29 вересня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Радіологічної МСЕК Донецького обласного центру медико-соціальних експертиз про стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою  ОСОБА_1   на  рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2003 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2004 року, яким  в позові відмовлено.

  В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невірне   з'ясування судами фактичних обставин справи,  неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий судовий розгляд.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що висновок радіологічної МСЕК про визнання позивача інвалідом ІІ групи та непрацездатною особою судовим рішенням, що набрало законної сили, в частині визнання особи непрацездатною був визнаний неправомірним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт визнання в судовому порядку неправомірним висновку радіологічної МСЕК щодо визнання позивача непрацездатним, з урахуванням характеру моральної шкоди, є достатнім для компенсації завданої позивачу моральної шкоди.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :