Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року справа №2а-8916/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шишова О.О.
суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білокуракінської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року по справі № 2а-8916/10/1270 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Білокуракінської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про скасування постанови про накладення штрафу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року УПСЗН Білокуракінської районної державної адміністрації Луганської області звернулось з адміністративним позовом до ППВРВ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області, в якому просили суд скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 25.10.2010 року ВП № 13467063.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що УПСЗН Білокуракінської РДА є бюджетною та неприбутковою організацією. Виконати рішення суду позивач не зміг з незалежних від нього обставин.
25 жовтня 2010 року державним виконавцем Марченко С.О. було винесено постанову за виконавчим листом № 2а-6339, виданий 29.05.2009 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов’язання УПСЗН Білокуракинської РДА Луганської області виплатити ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за 2004, 2007, 2008 роки. На дану постанову позивачем відповідачу було направлено відповідь з зазначенням причин невиконання рішення суду. А 08.11.2010 на адресу позивача надійшла постанова від 25.10.2010 ВП № 13467063 про накладення штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду.
Рішення суду не могли бути виконані через брак коштів та неможливості списання їх з рахунків позивача, оскільки на кожному з рахунків знаходяться кошти, які повинні використовуватися виключно на визначені виплати.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року по справі № 2а-8916/10/1270 відмовлено в задоволенні позову.
З постановою суду не погодилось УПСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області та зазначили, що УПСЗН є неприбутковою бюджетною організацією, тому не могли виконувати рішення у встановлені строку, з незалежних від нього обставин. Просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Тобто, вказаними нормами Закону передбачено накладення штрафу у разі невиконання певних дій, які можуть бути виконані лише боржником без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.
Інструкція про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 передбачає застосування ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» тільки у розділі «8» яка встановлює виконання рішень у немайнових спорах.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист № 2а-20788, виданий Луганським окружним адміністративним судом, про виплату УПСЗН Білоукраїнської РДА Луганської області на користь громадянина не донарахованої разової грошової допомоги до 5 травня.
Тобто спір який був вирішений судом має майновий характер.
25.10.2010 року відповідачем винесено постанову про накладення на УПСЗН Білоукраїнської РДА штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду.
Порядок виконання рішення щодо стягнення грошей, передбачений у розділі «6», який має назву «Звернення стягнення на майно боржника – юридичної особи», не передбачає застосування штрафу встановленого ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів про віднесення рішення суду до немайнового спору та наявність поважності причин невиконання цього рішення.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на рішення Європейського суду по справі Кечко проти України, п.1 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки вказане рішення стосується необхідності виконання рішення та не відноситься до питання порядку застосування штрафу за невиконання рішення, який встановлений законодавством України.
Пунктом 3 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія вважає, що суд першої інстанції зробив висновок який не відповідає обставинам справи, тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білокуракінської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року по справі № 2а-8916/10/1270 – задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року по справі № 2а-8916/10/1270 – скасувати.
Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Білокуракінської районної державної адміністрації Луганської області задовольнити.
Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області про накладення штрафу від 18 березня 2010 року ВП № 13467063.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко