Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року справа №2а-8669/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
при секретарі: Барбаш Л.О.,
за участю: позивача – ОСОБА_2,
представника відповідача та третьої особи – Грищенко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, третя особа: Державна податкова адміністрація в Луганській області, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення оплати за вимушений прогул, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до Державної податкової адміністрації України, третя особа: Державна податкова адміністрація в Луганській області, в якій просив визнати незаконним та скасувати наказ № 1480-0 від 20.08.2010 року ДПА України про звільнення його з посади начальника ДПІ в м. Ровеньки Луганської області за п. 5 ст. 40 КЗпП України, а саме нез'явлення на роботу протягом більш, як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності; поновити його на посаді начальника ДПІ в м. Ровеньки Луганської області і стягнути на його користь оплату за вимушений прогул з моменту звільнення по час поновлення на роботі.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що Наказ ДПА України № 1480-0 від 20.08.2010 року «Про звільнення ОСОБА_2.» винесений відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Позивачем на рішення суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції при постановленні рішення допустив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач зазначив, що його звільнення з роботи було результатом напружених і неприязних відносин до нього з боку керівництва ДПА в Луганській області. Суд, на думку апелянта, не проаналізував акти перевірок роботи державної податкової інспекції, яку він очолював, і накази про накладання на нього дисциплінарних стягнень, оскільки він належним чином виконував свої посадові обов'язки, доки не захворів. Апелянт зазначив, що протягом знаходження на лікарняному, а саме з квітня по серпень 2010р., він неодноразово з'являвся на роботу, виконував свої обов’язки, крім того, тому ствердження, що він не з'являвся на роботу підряд протягом більш, як чотирьох місяців, необґрунтоване, спростовується показаннями свідків, які суд першої інстанції не прийняв до уваги.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача та третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши позивача та представника відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 був призначений з 13.10.2008р. на посаду начальника ДПІ в м. Ровеньки Луганської області, що підтверджено наказом ДПА України від 09.10.2008 року № 1829-0 «Про призначення» та наказом ДПІ України в Луганській області № 38-о від 13.10.2008р. (а.с.17).
За Наказом ДПА України від 20.08.2010 року №1480-0 ОСОБА_2 звільнено з 20.08.2010 року з посади начальника ДПІ в м. Ровеньки Луганської області за нез'явлення на роботу протягом більш, як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, за п.5 ст.40 КЗпП України, підставою для звільнення було подання ДПА в Луганській області від 10.08.2010 року №14645\8\04-16, лист ДПА в Луганській області від 09.08.2010 року № 14631\8\04-16, листки непрацездатності, витяги із табелю обліку використання робочого часу по ДПІ в м. Ровеньки за квітень - липень 2010 року, акт перевірки обліку робочого часу начальника ДПІ в м. Ровеньки ОСОБА_2 від 29.06.2010 року, лист Ровеньківської міської ради Луганської області від 25.06.2010 року № 1505 стосовно робочого часу начальника ДПІ в м. Ровеньки ОСОБА_2 від 29.06.2010 року, лист Ровеньківської міської ради Луганської області від 25.06.2010 року №1505 стосовно надання згоди на звільнення начальника ДПІ м. Ровеньки ОСОБА_2 (арк. справи 16,130).
Отже, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо проходження та звільнення позивача з публічної служби.
Згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про державну службу» правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
Частиною 4 ст. 5 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» N 509-XII (далі Закон № 509) передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, законодавець врегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними законами та можливістю застосування загального кодифікованого нормативного акта - Кодексу законів про працю України.
Диспозиція пункту 5 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України має дві основні складові - проміжок часу, що перевищує чотири місяці, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, та причину відсутності останнього - непрацездатність, що тривала протягом зазначеного часу (безперервно).
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач більш ніж як чотири місяця підряд був непрацездатний, безперервно знаходився на лікарняному, а саме: з 07.04.2010р. по 27.04.2010 р., лист непрацездатності АВГ № 211676); з 28.04.2010 р. по 24.05.2010 р., лист непрацездатності АБЦ № 388984); з 25.05.2010 р. по 26.06.2010 р., лист непрацездатності АВГ № 092001; з 29.06.2010 р. у по 16.07.2010 р. (лист непрацездатності АВГ № 022498); з 17.07.2010 р. по 21.08.2010 р., лист непрацездатності АВГ № 092874, (арк. справи 61-65). Вказані обставини підтверджені відповідними доказами, позивачем не спростовані.
Таким чином, висновок суду першої інстанції з вказаного приводу є вірним.
Стосовно посилань позивача на те, що він у час перебування на лікарняному приходив на роботу, а саме 28.04.2010р., виконував обов’язки, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки зазначене спростовуються матеріалами справи - табелем обліку використання робочого часу по ДПІ в м. Ровеньки за квітень, відповідно до якого 28.04.2010 року позивач знаходився на лікарняному (арк. справи 56), а також листком непрацездатності АБЦ № 388984 (арк. справи 62), згідно якого лікарняний був відкритий 28 квітня 2010 року; вихід на роботу не є підставою переривання непрацездатності.
Крім того, позивачем не надано належних доказів того, що під час лікарняного, в ті дні коли він нібито виходив на роботу, ним виконувалися його службові обов’язки, які передбачено ст. 11 Закону України № 509. Тобто, мета виходу на роботу під час лікарняного, позивачем не доведена. Висновок суду першої інстанції з цього приводу також є вірним.
Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції правильно встановив решту обставин справи, що наказ ДПА України від 20.08.2010 року № 1480-0 (дублюючий наказ ДПА в Луганській області від 21.08.2010 року № 399-0 «Про звільнення ОСОБА_2.») був доведений позивачу до відома 21.08.2010 року, що підтверджується підписом позивача з зазначенням власноручно дати ознайомлення на зазначеному наказі (арк. справи 66 зворотний лист). Крім того, є також наявним акт відмови позивача від отримання ним трудової книжки від 21.08.2010 року, складений фахівцями ДПІ в м. Ровеньки Луганської області та фахівцями ДПА в Луганській області (арк. справи 67). Зі змісту акту вбачається, що позивачу було запропоновано отримати належним чином заповнену (з записом про звільнення від 21.08.2010 року) трудову книжку, саме 21.08.2010 року та повернути службове посвідчення № 044406, видане ДПА в Луганській області, від чого позивач відмовився. Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2009 № 1412-р. робочий день понеділка 23 серпня 2010 року був перенесений на суботу 21 серпня 2010 року. Таким чином, 21 серпня 2010 року (субота) був робочим днем і ствердження позивача щодо здійснення запису в трудову книжку та проведення інших дій по дотриманню процедури звільнення позивача, передбачених чинним законодавством у вихідний день, що є порушенням вимог статті 73 КЗпП, є таким, що не відповідає дійсності, оскільки 21 серпня 2010р. був робочим днем.
Таким чином, доводи позивача і в позовній заяві, і в апеляційній скарзі, щодо незаконності наказу № 1480-0 від 20.08.2010 року ДПА України про звільнення його з посади начальника ДПІ в м. Ровеньки Луганської області є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Посилання позивача на те, що судом першої інстанції не проаналізовано акти перевірки роботи державної податкової інспекції м. Ровеньки та накази про накладання на нього стягнень, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки позивачем такі накази в судовому порядку не оскаржувались, отже, правомірність накладання стягнень не є спірною.
На підстав вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Повний текст ухвали виготовлено 22 лютого 2011 року.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, третя особа: Державна податкова адміністрація в Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення оплати за вимушений прогул залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон