Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2011 року справа №2а-1284/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шишова О.О.
суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.
при секретарі судового засідання: Запорожцевій Г.М.
За участю:
представника позивача Масленнікової Ю.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМПІС" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 р. у справі № 2а-1284/11/1270 (головуючий І інстанції Чиркін С.М) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМПІС" до Державної податкової інспекції у м.Ровеньки Луганської області, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про скасування повідомлень-рішень від 12.01.2011 року №0000012342/0,№0000022342/0 та стягнення бюджетного відшкодування,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМПІС» до Державної податкової інспекції в м.Ровеньки Луганської області, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про скасування повідомлень-рішень від 12.01.2011 року № 0000012342/0, № 0000022342/0 та стягнення бюджетного відшкодування відмовлено в повному обсязі.
З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права. В апеляційній скарзі зазначив, що подав податковому органу декларацію з податку на додану вартість за третій квартал 2010 року, за якою необхідно перерахувати на рахунок платника у банку суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розмірі 300 000,00 (триста тисяч гривень). Приводом для виникнення від'ємного значення по деклараціям за травень 2007 - липень 2007 років слугувало придбання обладнання за межами митної території України. За наслідками проведеної перевірки відповідачем були прийняті повідомлення-рішення від 12.01.2011 року № 0000012342/0, № 0000022342/0 з якими позивач погодився, оскільки виконав всі передбачені законодавством умови, необхідні для отримання бюджетного відшкодування. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити їх позовні вимоги.
Представник Державної податкової інспекції у м.Ровеньки Луганської області у судовому засіданні вказав, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв правильне рішення. Просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.
Представник позивача належним чином повідомлений у встановленому порядку про дату, час і місце судового розгляду. При таких обставинах колегія вважає можливим вирішити справу у відсутність нез’явившейся сторони.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач зареєстрований в якості юридичної особи суб’єкта господарської діяльності, знаходиться на обліку в органах державної податкової служби 31.01.2007 року, зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.(а.с.8 – 06.02.2007 року).
Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).
Підстави і порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб до проведення планових виїзних перевірок регламентовані ст. 11-1, ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".
До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі закон № 509).
Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою КМУ №1232 від 21.12.05 р. «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України №200/86 від 21.05.2001 р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.01 р. № 489/5680 «Порядок відшкодування податку на додану вартість».
Відповідно до п.9 ч.1 ст.3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).
Вдповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
На виконання вимог ст. 2 КАС України судом було поновлено строк звернення позивача до суду, з метою судового захисту прав.
Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).
Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - закон № 168), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
03.11.2010 року позивачем була подана відповідачу декларація з податку на додану вартість за 3-й квартал 2010 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та розшифровкою податкових зобов’язань (а.с.25-31).
В рядку 25 та 25.1 зазначеної декларації до бюджетного відшкодування заявлена сума в розмірі 300000 грн., яка складається із сум наступних періодів: червень 2007 року у сумі 95643 грн.; липень 2007 року у сумі 49527 грн.; серпень 2007 року у сумі 76694 грн.; вересень 2007 року у сумі 78136 грн.
У рядку 26 декларації зазначений залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 73781 грн.
Сторонами не оспорюється факт подання декларацій із зазначеними сумами бюджетного відшкодування.
Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок № 327).
Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка.
У період з 27.12.2010 року по 31.12.2010 року уповноваженими особами податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за 3-й квартал 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року та березень, липень, серпень 2008 року, за наслідками якої складено акт № 1/23/34846812 від 05.01.2011 року ( далі - акт № 1/23, а.с.38-60).
Акт № 1/23 отриманий позивачем 05.01.2011 року.
У висновках акту № 168 зазначені порушення позивачем вимог п.п.7.7.7, п.7.7. ст. 7 Закону України № 168 в частині неправомірного заявлення у 3-му кварталі 2010 року до відшкодування суми ПДВ у розмірі 300000грн. та неправомірне декларування податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 73781грн.
Акту перевірки передувало складання довідки про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування № 835/1640/34846812 від 03.12.2010 року, в якій зазначено про необхідність проведення документальної перевірки ( далі - довідка № 835, а.с.33-37).
З довідки № 835, акту № 1/23, листа керівника податкової міліції № 11844/7/261216 від 01.12.2010 року, убачається, що обсяг оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців позивача становить 68598 грн., які менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (а.с.103).
Згідно із п.п. «б» пункту 4.2.2 Закону України № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
З посиланням на порушення зафіксовані в акті перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000012342/0 в якому зазначено про завищення бюджетного відшкодування в сумі 300000 грн. та № 0000022342/0 в якому зазначено про заниження бюджетного відшкодування в сумі 373871грн., з посиланням на відмову позивача від отримання суми заниження (ас.73,74). Зазначені рішення оскаржені позивачем ( а.с.73-74).
Таким чином предметом даного спору є наявність або відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування суми, заявленої за наслідками господарських операцій, які мали місце у червні – серпні 2007 року.
Виходячи з вимог статей 11, 69-72, 86 КАС України, закону України № 168 перевірка правомірності прийняття відповідачем оскарженого повідомлення –рішення не обмежується висновками акту № 1/23.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
В травні 2007 року позивачем було придбано обладнання для виробництва піщано-бетонних блоків : прес вібраційний М-32-002, форми для відливання мінеральних матеріалів, транспортер передаточний ВП2, частини до пресу вібраційному М-32-002, фанера клеєна у ТОВ «Месткомплект», що підтверджується ВМД 70213000/7/001052 (а.с.145) згідно договору № 1 від 30.01.2007р.
Позивачем у декларації за червень 2007р. у податковому кредиті було задекларовано рядок 12.1 «ПДВ, сплачений митним органам - обсяг придбання (без ПДВ) - 247774 грн. ПДВ - 49555,00 грн.
В червні 2007 року позивачем була придбана вакуумна установка ВК-9, призначена для тонування скла для цивільного будівництва у ТОВ «Корвет» згідно договору № 1 від 08.06.2007р., що відображено у ВМД № 702130000/7/001501, сума ПДВ в МД 49555.00 грн. (а.с.107).
В декларації за липень 2007 року у податковому кредиті було задекларовано рядок 12.1 «ПДВ, сплачений митним органам» - обсяг придбання (без ПДВ) - 367172,00 грн., ПДВ -73434,00 грн.
В липні 2007 року позивачем було придбано обладнання для виробництва піщано-бетонних блоків - прес гідравлічний одноциліндровий загального призначення МП8-1685, транспортер передаточний ВГ12, обладнання до пресу вібраційного М-32-002, пульти-шафи для електричної апаратури у ТОВ «Мєсткомплект», згідно договору № 1 від 30.01.2007р., що підтверджується ВМД № 70213000/7/001660, сума ПДВ в МД 73434,00 грн. (а.с.105).
Статтею 87 Митного кодексу України (далі - МКУ) передбачено, що при здійсненні митних процедур декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким-належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).
Відповідно до ст. 88 МКУ декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
За дорученням Позивача на підставі договору доручення від 19.02.2007р. всі операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення та сплата податків та зборів проводилась митним брокером -- ТОВ ВКФ «Ремо».
Згідно поданої декларації з податку на прибуток за 2007 рік нарахування амортизаційних відрахувань підприємством не декларувалось.
У серпні 2007 року підприємством було придбано у ТОВ «Койтак» (м.Донецк, вул. Бакинських комісарів) обладнання для виробництва - бетоносмесительна установка СБ-241Б на загальну суму 843540,00 грн., у т.ч. ПДВ 140590,00 грн. та компенсація витрат по ж/д тарифу у сумі 1255.8,00 грн., у тому числі 2093,00 грн.
Згідно з п.п. 7.3.1 Закону № 168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідності до абз. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168 не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Платник податку протягом перших 12 календарних місяців після своєї реєстрації платником ПДВ (незалежно від обсягів оподатковуваних операцій) не має права на отримання бюджетного відшкодування, незалежно від причин, які призвели до виникнення такого від'ємного значення (в тому числі і внаслідок придбання або спорудження основних фондів).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що оскільки позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість 06.02.2007 року, останнім з дванадцяти повних календарних місяців з моменту реєстрації вважатиметься лютий 2008 року, і відповідно розрахунок бюджетного відшкодування вперше отримує право подати за результатами березня 2008 року.
При цьому, починаючи з першого звітного періоду і до звітного періоду, в якому отримано право на бюджетне відшкодування, від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом відображається платником в розділі III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" декларації з податку на додану вартість в загальному порядку, але без заповнення рядка 25 (значення рядка 24 в повному розмірі переноситься до рядка 26).
Таким чином платник податку матиме право на декларування бюджетного відшкодування (подання Розрахунку бюджетного відшкодування) лише за результатами звітного періоду, який настане після 12 календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено його реєстрацію у якості платника ПДВ (за умови виконання усіх інших умов п. 7.7 ст. 7 Закону України).
З урахуванням вимог абз. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168 суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для бюджетного відшкодування, відповідно відсутність підстав для скасування податкових повідомлень – рішень з чим погоджується колегія суддів.
Пунктом 15.3 статті 15 закону № 2181 встановлює граничні строки для подачі заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів –не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати, або отримання права відшкодування таких податків та зборів. Отже дана норма не регулює порядок нарахування та коригування податкових зобов’язань з ПДВ та застосована відповідачем до спірних правовідносин помилково.
За відсутності підстав для скасування повідомлень - рішень , відсутні підстави для стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.
Повний текст рішення складений 13 червня 2011року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМПІС" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 р. у справі № 2а-1284/11/1270 – залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 р. у справі № 2а-1284/11/1270 – залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк – до 5 днів.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий О.О.Шишов
Судді І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко