ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" червня 2011 р. Справа № 10/270-09
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.
розглянувши справу № 10/270-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Славич», м. Миколаїв
до дочірнього підприємства «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», с. Демидів, Вишгородський район
про стягнення 534391,25 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 25.11.2010 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 06.04.2011 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Київської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Славич»до дочірнього підприємства «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення 534 391,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача існує перед позивачем заборгованість за поставлений, на підставі Договору поставки № 04-06/60 від 20.02.2006р., товар. Заборгованість за одержаний товар стягнута з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2009р. у справі № 32/4, проте, оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар до теперішнього часу, позивачем додатково нараховані за порушення грошових зобов’язань за період з 01.04.2009р. по 15.09.2009р. пеня - 388675,07 грн., 3% річних - 51820,68 грн. та інфляції витрати в сумі 93895,50 грн.
Ухвалою суду від 29.09.2009 р. порушено провадження у справі № 10/270-09 та призначено її до розгляду.
Присутнім в судовому засіданні 13.10.2009 р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
08.10.2009 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки господарським судом міста Києва винесено рішення у справі № 32/4, з тими ж сторонами та з тих же підстав.
Представник позивача проти клопотання відповідача заперечив, посилаючись на те, що предметом спору у справі № 32/4 було стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховані станом на 31.03.2009 р., тоді як предметом розгляду даної справи є стягнення штрафних санкцій, розрахованих за період з 01.04.2009р. по 15.09.2009р.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, залишив його без задоволення, оскільки предмет спору у даній справі не співпадає з предметом спору у справі № 32/4, що розглядалась Господарським судом міста Києва.
Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 р. у справі № 32/4 не набрало законної сили, а справа скерована до Київського апеляційного господарського суду.
Оскільки предметом спору у справі № 10/270-09 є стягнення штрафних санкцій, нарахованих на суму заборгованості, стягнення якої є предметом спору у справі № 32/4, що знаходиться на розгляді в Київському апеляційному господарському суді, та розгляд цієї справи неможливий до остаточного вирішення питання щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, яке безпосередньо впливає на нарахування штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов’язання, ухвалою суду від 13.10.20109 р. провадження у справі № 10/270-09, на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, було зупинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. скасовано рішення у справі № 32/4, а матеріали зазначеної справи повернуті до Господарського суду міста Києва для направлення їх за підсудністю до господарського суду Київської області.
19.01.2010 р. порушено провадження у справі № 18/005-10 (суддя Кошик А.Ю.) та призначено її до розгляду.
За результатами розгляду господарським судом Київської області справи № 18/005-10 09.11.2010 р. винесено рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Славич»задоволені частково та стягнуто з дочірнього підприємства «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»2330000,00 грн. основного боргу, 378224,10 грн. пені, 360533,86 грн. інфляційних витрат, 47278,01 грн. 3 % річних, 25500,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 700000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Рішення суду у справі № 18/005-10 оскаржене не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2011 р. поновлено провадження у справі № 10/270-09 та призначено її до розгляду.
В судове засіданні 17.05.2011 р. представник позивача не з’явився, проте 13.05.2011 р. через загальний відділ господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із неможливістю прибуття в судове засідання його повноважного представника.
Присутнім в судовому засіданні представником відповідача надано суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позову та просив суд припинити провадження у справі, оскільки господарським судом Київської області у справі № 18/005-10 винесене рішення з тими ж сторонами та з тих же підстав.
Ухвалою суду від 17.05.2011 р. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено.
Присутніми в судовому засіданні 09.06.2011 р. представниками сторін підтримані свої вимоги та заперечення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
ВСТАНОВИВ:
При розгляді господарським судом Київської області справи № 18/005-10 було встановлено, що 20.02.2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 4-06/60 (з додатками), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов’язався продати покупцю, а останній зобов'язався купити (прийняти та оплатити) товари, а саме: бітум БНД 60/90, БНД 90/130; мазут М-40, М-100; паливо пічне; дизельне паливо; бензин.
Пунктами 3.2, 3.4, 3.5 договору між сторонами погоджено, що постачальник зобов’язується поставити покупцю товар, що є предметом договору, у строк до 10 днів з моменту отримання заявки від відповідача. Поставка підтверджується товарними накладними. Накладна підписується на фактично поставлений товар. Датою поставки вважається дата отримання цього товару покупцем, що підтверджується підписом відповідальної особи у товарній накладній.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, відповідач здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами позивача. Термін оплати за поставлений за договором товар складає 30 днів з моменту поставки товару. Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після фактично поставленого належного товару, про що складається акт звірки взаєморозрахунків, який підписується сторонами.
Також, судом було встановлено, що позивач належним чином виконував взяті на себе зобов’язання згідно з умовами договору, поставивши відповідачу обумовлений договором товар, що не було спростовано відповідачем.
Проте, порушуючи умови договору, відповідач неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов’язання згідно з умовами договору в частині оплати отриманого товару, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 3 030 000 грн.
Однак, при розгляді справи № 18/005-10, відповідачем надано платіжне доручення № 1 від 02.11.2010 р. про сплату останнім в рахунок погашення заборгованості 700000 грн.
Таким чином, відповідач частково задовольнив майнові вимоги позивача, перерахувавши останньому в рахунок погашення заборгованості 700000,00 грн., а отже провадження у справі в цій частині було припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а вимога позивача про стягнення з відповідача 2330000,00 грн. визнана судом правомірною та була задоволена.
Крім того, при розгляді справи № 18/005-11, встановивши факт порушення відповідачем договірних зобов’язань, судом, на підставі ст.ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 231, 232 Господарського кодексу України та п. 6.2 договору, стягнуто з відповідача 378224,10 грн. пені, нарахованої за період з 06.11.2008 р. по 31.03.2009 р., вважаючи, що доданий розрахунок штрафних санкцій відповідає фактичному періоду прострочення заборгованості та розміру відповідного прострочення.
Також, суд, досліджуючи розрахунок заявлених до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 360533,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 06.11.2008 р. по 31.03.2009 р. і 47278,01 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 06.11.2008 р. по 28.02.2009 р., дійшов до висновку, що зазначені вимоги є обґрунтованими, виходячи з фактичного періоду прострочення заборгованості та розміру відповідного прострочення, а тому підлягають задоволенню.
Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 09.11.2010 р. у справі № 18/005-10, яке набрало законної сили, та яким з дочірнього підприємства «ШРБУ № 100»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Славич»2330000,00 грн. заборгованості, 378224,10 грн. пені, 360533,86 грн. інфляційних витрат, 47278,01 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Станом на час прийняття рішення у справі № 10/270-09 відповідачем не сплачено позивачу кошти, які підлягають стягненню за рішенням господарського суду Київської області від 09.11.2010 р. у справі № 18/005-10, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача 388675,07 грн. пені, 51820,68 грн. 3 % річних та 93895,50 грн. інфляційних втрат.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідачем отриманого ним товару за Договором № 4-06/60 від 20.02.2006 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 388678,07 грн. пені, нарахованої за період з 01.04.2009 р. по 15.09.2009 р. від існуючої на момент нарахування суми заборгованості.
Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що за прострочення терміну оплати партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
На підставі вказаних норм права, враховуючи, що вимога позивача про стягнення пені заявлена правомірно, оскільки нарахована за інший період, ніж було заявлено позивачем та стягнуто за рішенням господарського суду Київської області у справі № 18/005-11, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 388675,07 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 51820,68 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 01.04.2009 р. по 15.09.2009 р. та 93895,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2009 р. по 31.08.2009 р., від існуючої на момент нарахування суми заборгованості.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що доданий до матеріалів справи розрахунок є арифметично вірним, вимога про стягнення 3 % річних заявлена правомірно та підлягає задоволенню у сумі 51820,68 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення 93895,50 грн. інфляційних втрат:
індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Така ж сама позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10.
Таким чином, згідно з вірним розрахунком, проведеним судом, з урахуванням рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 82500,00 грн., а саме:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
10.04.2009 - 31.08.20093750000.101.02282500.003832500.10
Враховуючи наведе вище, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з дочірнього підприємства «ШРБУ № 100»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(місцезнаходження: 07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, урочище Берізки, 3; поштова адреса: 03170, м. Київ, вул. Янтарна, 2; код 05423018) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Славич»(54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4; код 33730066) 388675,07 грн. пені, 51820,68 грн. 3 % річних, 82500,00 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати: 25500,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 230,97 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Повне рішення складено - 21.06.2011 р.