Головуючий у 1 інстанції - Озеров В.О.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року справа №2а-169/11/1230
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільскому районі Луганської області на постанову Старобільского районного суду Луганської області від 01 лютого 2011 року у справі № 2а-169/11/1230 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільскому районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
05 січня 2011 року позивач звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільскому районі Луганської області, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Постановою Старобільского районного суду Луганської області від 01 лютого 2011 року позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Старобільскому районі Луганської області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги, зокрема вказав, що судом порушені вимоги ст.99 КАС Україні щодо застосування наслідків пропущення строку звернення до суду.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, перебуває на пенсійному обліку у відповідача, який відмовив позивачеві у виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з підстав відсутності врегулювання фінансування таких виплат на законодавчому рівні, відсутності виділених на це коштів.
Позовні вимоги стосуються періоду з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Позивач же звернувся до суду з цим позовом 05 січня 2011 року.
Відповідно абз.1 частини другої статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, яка за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу пенсіонера та бюджетним фінансуванням відрізняється від пенсії, що сплачується за рахунок внесків осіб, застрахованих в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тому не може розцінюватись як її складова частина, що в свою чергу також унеможливлює застосування положень 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які необґрунтовано застосовано судом першої інстанції.
Статтею 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) передбачено, що виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує. Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування спірних сум відповідачем не здійснювались, підстави для застосування статті 46 Закону № 1058-ІV відсутні.
Відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зміни щодо строків звернення до адміністративного суду внесені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010р., який набрав чинності 30 липня 2010 року.
Попередня редакція ст. 99 КАС України дозволяла позивачеві звернутися до суду з вищезазначеним позовом у річний строк.
Тобто за нормами КАС України, які діяли до 30 липня 2010 року, позивач мав право звернутися до адміністративного суду з зазначеним позовом до 1 січня 2008 року (враховуючи початок періоду позовних вимог 1 січня 2007 року).
Після вступу в дію нової редакції КАС України відносно строків звернення до адміністративного суду позивач фактично частково пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, але при цьому не вжив заходів для оперативного подання позову до суду та звернувся з позовом більш ніж через півроку після набрання чинності нової редакції ст. 99 КАС України.
Позивач отримував пенсію щомісячно та знав про її розмір, виходячи з отримуваних сум.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.
Опублікування Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010р. було зроблено у встановленому порядку.
У позовній заяві позивач не навів жодної поважної причини неможливості подачі позовної заяви до суду у скорочені строки.
Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, тому вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду, а постанова суду першої інстанції скасуванню. Суд першої інстанції не дав належної оцінки строкам звернення до суду позивача з вказаними позовними вимогами.
На підставі викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив норми процесуального права, внаслідок чого постанова суду підлягає скасуванню, а позов залишенню без розгляду.
Керуючись ст.195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.4, ст.205 ч.1 п.3, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільскому районі Луганської області на постанову Старобільского районного суду Луганської області від 01 лютого 2011 року задовольнити частково.
Постанову Старобільского районного суду Луганської області від 01 лютого 2011 року у справі № 2а-169/11/1230 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільскому районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання вчинити певні дії скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільскому районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон