У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          2 жовтня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М..

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Пивзавод “Рогань” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

             У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона працювала на посаді юрисконсульта, наказом НОМЕР_1 її  було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, проте це звільнення проведено з порушенням вимог ст. 42 КЗпП України.

             Рішенням Орджонікідзевського  районного суду м. Харкова від             14 вересня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2005 року, у задоволенні позову відмовлено.

            У касаційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2005 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін