Головуючий у 1 інстанції - Яременко І.В.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2011 року справа №2а-4222/10/0552
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Шишова О.О.
суддів Сіваченко І.В, Дяченко С.П.
при секретарі судового засідання: Козловій О.М.
за участю:
відповідача ОСОБА_3
розглянувши апеляційну скаргу Макіївського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на ухвалу Центрально-міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 листопада 2010 року по справі № 2а-4222/10/0552 за позовом Макіївського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_4 про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року Макіївський міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернулись з адміністративним позовом до ОСОБА_4, в якому просили суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти виплачені як матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 5960,83 грн.
Ухвалою Центрально-міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 26 листопада 2010 року відмовлено у відкритті провадження по справі № 2а-4222/10/0552, у зв’язку з тим, що ця справа не розглядається в порядку адміністративного судочинства.
З ухвалою суду першої інстанції не погодилось Макіївський міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та звернулось з апеляційною скаргою у якій вказали, що зазначена ухвала винесена з порушенням норм процесуального права. Зазначили, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у відкритті провадження та вважає, що згідно ст. 18 КАС України, справа підсудна місцевим загальним судам як адміністративним судам.
У судовому засіданні відповідач просила суд вирішити питання на свій розсуд.
Позивач належним чином повідомлений у встановленому порядку про дату, час і місце судового розгляду. Представник позивача у судове засідання не з’явився. При таких обставинах колегія вважає можливим вирішити справу у відсутність особи яка не з’явилася.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установ лено інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 4 ч.1 ст.17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.
За змістом ч. 4 ст. 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р. № 803-ХІІ встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих грома дян у порядку, що визначається КМУ, створюється державна служба зайня тості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Дер жавного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики Ук раїни, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київсько го та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і район них у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установлено му законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового держав ного соціального страхування України на випадок безробіття; в установлено му законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-Ш сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до зако нодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в цьому випадку, слід віднести постанову КМУ від 20 березня 2006 р. № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 р. згідно з постановою від 31 січня 2007 р. № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за правилами п. 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у су довому порядку відповідно до законодавства.
Статтею 18 ч. 1 п.3 КАС України передбачено, що усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010 р. № 1691-VI вищезазначений пункт 3 частини першої статті 18 КАС України було виключено.
Рішенням Конституційного суду України від 09.09.2010 р. № 19-рп/2010 Положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року N 1691-VI та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення – з 09.09.2010 року.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення та підлягає розгляду в місцевому суді загальної юрисдикції як суді адміністративної юрисдикції.
Пунктом 3 частини 1 статті 204 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Оскільки суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального права та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, при таких обставинах колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, необхідно скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду справи.
Повний текст рішення складений 05 січня 2011 року.
Керуючись статтями 24, 109, 160, 167, 184, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Макіївського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на ухвалу Центрально-міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 листопада 2010 року по справі № 2а-4222/10/0552 – задовольнити.
Скасувати ухвалу Центрально-міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 листопада 2010 року по справі № 2а-4222/10/0552 та направити справу для продовження розгляду в Центрально-міській районний суд м. Макіївки Донецької області.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення ухвали у повному обсязі відкласти на строк – до 5 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко