25 вересня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на ухвалу Городнянського районного  суду Чернігівської області від 29 квітня 2004 року, залишену без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2004 року, якою відстрочене виконання рішення місцевого суду від 18 грудня 2003 року.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на  неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень.

  Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що рішенням Городнянського районного  суду Чернігівської області  від 18 грудня 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з  Управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації на її користь суми надбавки за вислугу років та кошти на оздоровлення.

Задовольняючи заяву про відстрочку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в бюджеті на 2004 рік не було закладено виплату видатків, передбачених  ст. 57 ЗУ “Про освіту”, а тому  виконання судового рішення призведе до призупинення навчального процесу, виникнення заборгованості із заробітної плати.  

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи    допущені    порушення   норм    процесуального  права,  які передбачені  ст. 342 ЦПК України як підстави для скасування ухвал суду.

 Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

 Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

    Ухвалу Городнянського районного  суду Чернігівської області від 29 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :