ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.06.11 р.                                                                                 Справа № 13/21                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши матеріали позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікролайф - Цент” м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Селидове, Донецької обл.

про стягнення 7069грн.57коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (за довіреністю № 46 від 06.05.2011р.) – юристконсульт

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мікролайф- Цент” м. Київ (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Селидове, Донецької обл. (далі – відповідач) про стягнення 7069грн.57коп., з яких: 3655грн. 00коп. - суми основного боргу, 95грн. 03коп. - суми інфляції, 468грн. 64коп. - 30% річних., 2850грн. 90коп. – суми пені.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором № 225 від 08.07.2010р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані договор поставки № 225 від 08.07.2010р., видаткові накладні № 10587 від 15.07.2010р., № 14848 від 28.09.2010р., № 13363 від 06.09.2010р., № 14847 від 28.09.2010р., № 10586 від 15.07.2010р., № 13361 від 06.09.2010р., № 11895 від 06.08.2010р., за якими був поставлений товар на загальну суму 3655грн.00коп., податкові накладні до видаткових накладних, акт звіряння взаєморозрахунків в період з 01.01.2010р. по 30.04.2011р., довідка № 45 від 05.05.2011р. за підписом головного бухгалтера та директора про стан заборгованості на 05.05.2011р.

          Справа слуханням відкладалась з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, але відповідач у судові засідання не з’явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЄ № 194002 станом на 11.05.2011р., свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2, з яких вбачається, що місце проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Селидове, Донецької обл., ідентифікаційний код НОМЕР_1, значиться за адресою: АДРЕСА_1. Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Обізнаність відповідача про розгляд спору підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги, вказуючи на відсутність додаткових доказів на обґрунтування свої позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

08.07.2010р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 225 (далі-договір), згідно яким постачальник зобов’язується поставити непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість. Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

Згідно п. 1.2 предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних), які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно п.1.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений постачальником.

У п. 3.1 сторонами погоджено, що асортимент кожної окремої партії товару визначається виходячи з асортименту товару за договором, усної чи письмової заявки покупця та наявності його у постачальника на момент отримання заявки.

Розділом 4 договору сторонами погоджено умови щодо ціни товару та порядку розрахунків. Так, згідно п.  п. 4.1 ціна на кожне найменування товару за цим договором вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому- передачі), якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору.

Відповідно п. 4.4 договору покупець сплачує вартість кожної партії товару на протязі 30 календарних днів з дня отримання товару 100% вартості товару.

Згідно п. 6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору  здійснив поставку товару за видатковими накладними № 10587 від 15.07.2010р., № 14848 від 28.09.2010р., № 13363 від 06.09.2010р., № 14847 від 28.09.2010р., № 10586 від 15.07.2010р., № 13361 від 06.09.2010р., № 11895 від 06.08.2010р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 3655грн.00коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується особистим підписом відповідача в графі „Отримав” та відбитком печатки, чим надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 225 від 08.07.2010р. суд робить виходячи з письмових пояснень позивача про те що будь-які договори купівлі-продажу (поставки), в тому числі в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше у спірний період між сторонами не укладалися. Відповідачем даний факт не спростований. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, сума заборгованості в розмірі 3655грн.00коп. не погашена, що підтверджується наданою позивачем довідкою № 45 від 05.05.2011р. за підписом головного бухгалтера та директора, актом звіряння взаєморозрахунків в період з 01.01.2010р. по 30.04.2011р., який скріплений підписом та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікролайф - Цент” м. Київ.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими,  що підлягає  задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 3655грн.00коп. у зв’язку з не належним виконанням умов договору купівлі – продажу № 225 від 08.07.2010р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору купівлі–продажу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 4.1 договору передбачили здійснення оплати на протязі 30 календарних днів з дня отримання товару 100% вартості товару.

Відповідно до видаткових накладних № 10587 від 15.07.2010р., № 14848 від 28.09.2010р., № 13363 від 06.09.2010р., № 14847 від 28.09.2010р., № 10586 від 15.07.2010р., № 13361 від 06.09.2010р., № 11895 від 06.08.2010р відповідачу був поставлений товар на загальну суму 3655грн.00коп. Враховуючи, що остання партія товару за видатковою накладною № 14848 була поставлена і відповідно отримана відповідачем 28.09.2010р., з урахуванням п. 4.4 договору щодо строків оплати, на день подачі позову до суду строк оплати по кожній накладній наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Заявлені вимоги підтверджуються: видатковими накладними № 10587 від 15.07.2010р., № 14848 від 28.09.2010р., № 13363 від 06.09.2010р., № 14847 від 28.09.2010р., № 10586 від 15.07.2010р., № 13361 від 06.09.2010р., № 11895 від 06.08.2010р., податковими накладними до видаткових накладних, довідкою позивача № 45 про заборгованість станом на 05.05.2011р.

Доказів погашення боргу в сумі 3655грн. 00коп. суду не представлені, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 3655грн. 00коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

        Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 5.5 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 2850грн.90коп, яка нарахована за період з 29.10.2010р. по 03.03.2011р. у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожень день прострочки платежу.

         Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

         Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

         Однак, суд не погоджується з заявленим позивачем розміром пені, зважаючи на наявність підстав для обмеження заявленого розміру пені.

         Зокрема, частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або Договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 ГК України, а оскільки в силу статті 175 ГК України вищевказані норми є спеціальними відносно диспозитивних норм статей 549-550 ЦК України, то суд вважає, що умови пункту 5.5 договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто стягненню в період з 29.10.2010р. по 03.03.2011р. підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки  НБУ в сумі 195грн.56коп. виходячи з розрахунку: (3655грн.00коп. х 126 днів х (7,75%х2) /365х100).

        Таким чином, пеня в розмірі 195грн.56коп. (обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, від суми заборгованості за договором) і є тим граничним розміром відповідальності за прострочку платежу, який встановлений законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції  та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

        Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з 29.10.2010р. по 03.03.2011р. включно, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 95грн. 03коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже,  підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі  (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Однак, розрахунок 30% річних за період з 29.10.2010р. по 03.03.2011р. включно не відповідає фактичним обставинам справи, у зв’язку з невірним визначенням кількості днів в спірному періоді (за підрахунком позивача заявлений період прострочення складає 156, замість 126 днів) тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 378грн.51коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 3655грн. 00коп., інфляції в розмірі 95грн.03коп., 30% річних в сумі 378грн. 51коп. та пені в сумі 195грн.56коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікролайф - Цент” м. Київ

до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м. Селидове, Донецької обл. про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3655грн. 00коп., інфляції в розмірі 95грн.03коп., 30% річних в сумі 468грн. 64коп. та пені в сумі 2850грн.90коп. задовольнити частково.

         Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 НОМЕР_3 в ПАТ Універсал Банк, МФО 322001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікролайф - Центр” (юридична адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, код ЄДРПОУ 32103858, р/р 26005210123952 в АТ „Прокредит Банк”, МФО 320984) суму основного боргу в розмірі 3655грн.00коп., пеню в сумі 195грн.56коп., індекс інфляції в сумі 95грн.03коп., 30% річних у сумі 378грн.51коп., витрати на оплату державного мита в сумі 62грн. 38коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 144грн.34коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 2655грн. 34коп., 30% річних у розмірі 90грн. 13коп. – відмовити.

У судовому засіданні 07.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                        Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.