, що підтверджується даними БТІ (а.с. 11, 19).

Дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши до державної нотаріальної контори у встановлені законодавством строки заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3, оформивши належним чином своє право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Спадщина приймається спадкоємцями без будь-яких умов або застережень. Прийняття частини спадщини не допускається.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового використання, у розмірах, встановлених договором.

Якщо право власності на майно оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна, керуючись вимогами статті 392 Цивільного кодексу України може пред’явити позов про визнання його права власності.

Враховуючи надані суду правовстановлюючі документи на житловий будинок та розташовану під ним земельну ділянку, порядок та підстави набуття громадянкою ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку та позивачем ОСОБА_1 права власності на належний їй житловий будинок, суд вважає, що є підстави для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 в місті Димитров Донецької області.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради позов визнав. Відповідно до частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.

На підставі статей 369, 392, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 11, 57, 208, 209, 212, 213-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 в місті Димитров Донецької області для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0, 0594 гектарів, яка залишилась після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.