ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "24" січня 2008 р.                                                                   Справа № 6/260

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д., при секретарі Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Державної податкової інспекції у Кіцманському районі

до відповідачів:

1.Державного підприємства “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів”

2.Приватного підприємства “С.А.С.” м. Луганська

про визнання недійсними угод та стягнення з 1-го відповідача недоплачених податків в сумі 12235,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Коубіш А.П., доручення від 09.01.2008 № 5/9/10-09

від 1-го відповідача –Токарюк В.І., довіреність від 14.02.2008 № 16; Хіміч В. П., довіреність від 14.01.2008 № 15,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Кіцманському районі  звернулась з позовом до Державного підприємства “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” та Приватного підприємства “С.А.С.” м. Луганська про визнання недійсними  укладених сторонами договорів купівлі-продажу від 26.02.2004 року № 11 та від  27.02.2004 року № 12 та стягнення з 1-го відповідача недоплачених податків на загальну суму 12235,20 грн.

          Позов обґрунтовується тим, що відповідно до договору від 26.02.2004 року Приватне підприємство “С.А.С” зобов'язалось поставити Державному підприємству “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” стрічку норійну та трос діаметром 3 та 10 мм на загальну суму 32620.00 грн. В свою чергу за договором від 27.02.2004 року № 12  перший відповідач зобов'язався взамін   поставити другому відповідачу на цю ж суму  неліквідні   матеріали   (підшипники, металопрокат, електричні двигуни, тощо) на суму 27537,51 грн., котел КПЕ-160 та електротельфер на суму 5082,95 грн.  Виконання сторонами за вказаними договорами своїх зобов'язань підтверджується відповідними накладними та податковими накладними. Оскільки рішенням арбітражного суду Луганської області  від 22.05.2001 року  № 17/182н державна реєстрація  ПП “С.А.С” була скасована, а свідоцтво платника ПДВ другого відповідача в той же день було анульовано, на думку позивача, воно не мало право здійснювати господарську діяльність, тобто укладати  угоди. Тому позивач вважає, що оскаржувані угоди відповідачами укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави. Разом з тим правового обґрунтування стягнення податкової заборгованості з першого відповідача позов не містить.

          Перший відповідач –Державне підприємство «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» позов не визнає, посилаючись на те, що оскаржувані угоди відповідачами були укладені  в 2004 році, тобто до того як було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства «С.А.С.», яке відбулося в  2005 році.

          Від другого відповідача заперечення на позов не надійшли. З врахуванням того, що державна реєстрація цього відповідача була скасована, суд вважає, що  незабезпечення ним явки свого представника у судовому засіданні не перешкоджає вирішенню спору по суті.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши  законодавство, що регулює спірні правовідносини, та заслухавши думки представників сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, виходячи з наступного.

          Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації регулюються статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Пунктом 9.8 зазначеної статті визначено, що анулювання реєстрації за рішенням суду здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу. Якщо анулювання  реєстрації здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу, платник податку зобов’язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. При цьому затримка повернення такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчуються днем такого анулювання.

          Права  на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування платник податку позбавляється лише після анулювання  реєстрації.

          Оспорювані позивачем угоди відповідачами були укладені в лютому 2004 року. З акту ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 26.05.2005 № 282 вбачається, що Приватне підприємство «С.А.С.»як платник ПДВ із реєстру було виключено 26.05.2005.

          У відповідності до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

          В цьому контексті посилання позивача на те, що заключення відповідачами оскаржуваних угод після рішення арбітражного суду Луганської області від 22.05.2001 про скасування державної реєстрації Приватного підприємства «С.А.С.» свідчить про те, що угоди укладені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, судом визнається необґрунтованим, оскільки всупереч вимогам статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України  доказів про набрання згаданого рішення законної сили позивачем взагалі не надано та, як вже було зазначено вище, цей відповідач з реєстру платників податку на додану вартість був виключений лише 26.05.2005, а права на нарахування податку та складання податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування  ПДВ платник податку позбавляється лише після анулювання реєстрації.

Сам факт скасування державної реєстрації другого відповідача не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених ним до моменту виключення з державного реєстру та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Позивач не довів, що, укладаючи оскаржувані угоди, відповідачі діяли з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Згідно з пунктами 1, 2 «Прикінцевих та перехідних положень»Цивільного кодексу України з 01.01.2004 року Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 втратив чинність. Цивільний кодекс, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які  були встановлені статті 49 ЦК УРСР.

За змістом частини 2 статті 5 ЦК України кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

За таких обставин суд вважає що посилання позивача на статтю 49 ЦК УРСР
є незаконною.

          Стосовно стягнення з ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів»на користь держави податків на загальну суму 12235,20 грн. суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише не підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що ДПІ подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

          Правовий аналіз цієї законодавчої  норми дозволяє зробити висновок, що право державних податкових служб пред’являти в суди позови до суб’єктів господарювання про стягнення несплачених податків законодавством не передбачено.

          З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ця вимога, яка є похідна  від першої безпідставної позовної  вимоги, позивачем  пред’явлена з перевищенням наданих йому повноважень.

          Приймаючи дане рішення, суд також враховує, що згідно з частиною 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від чиновницького свавілля.

          На підставі викладеного, керуючись  статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо протягом цього строку не подано заяву про її апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, та подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, встановленого частиною 5 статті 186 КАС України.

Суддя                                                           А. Паскарь