Головуючий у 1 інстанції - Максименко О.Ю.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2011 року справа №2а-935/10/1205
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 грудня 2010 р. у справі № 2а-935/10/1205 (головуючий І інстанції Максименко О.Ю. ) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про стягнення недоплати по додатковій пенсії інваліда ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС та надбавки до пенсії інваліда війни ,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2010 року позивач ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про зобов’язання зробтити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії як інваліду 3 –ої групи у відповідності до ст. 50 Закону України „ про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 50% мінімальної пенсії завіком за період з 28.01.2001 року по 31.12.2005 року, та здійснити перерахзунок та виплату надбавки до пенсії відповідно до ст. 13 Закону України „ Про статус і соціальний захист ветеранів війни” як інвалідц 3 групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком за період з 28.01.2001 року по 31.12.2005 року. Також просив поновити строк звернення до суду, оскільки він є інвалідом, постійно хворіє, тривалий час знаходиться на лікуванні, не має змоги вчасно отримувати інформацію про дію норм законів, що регулюють щомісячні надбавки до пенсії як інваліду війни, у зв’язку з чим не зміг своєчасно звернутися з позовом до суду.
Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 грудня 2010 р. у справі № 2а-935/10/1205 позовні вимоги було задоволено в повному обсязі за період з 21.02.2001 року по 31.12.2005 року.
Не погодившись з винесеною постановою, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Білокуракинському районі Луганської області було подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги обгрунтовують невірним застосування судом, норм матеріального і процесуального права.
Апелянт просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обзязі.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає останню необхідно задовольнити,а постанову скасувати.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.13). Позивач отриує енсію як учасник лвквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 28.01.2001 року.
Позивач 29.11.2010р. звернувся до управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області із заявою, в якій просив провести перерахунок додаткової пенсії та надбавки до пенсії, як інваліда війни 3-ї групи за період з 01.11.2000 року 01.01.2006 року, відповідн до ст.50 Закону України „про статус та соціальний захит громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, на тадбавки, відповідно до ст. 13 Заккону України „Про статус і соціальний захист ветеранів війни в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до листа № 1228 від 02.12.2010 року/А.С. 20/ ОСОБА_2 було відмовлено в перерахунку пенсії.
Відповідно до вимог ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стосовно питання застосування до спірних правовідносин вимог статті 99 КАС України, на які посилається в апеляції Пенсійний Фонд, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За вимогами частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, питання щодо застосування залишення позовної заяви без розгляду вирішується при відкритті провадження в адміністративній справі та суд апеляційної інстанції після внесення змін до статті 100 КАС України Законом України № 2453-VІ від 7 липня 2010 року позбавлений права скасування постанови суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
В обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії відповідно до статей 50, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 28 січня 2001 року по 31.12.2005 року, суд першої інстанції вказав на вимоги статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стаття 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII згідно пункту 17 розділу І закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 5 жовтня 2006 року № 231-V, який набрав чинності 31 жовтня 2006 року, була доповнена частиною 3 наступного змісту: у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму". Додаткового звернення особи за перерахунком пенсії вищенаведена стаття не передбачає з 1 листопада 2006 року, тобто в період, визначений позивачем, порядок перерахунку пенсії, в тому числі особам, які отримують пенсії за Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", регулювався статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. За частиною 5 статті 45 цього закону документи про перерахунок пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії.
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 29.11.2010 року та відповідь
УПФУ в Булокуракинському районі Луганської області від 02.12.2010 року /А.С. 18-20/ про перерахунок пенсії за статтею 50. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але позивачем не надано доказів звернення до відповідача в період з 28 січня 2001 року по 31 грудня 2005 року з заявою про перерахунок пенсії за статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28 січня 2001 року по 31 грудня 2005 року.
Стосовно питання зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», колегія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Відповідно до частини 2 статті 4 цього закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Пунктом 2 частини 2 статті 7 вказаного закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не сплачував йому в спірний період підвищення до пенсії в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22 жовтня 1993 року в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, було передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 3 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 5 жовтня 2005 року № 2939-IV, який згідно пункту 1 розділу II набрав чинності з 1 січня 2006 року, частина 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" була викладена в такій редакції: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Ця норма є діючою на даний час та Конституційним судом України її зміна неконституційною не визнавалася.
Позивачем не надано доказів звернення до відповідача в період з 28 січня 2001 року по 31 грудня 2005 року відповідно до вимог частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з заявою про перерахунок пенсії на підставі частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з28 січня 2001 року по 31 грудня 2005 року.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування постанови суду першої інстанції, прийняття нової постанови з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 гурдня 2010 року по адміністративній справі № 2а-935/10/1205 – задовольнити.
Постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-935/10/1205- скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання зробити перерахунок додаткової пенсії та надбавки до пенсії, відповідно до вимог ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за період з 28 січня 2001 року по 31 грудня 2005 року, відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: І.А. Васильєва
Судді: В.Г.Яманко
Е.Г.Казначеєв