Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2011 року  справа №2а-6931/10/1270           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Дяченко С.П.

суддів  Сіваченка І.В. ,  Шишова О.О.

при секретарі  судового засідання – Козловій О.М.,

за участю  представника ТОВ "Принт-Експорт" – Єрмоленко Є.В., представника Ленінської МДПІ у місті Луганську – Гавриша М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2а-6931/10/1270 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт-Експорт"  до  Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління державного казначейства України  в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2009 року

                                                                   ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Принт-Експорт" звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2009 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2а-6931/10/1270 позовні вимоги задоволено, а саме:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення від 20.08.2010 № 0000552360/0, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю “Принт –Експорт” в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) за листопад 2009 року у розмірі 1448616,00 грн.;

стягнуто з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 14010200 “Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами”) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Принт –Експорт» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за листопад 2009 року у сумі 1438508 грн.;

стягнуто з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200 “Державне мито, що віднесене до інших категорій” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Принт –Експорт «судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 40 коп.). 

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права. Апелянт просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що сума заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість не підтверджена по ланцюгу постачальників до кінцевого виробника, а тому факт наявності надмірної сплати ПДВ за звітний період залишається не підтвердженим. Зазначає, що згідно положень Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженню податку на додану вартість від платника податку – продавця, а не з факту здійснення господарської операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Представник Ленінської МДПІ у місті Луганську в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник ТОВ "Принт-Експорт" проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення першої інстанції без змін.

Представник ГУ ДКУ  в Луганській області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін,  перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  встановила наступне.

При вирішенні даного спору, суд першої інстанції виходив з того, що сума бюджетного відшкодування підтверджується матеріалами справи, а нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на відшкодування податку на додану вартість не поставлене в залежність від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у платника податку виданих йому продавцями товарів податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцям вартості цих товарів з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Принт-Експорт” є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.05.2007 року , перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську і є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100047550 НБ № 010411 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 19.06.2007 року .

Позивачем до Ленінської МДПІ у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування 21.12.2009 року  була подана податкова декларація з ПДВ № 114543 за листопад 2010 року із зазначенням від’ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 1448 616  грн., з розрахунками коригування сум ПДВ, довідкою щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунком суми бюджетного відшкодування, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, розшифровками податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Ленінською МДПІ у м. Луганську проведена невиїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 614/23-616/35155783 від 19.08.2010 “Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Принт-Експорт» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства у банку за листопад-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року.

Перевіркою  встановлено, що на порушення вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.3.1, п.7.3, п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, неможливо підтвердити ТОВ “Принт-Експорт” заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1448616 грн., оскільки враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань контрагентів на рівні ДПА України та неможливістю проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника, або імпортера.

20.08.2010 на підставі акту перевірки від 19.08.2010 № 614/23-616/35155783 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене податкове повідомлення – рішення № 0000552360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 1448616  грн.

01.04.2010 на підставі акту перевірки від 30.03.2010 № 235/23-616/35155783 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене податкове повідомлення – рішення № 0000182360/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 10 108,00 грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит – це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне  відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.7.5.1  п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), що  не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. (п. п. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”).

Згідно до вимог п. п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий орган зобов’язаний був протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно п.п. 7.7.6. п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 № 209/72 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за N 263/2067 від 18 липня 1997, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Отже, з наведених норм вбачається, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Колегія суддів  вважає, що податковим органом не надано доказів на підтвердження фактів узгодженості дій платника податку з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності щодо таких дій чи сприянні в ухиленні постачальників від виконання податкових зобов’язань.

Посилання апелянта на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено зв’язок між сплатою, надходженням  до бюджету сум  податку на додану вартість та відшкодуванням  такого податку, що ці етапи  нерозривно пов’язані між собою, і тому право на  відшкодування виникає лише  при фактичній надмірній  сплаті  податку на додану вартість, а не з самого факту існування  зобов’язання по сплаті  податку на додану вартість  в ціні товару,  правомірно  не прийнято судом першої інстанції на уваги ,  оскільки  у даному випадку має місце помилкове  тлумачення відповідачем норм вказаного Закону.    

З огляду на наведене,  колегія суддів приходить до висновку , що рішення  суду першої інстанції  постановлено  з дотриманням  норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування – відсутні. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 21 лютого 2011 року .

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

                                                                  У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2а-6931/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт-Експорт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2009 року -  залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.  

Головуючий:                                                                                                         С.П. Дяченко

Судді:                                                                                                                      І.В. Сіваченко

                                                                                                                                О.О.Шишов