Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 року  справа №2а-6917/10/1270           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів  Блохіна А.А. ,  Міронової Г.М.

при секретарі  судового  засідання  Задоєнко  О.В.,                                

за участю  представника  позивача  Єрмоленко Є.В., представника  відповідача  Маштакової Є.С.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську  на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по справі № 2а-6917/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську,  Головного управління державного казначейства України  в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0000552360/0 від 20.08.2010 року, -

                                                ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську,  Головного управління державного казначейства України  в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0000552360/0 від 20.08.2010  року  в  частині зменшення  суми  бюджетного  відшкодування  за  грудень 2009  року  на  суму 5495766  грн.  та  стягнення  сум.

В обґрунтування позовних  вимог  зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки першим відповідачем порушено п.п.7.3.1,7.2.3, 7.2.4, 7.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість», жодних порушень в веденні обліку при проведенні перевірки позивача не виявлено. Як вбачається з акту перевірки, виявлене порушення полягає лише в результатах зустрічних перевірок підприємств, які не здійснювали постачання товарів безпосередньо ТОВ «Принт - Експорт» та у висновках акту зазначено, що підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування неможливо. Однак діючим законодавством не пов’язується здійснення відшкодування ПДВ з результатами господарської діяльності інших юридичних осіб, які не мають жодного відношення до позивача. Суму бюджетного відшкодування, яка заявлена до відшкодування по декларації за грудень 2009 року, на дату подання цього позову не відшкодовано, дана сума відшкодування виникла у зв’язку зі здійсненням позивачем експортних операцій та усі товари придбано у виробника ТОВ «ПОЛІ-ПАК». Таким чином, відповідачем безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування, та таке зменшення пов’язане виключно з неотриманням результатів зустрічної перевірки від юридичних осіб, які не здійснювали таке постачання безпосередньо ТОВ «Принт-Експорт».

           Постановою Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано  протиправним  та  скасовано  податкове  повідомлення – рішення  №0000552360/0 від 20.08.2010  року.  Стягнено  з  Державного  бюджету  України  на  користь ТОВ «Принт-Експорт»  суму  бюджетного  відшкодування  з  податку  на  додану  вартість  по  декларації  з  ПДВ  за  грудень  2009  року  у  сумі  5487603  грн..

           Відповідач не погодився  з рішеннями суду,  подав  апеляційну скаргу,   якою просив  скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що  заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість не підтверджена по ланцюгу постачальників до кінцевого виробника, а тому факт наявності надмірної сплати ПДВ за звітний період залишається не підтвердженим. Зазначає, що згідно положень Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженню податку на додану вартість від платника податку – продавця, а не з факту здійснення господарської операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Представник Ленінської МДПІ у місті Луганську в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «Принт-Експорт» проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення першої інстанції без змін.

Представник ГУ ДКУ  в Луганській області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,  надіслав  заяву  про  приєднання  до  апеляційної  скарги  Ленінської МДПІ у місті Луганську,  просив  розглянути  справу  без  участі  представника.

          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення  представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила  наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт», ідентифікаційний код 35155783, зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.05.2007 за № 1 382 102 0000 013252 (а.с.17 т.1), перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську і є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100047550 НБ № 010411 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 19.06.2007 ( а.с. 19  т. 1).   

Судом першої  та  апеляційної  інстанцій  встановлено, що позивачем на виконання п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість»  та Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до  відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування 20.01.2010 року була подана з необхідними  обґрунтуваннями податкова декларація з ПДВ за грудень 2009 року із зазначенням від’ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача  на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 5495766 грн. (а.с.20-22 т.1), з розрахунками бюджетного відшкодування та коригування сум ПДВ (а.с.24-25 т.1), довідкою щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.22 т. 1), заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.24 т.1), розшифровками податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.25 т.1).

На підставі направлення від 23.03.2010 року № 256, виданого Ленінською МДПІ у                      м. Луганську старшим державним податковим ревізором – інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Даніхно Г.В., згідно з п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509  «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.03.10 № 276, проведено позапланову в’їзду перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ  у сумі 5495766 грн. за грудень 2009 на розрахунковий рахунок підприємства у банку, які виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з серпня 2009 року по листопад 2009 року, за результатами якої складено акт № 240/23-616/35155783 від 31.03.2010 ( т.1 а.с.55-83).  В ході даної перевірки були досліджені первина документація, крім того за результатами перевірки не встановлено взаємовідносин позивача з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані не дійсними. За результатами перевірки не встановлено укладення суб’єктами господарювання нікчемних (недійсних) правочинів. Згідно висновку вказаного акту на порушення п.п.7.7.2, 7.7.3, 7.7.7. п. 7.7. ст..7 Закону України «Про ПДВ» позивачу було занижено сума заявленого бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на суму 8 163 грн. На  підставі вказаного акту позивачу було направлено податкове повідомлення рішення, яке не було оскаржено від 02.04.2010 № 0000192360\0 (а.с.54  т.1).

Згідно п. 5.2.1. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року (далі Закон №2181), податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Крім того, у вказаному акті зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2009 року, що пов’язано з відслідкуванням ланцюга постачання товарів в рамках дії наказу ДПА України від 18.08.2005 року     № 350 з урахуванням змін внесених наказом ДПА України від  20.10.09  року № 568.

На підставі службового посвідчення серії УЛГ № 015284, виданого Ленінською МДПІ у                м. Луганську, старшим державним податковим ревізором – інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Даніхно Г.В. на підставі п.1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19.08.2010 року № 982, була проведена невиїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 614/23-616/35155783 від 19.08.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Принт-Експорт»  з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства у банку за листопад – грудень 2009, січень – лютий 2010 року (а.с.10-16  т.1).    

Перевіркою, зокрема, встановлено, що на порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», неможливо підтвердити ТОВ«Принт-Експорт» заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2009 року на суму 5495766 грн., оскільки враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань контрагентів на рівні ДПА України неможливо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника, або імпортера.

20 серпня 2010 року на підставі Акту перевірки від 19.08.2010 № 614/23-616/35155783 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене податкове повідомлення – рішення № 0000552360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 5495766,00 грн. (а.с.9  т.1).

             Суть спору полягає у правомірності дій Ленінської МДПІ м.Луганська щодо зменшення  суми бюджетного відшкодування ТОВ «Принт-Експорт» у розмірі 5495766,00 грн.

             Згідно Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час подання документів на бюджетне відшкодування, проведення невиїзної документальної перевірки, розгляду справи судом першої інстанції), а саме статтею 7, встановлені виключні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та відшкодування їх з державного бюджету України та які були у повній мірі дотримані позивачем.

             Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

              Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1  пункту п.7.7 Закону № 168, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні  податкові  періоди  (у т.ч.  розстроченого  або  відстроченої: відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

               а)  бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює   сумі   податку,   фактично   сплаченій   отримувачем   товарів   у   попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів;

              б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

                На підставі пп. 7.7.4 ст. 7 Закону №168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

               Пунктом 1.8 ст.1 Закону №168 визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

                Згідно до п.п. 7.7.5 Закону №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

             Згідно до п.п. 7.7.6 зазначеного Закону  на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що  підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату  товарів  (робіт,  послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з  використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем в ході судового розгляду справи  в  першій  інстанції  було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за грудень 2009 року.  Представник відповідача не заперечував факт, що акти приймання виконаних робіт, вантажно-митні декларації, податкові накладні, договори за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і суму бюджетного відшкодування зменшено саме на підставі того, що неможливо провести зустрічні перевірки по всьому ланцюгу постачання.

             В ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, матеріалами справи,    зокрема: податковими накладними, платіжними дорученнями, реєстрами отриманих та виданих накладних, витратними накладними, вантажно-митними деклараціями, сертифікатами про походження товару, тощо підтверджено правомірність визначення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року, підтверджено сплату залишку від’ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 5495766,0 грн. по ТОВ «Полі-Пак». Здійснення господарських операцій позивачем податковий орган не заперечує.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

 Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

  За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

  Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

              Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартіст»  визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Податок на додану вартість є непрямим податком.

               Податковий  орган,   як  орган  владних  повноважень,  здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

               З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

                Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі, який вважає, що підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку є неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

                Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

                Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів «поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою», без врахування далі слів «у випадках, визначених цим Законом».                За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

                За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

                З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

             Судом   першої  інстанції  вірно  встановлена відсутність підстав у відповідача  для прийняття оскаржуваного рішення-повідомлення в частині зменшення бюджетного відшкодування за грудень 2009 року від 20.08.2010  року  № 0000552360/0 на суму 5487603 грн. не було, оскільки сам по собі факт відсутності результатів звірки податкових органів з контрагентом позивача, у якого придбавалися товари,  не є підставою для висновків про безтоварність відповідних господарських операцій, та про необґрунтоване завищення позивачем  бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість за грудень  2009 року,  щз  чим  погоджується  колегія  суддів

Так, згідно податкового повідомлення рішення від 02.04.2010 № 000192360/0, яке було винесено на підставі документальної перевірки оформленою актом № 240/23-616/35155786 від 31.03.10 року суму  бюджетного відшкодування було зменшено на 8163 грн., позивач з таким зменшенням погодився, вказане податкове повідомлення рішення ним оскаржено не було.

Інших  доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем  бюджетного відшкодування податку на додану вартість  за вказаний період, в оскаржуваному повідомленні - рішенні не наведено.    

           Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, вирішив  спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, податковий орган – як суб’єкт владних повноважень не довів суду правомірність дій щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для скасування постанови суду не встановлено.

             На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.  195, 196,  198,  200,  205, 206, 211, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

                                                          У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по справі                № 2а-6917/10/1270 - залишити без задоволення.

          Постанову  Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по справі № 2а-6917/10/1270 - залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення  та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів  з дня складання  ухвали  у  повному  обсязі.

            В  повному  обсязі  ухвалу  складено   04 березня   2011  року.

           Головуючий суддя                                                                      І.В. Юрко

           Судді:                                                                                          Г.М. Міронова

                                                                                                    А.А. Блохін