У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.01.08 Справа №20/509/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача - Макаренкова О.Л., дов. №1 від 26.03.2007року
відповідача - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродпостач”, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2007 року
у справі № 20/509/07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродпостач”, м.Запоріжжя
до Приватного підприємства „Фабрика делікатесних сирів”, м.Запоріжжя
про стягнення заборгованості
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.11.2007р. у задоволенні позову (з урахуванням уточнень позовних вимог, а.с.49) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродпостач”, м.Запоріжжя (далі-ТОВ.„Агропродпостач”), про стягнення за договором поставки 42.197 грн.09 коп. основного боргу, 3.924 грн.33 коп. індексу інфляції, 2.904 грн.08 коп. пені та 544 грн.52 коп. - трьох відсотків річних з Приватного підприємства „Фабрика делікатесних сирів”, м.Запоріжжя (далі - ПП „Фабрика делікатесних сирів”), відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних доказів поставки товару на адресу відповідача, саме за договором поставки №11/02/07ф від 02.04.2007р., оскільки з видаткових накладних позивача не вбачається, що товар на адресу відповідача поставлявся саме за укладеним договором. Місцевий суд дійшов висновку, що оскільки у накладних відсутні посилання на вищевказаний договір, то позовні вимоги, які обґрунтовані порушенням умов цього договору, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги.
У поданій апеляційній скарзі (з урахуванням доповнень до неї) заявник вказує на те, що правовідносини між ним та відповідачем врегульовані договором поставки №11/02/07ф від 02.04.2007р., усі поставки продукції на адресу відповідача здійснювались лише на виконання умов вищезгаданого договору, інші договори з відповідачем не укладались. Заявник вважає, що висновки суду першої інстанції є юридично неспроможними та не відповідають обставинам справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, що викладені в апеляційній скарзі, наполягає на скасуванні рішення та задоволенні позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не надав, у судове засідання представник не з'явився, хоча відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення відповідачеві відповідної ухвали апеляційного суду.
За розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №84 від 24.01.2008р. справу №20/509/07 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Мойсеєнко Т.В. та Хуторного В.М.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2007р. між сторонами у справі укладений договір поставки за №11/02/07ф, відповідно до якого постачальник - ТОВ. „Агропродпостач” (позивач) зобов’язався передати покупцеві - ПП „Фабрика делікатесних сирів” (відповідач) в обумовлені строки сир, останній зобов’язався прийняти товар і сплатити за нього ціну на умовах цього договору. Асортимент, кількість, ціна, сума кожної поставки товару вказується в товарних накладних, які є невід’ємними частинами договору (п.п. 1.1 та 1.2).
Згідно з п.2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах погодженої з постачальником заявки покупця, яка може бути подана будь-яким способом: письмово, факсом, електронним листом, телефонограмою. Пунктом 2.2 договору визначений строк поставки – не більше трьох днів з моменту отримання заявки постачальником. Достатнім доказом прийняття товару є підпис уповноваженої особи покупця у товарній накладній (п.2.6). Пунктом 4.2 договору встановлено, що сума договору визначається вартістю усіх партій товару, вказаних в товарних накладних, які є невід’ємною частиною договору. Згідно з пунктом 4.4 договору оплата за товар проводиться за фактом поставки, але не пізніше п’яти календарних днів з моменту поставки.
Відповідно до пункту 5.1 договору за прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов’язання по оплаті. Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2007р., вважається продовженим на такий же термін, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про своє бажання припинити його дію.
Так, у травні 2007року постачальником покупцеві за видатковими накладними №№АГ-0507/11 від 07.05.2007р., АГ-0415/8 від 15.05.2007р., АГ-0517/12 від 17.05.2007р., АГ-0526/2 від 26.05.2007р., АГ-0528/2 від 28.05.2007р. поставлено молочної продукції на загальну суму 60.577,99грн.
Станом на 23.08.2007року покупцем частково оплачена отримана продукція, заборгованість за вказаними поставками складає – 47.197,09грн.
21.11.2007року позивачем надано уточнення позовних вимог, відповідно до якого основний борг становить 42.197,09грн. та складається із 10.549,99грн. – згідно з накладною №0507/11 від 07.05.2007року, 3618,10грн. – накладна №0507/14 від 07.05.2007р., 17934грн. – накладна №0415/8 від 15.05.2007р., 3335грн. – накладна №0526/2 від 26.05.2007р., 6760грн. – накладна №0528/2 від 28.05.2007р.(а.с. 49).
За неналежне виконання покупцем зобов'язань за договором постачальником нараховані пеня у розмірі 2.904,08грн., інфляційні витрати – 3.924,33грн. та 3% річних – 544,52грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог – а.с. 49).
Неналежне виконання покупцем зобов'язань за договором стало підставою для звернення постачальника до господарського суду з відповідним позовом. Позовні вимоги постачальника обґрунтовані статтями 11, 96, 526,551,655 Цивільного кодексу України та
193, 216, 218 Господарського кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позову та відмови у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься у статті 193 Господарського кодексу України.
Факт отримання підприємством „Фабрика делікатесних сирів” від товариства „Агропродпостач” продукції підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.9-13, 52-59).
До матеріалів справи долучений реєстр кредитових платіжних документів, з якого вбачається, що підприємством „Фабрика делікатесних сирів” на рахунок товариства „Агропродпостач” перераховувались кошти в період квітня-травня 2007року (а.с. 60-75).
Акт звіряння взаєморозрахунків свідчить про те, що станом на 01.04.2007року, тобто до укладання договору поставки від 02.04.2007року, звірене сальдо складає 00 грн., однак станом на 01.08.2007року сальдо на користь товариства „Агропродпостач” складає 47.197,09грн.
07.08.2007року ТОВ.„Агропродпостач” направило на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість, яка залишена без задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 42.197, 09грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегією суддів як і судом першої інстанції також встановлено, що на вищевказаних накладних відсутні посилання на договір, але вказаний факт не спростовує отримання підприємством „Фабрика делікатесних сирів” продукції (сиру), яка була визначена договором від 02.04.2007року. До того ж поставки продукції були здійснені під час дії договору. Прийняття покупцем від постачальника продукції підтверджує існування договірних відносин. Продукція, зазначена у накладних, співпадає з продукцією, щодо якої був укладений між сторонами договір.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що отримання продукції за накладною №АГ-0415/8 від 15.05.2007року було здійснено на підставі рахунку-фактури №АГ-0322/5 від 22.03.2007року, тобто до укладання договору поставки №11/02/07 від 02.04.2007року.
Таким чином, вказану поставку слід вважати такою, що була здійснена поза межами договору поставки №11/02/07 від 02.04.2007року. Однак оскільки позовні вимоги ТОВ.„Агропродпостач” обґрунтовані статтею 11 Цивільного кодексу України, то сума основного боргу за вказаною накладною також підлягає задоволенню.
Разом з основним боргом позивач просить стягнути пеню у розмірі 2904,08грн., інфляційні витрати - 3924,33грн. та 3% річних – 544,52грн.
Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки одна поставка здійснена поза межами договору, то суму пені слід розраховувати без урахування цієї поставки. Отже, сума пені, яка розрахована з суми основного боргу (24.263,09грн.) буде складати - 1669,83грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як зазначено вище, одна з поставок була здійснена поза межами договору то розрахунок інфляційних та річних слід розраховувати окремо, за поставками, які були здійснені в межах договору та за поставку поза договором.
Так, сума 3%річних за поставки за накладними №№АГ-0507/11 від 07.05.2007р., АГ-0517/12 від 17.05.2007р., АГ-0526/2 від 26.05.2007р., АГ-0528/2 від 28.05.2007р. складає – 313,09грн., а сума інфляційних витрат – 2337,98грн.
Сума інфляційних витрат за поставку, яка була здійснена поза межами договору та підтверджується накладною №АГ-0415/8 на суму 17934грн. складає 1728,11грн., а 3% річних – 231,42грн. Оскільки вказана поставка була здійснена поза межами договору, то стягнення пені за цією поставкою не може бути нарахована та стягнута.
Таким чином, до стягнення підлягає 42197, 09грн. основного боргу, 544,51грн. – 3% річних, 3924,33грн. втрат від інфляції (з урахування позовних вимог), 1669,83грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Позивачем до господарського суду Запорізької області подане клопотання про накладення арешту на грошові кошти відповідача, але до вказаного клопотання не надано документальних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відхилення цього клопотання.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, вимоги позивача ґрунтуються на договорі та відповідних статтях законодавства, підтверджені документально.
За таких обставин рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
До стягнення з відповідача також підлягають державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродпостач”, м.Запоріжжя, задовольнити частково, рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2007року у справі №20/509/07 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
„Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства „Фабрика делікатесних сирів”, м.Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропродпостач”, м.Запоріжжя, 42.197, 09грн. основного боргу, 544грн.51коп. – 3% річних, 3.924,33грн. втрат від інфляції, 1.669грн.83коп. пені, 724грн.99коп. державного мита, 118грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В. Хуторной В.М.