26 вересня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцького управління експлуатації газового господарства ВАТ “Львівгаз” про визнання безпідставним нарахування боргу за спожитий газ, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на  рішення  Городоцького районного суду Львівської області від 9 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

  ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 9 лютого 2004 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2004 року, яким   в позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на  неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, невірну оцінку наданих доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач є власником будинку та споживачем послуг з газопостачання цього будинку. З січня 1998 року по вересень 2003 року заборгованість зі сплати послуг з газопостачання склала 5 144 грн. 38 коп. За цей період газопостачання будинку позивача, в зв'язку з наявністю боргу, двічі припинялося .   

Відмовляючи в  задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в періоди відключення будинку позивача від газопостачання будь-яких нарахувань за  спожитий газ не здійснював.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

   Рішення  Городоцького районного суду Львівської області від 9 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :