У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.01.08                                                                                       Справа №20/232/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Колодій Н.А.  , Коробка Н.Д.

при секретарі: Соколові А.А.

За участю представників сторін:

відпозивача  –          Пеннер В.О. (паспорт СВ № 004704  від 21.07.1999 р.);

                                          Ганжа В.Я. (довіреність № КД-4310  від 10.07.2007 р.);

                                         Сердюк Т.Є. (довіреність № КД-4310  від 10.07.2007 р.);

                                       Єфименко С.О. (довіреність № КД-4615  від 23.07.2007 р.).

від відповідача-1 –  Говоруха Г.Ф. (довіреність № 19-07  від18.06.2007 р.).

від відповідача-2 -   Фанін П.В. (довіреність № 01-38/2125 від 14.12.2007 р.).

від третьої особи -   не з’явився

                            

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця     Пеннера Віктора Олеговича (м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2007 р.                                             у  справі  № 20/232/07

за позовом         Приватного підприємця    Пеннера  Віктора Олеговича (м. Запоріжжя)

до відповідача-1 Товариства    з     обмеженою     відповідальністю     «Автомобільний

                              ринок»   (м. Запоріжжя)

до відповідача-2 Запорізької міської ради (м. Запоріжжя)

третя особа, яка не заявляє  самостійних   вимог   на предмет   спору, на стороні позивача             Орендне     підприємство   «Запорізьке    міжміське    бюро   технічної       

                             інвентаризації» (м. Запоріжжя)

про визнання права власності,

Приватний підприємець Пеннер Віктор Олегович звернувся до Господарського суду Запорізької  області з позовом  до Запорізької міської ради та Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної  інвентаризації» про визнання за ним права власності  на кіоски, розташовані в ряду № 2, місце № 38 та в ряду № 5, місце № 55  на  авторинку за адресою: Оріхівське шосе, 36 в м. Запоріжжі, та  зобов’язання  здійснити державну реєстрацію права власності на ці  кіоски.   

          Ухвалою  господарського суду Запорізької  області від 23.07.2007 р.                  ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» виключено  з числа  відповідачів та залучено до участі у справі в якості третьої  особи, яка  не заявляє самостійних  вимог на предмет спору, на стороні позивача. Цією ж ухвалою ТОВ «Автомобільний  ринок», в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, залучено в якості іншого відповідача, одночасно виключивши його з числа третіх  осіб. Також суд прийняв  уточнену позовну  заяву ПП Пеннера В.О. щодо визнання за ним права власності  на кіоски, розташовані в ряду № 2, місце № 38 та        в ряду № 5, місце № 55  на  авторинку за адресою: Оріхівське шосе, 36 в м. Запоріжжі.

         Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.07.2007 р.  у справі       № 20/232/07 (суддя  Гандюкова Л.П.)  в позові відмовлено.                              

       Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Приватний підприємець             Пеннер В.О. (позивач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2007 р. у справі № 20/232/07 та прийняти нове рішення, яким  задовольнити позовні вимоги в повному  обсязі.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом Запорізької  області було  порушено та неправильно застосовано норми  матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та  долученим  до  справи доказам. Зазначає, що суд першої  інстанції  необґрунтовано  дійшов висновку, що кіоски, на які  позивач просить  визнати  право власності, не є  об’єктами  нерухомості. Заявник посилається на те, що кіоски  є  монолітними  конструкціями, оскільки розташовані поряд на одному  фундаменті і  розібрати їх  неможливо.

Також  заявник  не  погоджується  з   висновком суду першої інстанції, що будівництво та використання  кіосків здійснювалося з порушенням вимог  законодавства, вказане,  на  думку  заявника,  суперечить матеріалам  справи. Посилається на те, що  суду  першої  інстанції  були надані документи, які  підтверджують, що проект реконструкції  автомобільного ринку на  Оріхівському шосе в м. Запоріжжі був  завершений в 2005 р., отримані позитивні експертні  висновки, архітектурно-будівельна  частина проекту затверджена на засіданні  містобудівної  ради  при Головному управлінні архітектури та містобудування в м. Запоріжжя (протокол № 309 від 29.03.2005 р.). Позивач  зазначає, що автомобільний ринок працює з 1996 р. і не припинив  свою  роботу до  теперішнього часу. З цього заявник робить висновок, що його кіоски як складові частини цілісного майнового комплексу авторинку, прийняті та введені  в експлуатацію  відповідно до вимог закону. На думку заявника,  суд першої інстанції  порушив статті 316-322 ЦК України, чим  незаконно позбавив його права власності.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.09.2007 р. апеляційна скарга  Приватного підприємця Пеннера  В.О.  прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 1          7.10.2007 р. У зв’язку з заявленим позивачем  клопотанням, неявкою  представників відповідача-2, 3-ї особи, неподанням витребуваних доказів  розгляд скарги відкладався  на 29.11.2007 р., на 24.01.2008 р.

Розпорядженням  Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 80 від 23.01.2008 р. справу № 20/232/07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Коробка Н.Д.

В судовому  засіданні 24.01.2008 р. позивач, посилаючись на подані ним  супровідним  листом від 19.12.2007 р.  документи   (протокол спільних  зборів членів профспілки та адміністрації автомобільного ринку від 26.06.2004 р.; оголошення ТОВ «Автомобільний ринок» від 31.10.2007 р. про продаж через  агентство нерухомості торгових  місць на авторинку; рекламний буклет ТОВ «Автомобільний ринок» про продаж торгових  місць на ринку), пояснив, що, на його думку, вони свідчать про те, що сама  адміністрація  ринку визнає  новозбудовані  кіоски об’єктами  нерухомості, у  зв’язку з чим  пропонує потенційним  інвесторам вкладати кошти у  будівництво нових, сучасних  кіосків  на  авторинку.

Відповідач-1  у справі –  ТОВ «Автомобільний  ринок» апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою позицію виклав у письмовому  відзиві. Зазначив, що вважає рішення  господарського суду законним та таким, що не підлягає  скасуванню чи зміні, з наступних підстав: кіоски, які  належать заявнику, є одноповерховими металевими  конструкціями без  улаштування фундаменту, що  відповідно до    п. 2 Методичних рекомендацій  щодо  встановлення порядку розміщення  малих архітектурних форм  для  здійснення  підприємницької діяльності є стаціонарною архітектурною  формою. За  твердженням відповідача-1, позивач не виконав п.п. 16, 17 вищевказаних Методичних  рекомендацій, які  передбачають, що  стаціонарні малі  архітектурні форми після спорудження підлягають прийняттю до  експлуатації комісією за  участю уповноваженого представника органу містобудування та архітектури, представників відповідних служб; за результатами розгляду складається акт  встановленого зразка технічної комісії  про прийняття стаціонарної  малої  архітектурної форми  до експлуатації. Наголошує, що лише після  прийняття об’єкта до експлуатації здійснюється його реєстрація права  власності відповідним органом містобудування та архітектури.  Крім того, відповідач-1 зауважує, що не оспорює право власності позивача на  кіоски, тому спір  між  ними з цього питання відсутній.  

Відповідач-2 у справі – Запорізька міська рада апеляційну скаргу позивача також не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає  задоволенню.     У письмовому відзиві на апеляційну  скаргу зазначає, що позивач  не надав доказів законності проведеного ним  будівництва, відводу  земельної ділянки  для  зазначених  цілей та акту введення  в експлуатацію  збудованих  кіосків. Зауважує, що сам  факт будівництва за свій  рахунок та  своїми силами кіосків не є достатньою  підставою для виникнення права власності  на  них, оскільки  будівництво та  використання  об’єкту  здійснювалось  позивачем з порушенням вимог чинного законодавства.

3-я  особа – ОП «Запорізьке міжміське  бюро технічної інвентаризації» відзив на скаргу не надала, листом  (вих. № 526) від 23.01.2008 р. просить апеляційну  інстанцію розглянути скаргу  за  відсутності  повноважного представника  3-ї  особи.

В судових засіданнях представники сторін підтримали у повному обсязі  вищевикладені  доводи в обґрунтування  своїх вимог і  заперечень.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За згодою представників сторін в судовому засіданні 24.01.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2003 р. на підставі договору купівлі-продажу незавершеного будівництва ТОВ “Автомобільний ринок” придбало у ПП «ЕВР» об’єкт  незавершеного будівництва автомобільного ринку (нерухоме майно), розташований на земельній ділянці площею 137279 м2  за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 190/4 від             29.05.2003 р. ТОВ “Автомобільний ринок” передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 12,7985 га по Оріхівському шосе для розташування автомобільного ринку за рахунок земель Запорізької міської ради.   

24.07.2003 р. на виконання вказаного рішення між Запорізькою міською радою  та ТОВ “Автомобільний ринок” укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, площею 12,7985 га, для розташування автомобільного ринку, строком до 29.05.2013 р.

За  договором № 387 від 19.03.2004 р. ПП Пеннеру В.О. на  торговій  площі  автомобільного ринку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, за  плату  надавалися  послуги по  закріпленню за ним торгового місця в ряду № 4, місце 73 загальною площею 15 м2,  згідно з генеральним планом Автомобільного ринку.

На  підставі договорів  від 01.08.2005 р. за № 742 та № 743 за ПП Пеннером В.О. були  закріплені торгові  місця  загальною площею 15 м2,  розміщені в торгівельних  рядах № 1, місце 34 та № 4, місце 55 відповідно.

За  договорами від 01.03.2006 р. № СГ-000078 та № ОС-0000061                              ПП Пеннер В.О. користувався торговими місцями, розміщеними в торгівельних рядах № 5, місце № 55, та  № 2, місце  № 38 відповідно.

19.03.2004 р. та 02.04.2004 р. ПП Пеннер В.О. (замовник) уклав з ТОВ “Лакма” (виконавцем) договори підряду на проведення робіт по будівництву (реконструкції) торгових кіосків площею 15 м2   кожний на закріплених за замовником торгових місцях: ряд № 4 місце № 66 та ряд № 1, місце № 45  відповідно.  За  договорами підряду  підрядником та  замовником (позивачем у справі) підписані  акти виконаних  робіт, вартість яких  оплачена  позивачем у  повному  обсязі (підтверджується  долученими до справи  копіями  квитанцій).

Приватний підприємець Пеннер В.О. звернувся  до виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо оформлення права власності на кіоски. Листом              № 4256/11-29 від 23.03.2007 р. йому відмовлено в оформленні права власності. При цьому в листі зазначено, що кіоск є металевою розбірною конструкцією, не є об’єктом нерухомості, внаслідок чого право власності на нього не може бути оформлене та зареєстроване шляхом прийняття виконавчим комітетом міської ради відповідного рішення. Крім того, оформлення права власності на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна може бути здійснено за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію, дозвільних документів на відведення земельної ділянки для забудови відповідного об’єкту нерухомості.

Визнання права  власності на кіоски, розташовані в ряду № 2, місце № 38  та         в ряду № 5, місце № 55  на  авторинку за адресою: Оріхівське шосе, 36 в м. Запоріжжя, які позивач вважає нерухомим майном, створеним ним в установленому законом порядку, стало предметом  судового розгляду у справі № 20/232/07.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України  встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 38  Цивільного кодексу  України  право власності набувається на підставах, що не заборонені   законом, зокрема  із правочинів.

Стаття 331 ЦК України визначає, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ із своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту  державної реєстрації.  

Для набуття права власності на новостворене нерухоме майно існує спеціальний порядок.

Відповідно до ст. 23 Закону України  «Про  планування  і забудову  територій» забудова територій передбачає здійснення  нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування  об’єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об’єктів здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною  документацією.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначені в  Законі України “Про основи містобудування”.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про основи містобудування” забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому цим законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно ст. 5 цього Закону при здійсненні містобудівної  діяльності повинні  бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об’єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови.

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону будівництво об’єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Закінчені  будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому   законодавством порядку об’єктів забороняється.

Згідно з п. 3.5 Правил забудови м. Запоріжжя, затверджених Рішенням Запорізької міської  ради 15.10.2003 р. за  № 34,  кіоски, павільйони, металеві  гаражі, зупинкові  комплекси віднесені до  тимчасових  споруд. При цьому тимчасовими визнаються  споруди, не пов’язані з землею  фундаментами, або визначені як  тимчасові відповідними рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської  ради. Дозвіл на встановлення тимчасових споруд, не пов’язаних  з землею фундаментами, надається  виконавчим  комітетом Запорізької  міської  ради  на  підставі  позитивного висновку районної  адміністрації міської  ради.

Відповідно до  п. 3.1 Правил  види, склад, порядок розробки, погодження та затвердження проектно-кошторисної документації  визначаються ДБН А.2.2-3.-97 «Склад, порядок розроблення, погодження  та затвердження проектної  документації  для будівництва». Прийняття в експлуатацію тимчасових  споруд покладається на технічну  комісію, що  утворюється  при райадміністраціях міської ради (п. 3.5 Правил).

Як  вірно вказав суд першої інстанції, позивач не надав належних доказів того, що його право власності на спірні споруди, які він вважає нерухомим майном, виникло з підстав, які заявлено, правомірно, в установленому законом порядку. Він не підтвердив  належним чином, що будівництво  кіосків  відбувалося  з  дотриманням  всієї  процедури  будівництва  нових  об’єктів, зокрема, щодо отримання  дозволу на будівництво, складання  проектної  документації  та  її погодження у  відповідних державних  органах тощо. Не надав позивач і доказів введення об’єктів в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилання позивача на лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Головного управління архітектури та містобудування при Запорізькій  міській  раді (вих. № 394) від 18.09.2003 р. (аркуш справи 52, Том І) є необґрунтованим, оскільки в ньому повідомляється про введення в експлуатацію першої черги будівництва авторинку  ще у 1999 р., тобто до  будівництва кіосків позивачем. В листі ТОВ фірми «Інжсервіспроект»  (вих.  № 38)  від 12.04.2005 р. (аркуш справи 53, Том І) мова йде про робочий проект «Реконструкції автомобільного ринку по вул. Оріхівське шосе в  м. Запоріжжя», який  у 2005 р. (тобто, після побудови кіосків позивачем) знаходився лише на стадії  експертизи  та погодження. Ці документи не спростовують висновків суду першої інстанції (крім того, проект розроблявся для  авторинку, як  цілісного  майнового комплексу, а не  окремо для кіосків  позивача).

Безпідставним є також посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на ст.ст. 355, 364 ЦК України, якими визначено поняття і види права спільної власності та порядок виділу частки з майна, що є у спільній частковій власності, оскільки підстави виникнення такої власності на цілісний майновий комплекс позивачем не доведені. Як встановлено судом, ТОВ «Автомобільний ринок» придбало майно на підставі договору купівлі-продажу від 17.01.2003 р., стороною цього договору (покупцем) позивач не був. Доказів визнання зазначеного договору недійсним в установленому законом порядку суду не надано.

Апеляційна інстанція зауважує, що посилання  ТОВ «Автомобільний ринок» (відповідача-1) у своєму відзиві на положення Методичних рекомендацій щодо  встановлення порядку розміщення малих  архітектурних форм  для  здійснення  підприємницької  діяльності, затверджених  Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 04.09.2006 р.  за         № 296, є необґрунтованим, оскільки вказаний акт на час побудови  кіосків (2004 рік) не існував.

Крім вищевикладеного, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про планування  і забудову територій» у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем  земельної  ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної  ділянки  на забудову цієї  ділянки, а  якщо  ділянка перебуває у  користуванні, - нотаріально засвідчені  згоди власника та користувача земельної  ділянки на її забудову.

Долученими  до справи доказами підтверджується, що  власником земельної  ділянки є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької  міської ради, якою земельна  ділянка, розташована  під  авторинком, передана в  оренду ТОВ «Автомобільний ринок». Доказів отримання  згоди  власника та  користувача земельної  ділянки на її забудову  позивач  суду теж не представив.

Згідно  ст. 181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим  нерухомої  речі може  бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього  плавання, космічні  об’єкти, а також інші речі , права на які  підлягають державній  реєстрації.

Відповідно до п.1.6 Тимчасового  положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме  майно  реєстрації  підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна,  будівництво яких закінчено та  які  прийняті  в  експлуатацію  у  встановленому  порядку,  за  наявності матеріалів  технічної інвентаризації,  підготовлених тим  БТІ,  яке  проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.  Не підлягають реєстрації тимчасові споруди,  а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України позивач  не надав суду належних  доказів того, що кіоски є нерухомим майном.

Подані позивачем рекламні  буклети та оголошення про  продаж  комерційної  нерухомості (кіосків), розташованих  у м. Запоріжжі, Оріхівське шосе, 36, що начебто розповсюджувалися ТОВ «Автомобільний ринок»,  ніяким чином не підтверджують, що  кіоски, на які позивач просить визнати право власності, є нерухомим  майном.  Питання правомірності поширення  ТОВ «Автомобільний  ринок» інформації  щодо  правового статусу  кіосків, розташованих  на  авторинку, та  достовірність цієї інформації  не  є  предметом  судового розгляду у справі № 20/232/07.

Також колегія суддів зазначає, що  позивач не  надав  суду  належних  доказів того, що кіоски, на які  він  просить визнати право власності  в ряду № 2, місце № 38 та в ряду  № 5, місце № 55  на  авторинку за адресою: Оріхівське шосе, 36 в м. Запоріжжя,  були  створені (реконструйовані)  саме  ним. Так, надані  суду  як  доказ проведення  побудови, договори підряду від 19.03.2004 р. № 387 та від 02.04.2004 р. № 416 свідчать про те, що ПП Пеннер доручив ТОВ «Лакма» (як  підряднику) провести побудову (реконструкцію)  торгових  кіосків в  ряду № 4 місце № 66 та в  ряду № 1, місце № 45  відповідно, що не відповідає ані  заявленим у позові рядам та місцям, ані  торговим  місцям,  закріпленим на той час за  ПП Пеннером В.О. за договором  № 387 від 19.03.2004 р.

В силу ст. 34 ГПК України обставини  справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися  іншими   засобами  доказування.

          З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання за ПП Пеннером В.О. права власності  на кіоски, розташовані в ряду № 2, місце № 38 та в ряду № 5, місце № 55  на  авторинку за адресою: Оріхівське шосе, 36 в  м. Запоріжжя,  відсутні.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові  витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

                 

       1.   Апеляційну скаргу Приватного підприємця    Пеннера  Віктора Олеговича       (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.

       2. Рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2007 р.                                             у  справі  № 20/232/07  залишити  без змін.

  

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Колодій Н.А.  Коробка Н.Д.