Головуючий у 1 інстанції - Бойко М.І.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року справа №2а-27306/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шишова О.О.
суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року по справі № 2а-27306/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним дій та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2010 року ВАТ «Донецькобленерго» звернулось з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача № 2217 від 30.08.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 серпня 2010 року відповідачем було проведено позапланову перевірку структурної одиниці Державного підприємства «Донецькобленерго» - Відокремленого підрозділу «Краматорські електричні мережі» на предмет своєчасного перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, про що складено Акт від 12.08.2010 року. На підставі зазначеного акту прийнято Рішення № 2217 від 30.08.2010 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТПВ) сум фінансових (штрафних) санкцій, правомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на загальну суму – 5102,70 грн. Позивач вважає, що рішення є протиправним з наступних підстав.
За результатами планової перевірки 12.08.2010 року Донецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було складено Акт перевірки правильності нарахування та повноти страхових внесків, використання страхових коштів Фонду у ВАТ «Донецькобленерго «Краматорські електричні мережі», на підставі якого Фондом було прийнято рішення № 2217 від 30.08.2010 року про застосування до ВАТ «Донецькобленерго» штрафних санкцій та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне страхування на загальну суму – 5102,70 грн. Перевіркою було встановлено порушення неутримання внесків до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на грошову компенсацію витрат для відтворення належних житлових умов в сумі – 108 грн. Відповідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, визначено, що основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідально до встановлених норм праці (Норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Щодо інших заохочень та компенсацій, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ визначено, що внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування нараховуються на фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, та підлягають оподаткуванню з доходів громадян. Оплата витрат на проживання не є фактичними витратами основної, додаткової заробітної плати та іншими заохочувальними і компенсаційними виплатами. Таким чином, оплата витрат на проживання данних осіб не відповідає вимогам ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР і не входить до складової заробітної плати зазначеної статті.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року по справі № 2а-27306/10/0570 відмовлено в задоволенні позову.
З постановою суду не погодилось ВАТ «Донецькобленерго» та зазначили, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі вказали, що суд першої інстанції при розгляді справи неправильно не застосував Постанову Кабінету Міністрів «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», ст.ст. 55, 238 Господарського кодексу України, Інструкції «Про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності». Просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просила її задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та вказав, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального та матеріального права. Просив залишити постанову без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ВАТ «Донецькобленерго» є енергопостачальною організацією, основним предметом діяльності якої є виробництво, постачання та транспортування електричної енергії і свою діяльність здійснює на підставі ліцензій, виданих Національною комісією регулювання електроенергетики України. Є учасником оптового ринку електричної енергії. Позивача зареєстровано 12.11.1998 року виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області. Позивач звернувся в інтересах структурної одиниці «Краматорські електричні мережі».
Відповідач по справі - виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до Положення про Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 5 червня 2001 р. № 10 виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Виконавча дирекція Фонду) є виконавчим органом правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - правління Фонду), який забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція Фонду здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, Статуту Фонду та цього Положення. Виконавча дирекція Фонду є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду. Виконавча дирекція Фонду в межах своїх повноважень видає накази, які є обов'язковими для виконання робочими органами Виконавчої дирекції Фонду та його відділень.
Відповідно до ст.2 Положення про Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на Виконавчу дирекцію Фонду покладаються, зокрема, завдання здійснення заходів по фінансуванню допомоги, санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, підготовка пропозицій з питань соціального страхування для розгляду правлінням Фонду та органами державного управління, здійснення контролю за використанням коштів Фонду.
Відповідно до ст.2.1 Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 13 Відділення Фонду та його робочі органи здійснюють, зокрема, контроль за надходженням та використанням коштів Фонду.
Встановлено, що виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена перевірка своєчасного перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року.
За результатами планової перевірки 12.08.2010 року Донецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було складено Акт перевірки правильності нарахування та повноти страхових внесків, використання страхових коштів Фонду у ВАТ «Донецькобленерго «Краматорські електричні мережі», на підставі якого Фондом було прийнято рішення № 2217 від 30.08.2010 року про застосування до ВАТ «Донецькобленерго» штрафних санкцій та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне страхування на загальну суму – 5102,70 грн., з підстав що перевіркою було встановлено порушення неутримання внесків до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на грошову компенсацію витрат для відтворення належних житлових умов в сумі – 108 грн.
Порядок сплати страхових внесків до Фонду встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. № 2240 (далі - Закон № 2240) та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою постановою правління Фонду від 26.06.2001 р. № 16 (далі - Інструкція).
Згідно з преамбулою Закону № 2240 цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Абзацами першим та шостим частини першої статті 23 Закону N 2240 встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону, а якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.
Відповідно до п. 6.5. Інструкції, відповідальність за нецільове використання коштів, недостовірність бухгалтерського обліку, розрахункових документів, несвоєчасність внесення коштів до Фонду, а також за недостовірність даних у звітах по коштах Фонду покладається на платників страхових внесків та отримувачів коштів Фонду.
Пунктом 2 частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" встановлено, що страхувальник зобов'язаний нарахувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Страхувальники зобов'язані вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, своєчасно подавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів згідно з пунктом 4 частини 2 статті 27 Закону N 2240.
Відповідно до Рішення №2217 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф5-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 30.08.2010 року на підставі п.п.9 п.2 ст.28 ат стт.30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року №2240-ІІІ, зі змінами та доповненнями, та керуючись п.п.6 п.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», визначив суму платежу та вирішив зарахувати до бюджету Фонду у вигляді фінансових і штрафних санкцій по ВАТ «Донецькобленерго» «Краматорські електричні мережі» платежі та фінансової санкції в загальному розмірі 5102,40 грн., зобов’язав в десятиденний термін від дня отримання рішення сплатити заборгованість.
Під час перевірки встановлено, що сума заниженого фонду оплати праці склала – 4500 грн., через що, на суму заниженого фонду оплати праці донараховані страхові внески в розмірі 1,4 % на суму 63 грн. та доутримані страхові внески в розмірі 1% в сумі 45 грн. Крім того, встановлено порушення порядку витрачання страхових коштів на загальну суму 329,6 грн., які Позивач у адміністративному порядку та у позовній заяві не оскаржує, хоча просить скасувати повністю рішення виконавчої дирекції № 2217 від 30.08.2010 р. Відповідно до ч. 1ст. 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (зниженої) суми заробітної плати., що є порушенням зазначеної ст. 23 Закону України №2240.
Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, про те, що зазначене рішення є правомірним з огляду на наступне.
Згідно із Законами України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» від 18.01.2001 року та «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 року страхові внески нараховуються на суму фактичних витрат на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються за нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, визначено, що основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідально до встановлених норм праці (Норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Щодо інших заохочень та компенсацій, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ визначено, що внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування нараховуються на фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, та підлягають оподаткуванню з доходів громадян.
Крім того, згідно п.п.2.3.4. п.2.3. розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати (затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5), яка розроблена відповідно до Законів України «Про державну статистику» та «Про оплату праці» відшкодування витрат на проживання відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат і відповідно входять до складу фонду оплати праці.
Згідно ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року дані виплати входять до складу загального оподаткованого доходу.
Страхувальник несе обов’язок щодо нарахування страхових внесків на інші заохочувальні та компенсаційні виплати відповідно до п.п.2 п.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року.
Оплата витрат на проживання не є фактичними витратами основної, додаткової заробітної плати та іншими заохочувальними і компенсаційними виплатами. Таким чином, оплата витрат на проживання даних осіб не відповідає вимогам ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР і не входить до складової заробітної плати зазначеної статті.
Дії позивача по наданню Фонду заявки та звіту на відшкодування страхових коштів, що не враховували суму нарахованих страхових внесків за поточний місяць, призвели до надмірного перерахування Фондом страхових коштів, та як слідство, до несвоєчасній сплаті позивачем страхових внесків.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій. Таким чином, забезпечуючи конституційне право громадян отримувати матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у повному обсязі, страхувальники зобов’язані при визначенні розміру виплати допомоги за страховим випадком до середньої заробітної плати застрахованої особи включати всі випадки, які входять до складу його заробітної плати, в тому числі інші заохочувальні та компенсаційні виплати, як складову частину цієї заробітної плати.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З вказаного вище виходить, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції відмовив у задоволені позову у повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.
Повний текст рішення складений 28 лютого 2011 року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року по справі № 2а-27306/10/0570 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року по справі № 2а-27306/10/0570 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко