РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р.                                                                Справа № 12/132  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Олексюк Г.Є.

суддів                                                                             Сініцина Л.М.  
 суддів                                                                             Гудак А.В.

при секретарі судового засідання  Юрчук Ю.М.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду  апеляційні скарги позивача   Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"   та відповідача Спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"  на  рішення  господарського суду Житомирської області від 18.03.11 р.

у справі № 12\132   (суддя   Сікорська Н.А. )

позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

відповідач  Спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"

про стягнення в сумі 1 266 866 грн. 14 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,представник,довіреність в справі    

відповідача -  не з'явився

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18 березня 2011 року у справі № 12/132 (суддя Сікорська Н.А.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" ( м. Київ) та  стягнуто на його користь  з спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (Коростенський р-н, с. Поліське) - 20878,32 грн. - основного боргу;  30425,82 грн. інфляційних нарахувань;  22992,15 грн. пені; 13001,09 грн. - 3% річних; 872,97 грн. державного мита;  8,51 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі  за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення:   649385,63 - основного боргу; 42576,27 грн. пені;  8099,98 грн. - 3% річних; 83482,66 грн. інфляційних.  В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення з огляду на положення ст.. ст.11,509,526,549,625,806 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст..11,16 Закону України „Про фінансовий лізинг”,суд першої інстанції дійшов висновку, що позов являється обґрунтованими та підлягає задоволенню в сумі 87297,38 грн., з яких   20878,32 грн. - основний борг;  30425,82 грн. - інфляційні нарахування;  22992,15 грн. - пеня;  13001,09 грн. - 3% річних;    в частині стягнення коштів в сумі 783544,54 грн., з яких:  649385,63 - основний борг;  42576,27 грн. - пеня;  8099,98 грн. - 3% річних;  83482,66 грн. інфляційних провадження у справі підлягає припиненню за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України,  оскільки є рішення суду по справі 16/568 про припинення провадження у справі; в частині задоволення позову про стягнення 339130,66 грн., з яких 323614,10 грн. неустойка за дострокове припинення договору та 15516,56 грн. - вартість виконавчого напису, необхідно відмовити, так як відсутні підстави вважати, що припинення договору відбулось внаслідок порушення відповідачем зобов'язання, вчинений виконавчий напис не був доведений позивачем до свого логічного закінчення і не потягнув настання будь-яких правових наслідків для відповідача.

Не погодившись з означеним рішенням позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги,які  ухвалами Рівненського  апеляційного господарського суду від 15 квітня 2011 року  прийняті до провадження.

Так, апеляційною скаргою спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" вважає, що судом першої інстанції не враховано суттєві обставини, які мають істотне значення для справи та оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, відмова від договору була надіслана позивачем відповідачу 20.12.2007 року, завершена та підтверджена в порядку ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» безпосередньо вчиненням виконавчого напису 28.01.2008 року. Вказує на необґрунтованість висновку місцевого господарського суду  про те, що письмової відмови позивача не існує, хоча суду була пред»явлена належним чином засвідчена копія  листа-відмови ТОВ «Євро Лізинг» від 20.12.2007 року та його оригінал може бути пред»явлений суду для огляду.

          Просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу у позові у зв»язку із пропуском позовної давності.

Своєю апеляційною скаргою товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" вказує, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає необґрунтованою відмову  у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат в розмірі 15516,56 грн., понесених позивачем на вчинення виконавчого напису, які являються прямими збитками позивача та підлягають відшкодуванню,  так як обставини свідчать про причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та сумою витрат за послуги нотаріуса. На думку апелянта, висновки суду про відмову у задоволенні позову про стягнення  323614,10 грн. лише з посиланням на додаткову угоду № 1 до договору від 10.007.2008 року є необґрунтованими,  так як суд залишив поза своєю увагою положення розділу 13 договору ( п.13.1.1, 13.1.3,13.1.4), що передбачають умови та правові наслідки дострокового припинення договору та положення пункту 6.6 договору, яким сторони погодили вичерпний перелік підстав, коли не стягується неустойка за дострокове припинення дії договору.  Стверджує про безпідставність припинення за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення коштів в сумі 783544,54 грн., так як спір по справі № 16/568 по суті не розглянутий та рішення по цій справі не відбулося. Просить змінити рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги ТзОВ «Євро Лізинг».

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від  01 червня 2011 року апеляційні скарги об"єднані в одне провадження.

У судовому засіданні апеляційного господарського  суду  представник товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" свою апеляційну скаргу підтримали з мотивів, які  у ній викладені і просив її задоволити.

Представник спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" в судовому засіданні  01 червня 2011 року доводи  своєї апеляційної скарги підтримала  та  просила її задоволити.В подальшому  від  апелянта надійшла телеграма,з якої вбачається, що  він просить справу розглядати у відсутності їх представника у зв"язку з його перебуваннм на лікарняному.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності апелянта  спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" та спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"  не підлягають задоволенню , виходячи з наступного.

          Судом встановлено, що 11.07.07 року між позивачем (лізингодавцем) та  відповідачем 9лізингоодержувачем) було укладений договір фінансового лізингу № 349 від 11.07.07 року   (т.1,а.с. 30-48).

За пунктом п. 2.1 цього договору  лізингодавець  зобов'язався передати лізингоотримувачу, а лізингоотримувач - отримати від лізингодавця в платне  користування на умовах  фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з Замовленням на транспортний засіб.

Відповідно до  замовлення на ТЗ № 349/001 від 11.07.07 року (додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 349) -.  відповідач замовив за договором   фінансового лізингу позивачу придбати  у постачальника та передати у термін,  передбачений Договором транспортний засіб марки Екскаватор DAEWOO SOLAR  340 + гідромолот МТВ 210                ( т.1,а.с.43).

На виконання умов договору, актом приймання-передачі транспортного засобу № 349/001 від 31.08.07р. позивач   передав відповідачу транспортний засіб Екскаватор DAEWOO SOLAR  340+гідромолот МТВ 210, (а.с. 44 т.1).

Пунктами 5.1 та 5.2  Договору сторони погодили, що за переданий у лізинг транспортний засіб  в період з дати  надання  до завершення строку лізингу сплачуються лізингові  платежі, які  включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем (відповідачем) лізингових платежів лізингодавцю (позивачу)  встановлюється  в Плані лізингу  (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.

11 липня 2007 року сторони погодили план лізингу, яким встановлено тривалість лізингу, дати надання та дати повернення, місце передачі, категорії страхування та умови оплати з визначенням конкретних строків платежу, періодів лізингу, розмірів комісії, амортизації, ПДВ та загальної місячної суми лізингової плати ( т.1, а.с.45,46).

Згідно з п.5.5 Договору, лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.

Пунктом  7.16 Договору на лізингоодержувача  покладено обов»язок  вчасно  та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані  лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень  Договору та інші платежі, які пов'язані  з використанням транспортного  засобу і не входять  до складу щомісячних лізингових платежів.

29.01.08 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис (реєстр.№ 552) про повернення переданого  за Договором лізингу транспортного засобу: Екскаватора DAEWOO SOLAR  340+ гідромолот МТВ 210, реєстарційний номер № 12729КС, шасі № DHKHELWOH 70002015, загальною вартістю 1114702,83грн. та невиплачену за період з 17.09.2007 року по 08.11.2007 року заборгованість у  розмірі 196325,89 гривень, неустойки 7878,92 гривень, витрати по вчиненню виконавчого напису 15516,56 гривень, а всього – 1334424,2 гривень  (т.1, а.с. 49).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.03.2008 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого напису нотаріуса (реєстр.№ 552) ( т.3, а.с.109).

          06.05.08 року та  05.06.08 року позивачем на адресу  відповідача було направлено листи-повідомлення № 349 ФЛ та № 349 ФЛ з вимогами про сплату  заборгованості  по сплаті лізингових платежів до 12.05.08 року - 584662,81 грн. та  до 11.06.08р.- 649385,63 грн. (відповідно), 78944,59грн. та 97520,05 грн. пені (відповідно) та попереджено лізингоодержувача  про те, що  за невиконнаня  цієї вимоги  у зазначений термін , дія договору  буде достроково  припинена на підставі розділу 13 Договору  (т.2, а.с. 102-105).

В подальшому , 10.07.08 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду №1  до договору, якою погодили, що з 10 липня 2008 року договір фінансового   достроково припиняє свою дію  та визначили, що лізингоодержувач зобов»язаний не пізніше 10 липня 2008 року повернути DAEWOO SOLAR  340 + гідромолот МТВ 210, реєстраційний № 12729 КС (т.1, а.с.50).

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”  лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, визначеному  договором.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21 серпня 2008 року припинено провадження у справі № 16/568 за позовом ТзОВ «Євро Лізинг»до СП «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» про стягнення 907756,91 гривень, з яких –649385,63 грн. боргу по простроченому кредиту,167002,79 грн. інфляційних нарахувань, 83173,14 грн. пені та 8015,36 грн. 3% річних на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у зв»язку з прийняттям судом відмови позивача від позову ( т.1,а.с.88).

У відповідності до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти. Зокрема, по даній справі, підставами виникнення  правовідносин між сторонами є договір фінансового лізингу №897 від 11.07.08р.

Із позовної заяви ТзОВ «Євро Лізинг» від 10.06.2008 року ( т.1, а.с.89-91) вбачається, що даний позов пред»явлений у зв»язку з невиконанням СП «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» умов договору фінансового лізингу № 349 від 11.07.2007 року. При цьому ТзОВ «Євро Лізинг» просило стягнути на його користь заборгованість за період з 17.09.2007 року по 05.06.2008 року.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення із відповідача на користь позивача  основного боргу в сумі 649385,63 грн.,  167002,79 грн. інфляційних нарахувань, 83173,14 грн. пені та 8015,36 грн. 3% річних  за період 17.09.2007 року по 05.06.2008 року за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України , оскільки є рішення суду по справі 16/568 про припинення провадження у справі.

          Доводи апеляційної скарги ТзОВ «Євро Лізинг»  про безпідставність припинення за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України   оскаржуваним рішенням  провадження у справі в частині стягнення коштів в сумі 783544,54 грн.,  так як спір по справі № 16/568 по суті не розглянутий та рішення по цій справі не відбулося, спростовуються ч.2 ст.80 ГПК України, за якою у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Як вбачається із самої ухвали від 21 серпня 2008 року у справі № 16/568 провадження у справі припинено за письмовою заявою № 2015 від 21.08.2008 року позивача, його представник просив суд прийняти відмову від позову та йому були відомі процесуальні наслідки  відмови від позову.

Також, матеріали справи не містять доказів про оскарження ухвали господарського суду Житомирської області від 21 серпня 2008 року у справі № 16/568 та її скасування.

За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованим стягнення із відповідача на користь позивача заборгованість  за прострочення  лізингового платежу у розмірі   20878,32 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умови договору фінансового лізингу № 349 від 11.07.07 року передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки у формі пені ( п.16.1,16.2,16.4 договору).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми ; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання

Судова колегія суду апеляційної інстанції, розглянувши розрахунок пені, втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних, дійшла до висновку, що дані  розрахунки є арифметично  вірними, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а розрахунок інфляційних втрат  здійснено з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" , а тому вважає обґрунтованим стягнення із відповідача на користь позивача 30425,82 грн. інфляційних нарахувань;  22992,15 грн. пені; 13001,09 грн. - 3% річних.

Стаття 549 ЦК України  дає визначення неустойки як  грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 13. 2 договору фінансового лізингу № 349 передбачено, що у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодержувач зобов»язаний … сплатити на вимогу лізингодавця неустойку.

          Між тим, матеріали справи не містять вимоги позивача до відповідача про сплату неустойки за дострокове припинення договору у розмірі 323614,1 гривень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявний у справі рахунок- фактура № С00058122 від 10.07.2008 року не містить обґрунтування нарахованої суми неустойки, строку її оплати та посилань на відповідний пункт договору, який передбачає неустойку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що означений рахунок- фактура № С00058122 від 10.07.2008 року не може прийматися як належний доказ та відхиляє доводи апеляційної скарги ТзОВ «Євро-Лізинг» про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення  неустойки у розмірі 323614,10 гривень.  

Апеляційний суд погоджується із висновками місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог в частині стягнення  коштів в сумі 15516,56 грн., сплачених позивачем за вчинення виконавчого напису з огляду на те, що даний виконавчий напис у примусовому порядку не виконувався та не потягнув настання будь-яких правових наслідків для відповідача.

          Колегія суддів зауважує про необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача про безпідставність висновку місцевого господарського суду  про те, що письмової відмови позивача не існує, хоча суду була пред»явлена належним чином засвідчена копія  листа-відмови ТОВ «Євро Лізинг» від 20.12.2007 року та його оригінал може бути пред»явлений суду для огляду.

Однак, як в ході судового розгляду у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи відповідачем не надано для огляду оригіналу листа-відмови ТОВ «Євро Лізинг» від 20.12.2007 року про відмову від договору лізингу.

          Інші доводи апеляційних скарг та пояснення представників позивача та відповідача  не спростовують по суті правильного висновку , викладеного у рішенні суду.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи  та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційних  скарг товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» і Спільного підприємства «Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу» та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від  18 березня 2011 року у справі № 12/132.

Державне мито за подачу апеляційних скарг в зв»язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись  ст.ст.  49,99,101,103,105  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області  від 18 березня 2011 року у справі № 12/132 залишити без змін, а апеляційні скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" та  Спільного  підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча  суддя                                                                         Олексюк Г.Є.

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.  

Суддя                                                                                              Гудак А.В.