Головуючий у 1 інстанції - Чиньонов О.В.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року справа №2а-4249/10/0548 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
розглянувши порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації на постанову Тельманівського районного суду Донецької області від 31 грудня 2010 р. у справі № 2а-4249/10/0548 (головуючий І інстанції Чиньонов О.В.) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання сплатити щорічну допомогу на оздоровлення ,-
ВСТАНОВИЛА:
30 листопада 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Тельманівського районного суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання сплатити щорічну допомогу на оздоровлення з 2005 по 2010 рік включно.
Свої позовні вимоги мативував тим, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорій та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Зазначена допомога не отримується ним з 2005 року. Просить суд стягнути з відповідача на його користь суму недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2005 по 2010 рік включно.
Постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 31 грудня 2010 р. у справі № 2а-4249/10/0548 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації Донецької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008, 2009,2010 роки.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації Донецької області на користь ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за рахунок коштів Державного бюджету України за 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яка встановлена на момент проведення виплат з урахуванням фактично виплачених сум.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії, інвалідом ІІІ групи та перебуває на обліку відповідача.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював виплати, постановою № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, отже відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається зматеріалів справи ОСОБА_3 до першої категорії як громадянин, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1(а.с.4), і йому встановлена ІІ група інвалідності.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності з довідкою, наданою УПТСЗН Тельманівської райдержадміністрації ради, позивачу за період з 2005 - 2010 р.р. була нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі: по 100 грн. щомісячно .
При виплаті компенсацій на оздоровлення, відповідач користувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КУ органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУ та законами України.
Згідно зі ст. 92 КУ, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина.
Постановою КМУ від 12 липня 2005 р. № 562 всупереч ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалася незмінними, у той час як ВРУ неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Таким чином, оскільки правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосування ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України, а не постанови КМУ.
Апелянтом у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не врахував п.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що для звернення в суд за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний термін, який обчислюється з дня коли особа дізналась про поушення своїх прав, свобод або інтересів.
Так відповідно до п. 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення в суд за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється річний термін, який обчислюється з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод або інтересів. Позивач ОСОБА_2 зазначив, що його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили. Зазначені вимоги розглябались в порядку цивільного судочинства, де строк для звернення за для захисту своїх прав та законних інтересів складав три роки
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуваня постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тельманівської райдержадміністрації на постанову Тельманівського районного суду Донецької області від 31 грудня 2010 р. у справі № 2а-4249/10/0548– залишити без задоволення,
Постанову Тельманівського районного суду Донецької області від 31 грудня 2010 р. у справі № 2а-4249/10/0548-залишити без змін.
Ухвала прийнята в порядку письмового провадження, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А.Васильєва
Судді: В.Г.Яманко
Е.Г. Казначеєв