ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11                                                                          Справа №  1/5009/3082/11

Суддя    О.І. Немченко

за позовом: Заступника військового прокурора Київського гарнізону (01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8/А) в інтересах держави, в собі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції –Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряфлотський, 6)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Завод «Перетворювач»(69069,                         м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9)

про стягнення  37 753 грн. 69 коп.

          Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від прокуратури: не з’явився;

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1 –довіреність № 35/04 від 01.03.2011 р.

    СУТНІСТЬ  СПОРУ:

Розглядається справа за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави, в собі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції –Міністерства оборони України до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Перетворювач»про стягнення  37 753 грн. 69 коп., з яких: 34 501 грн. 98 коп.  –основний борг;  2 396 грн. 68 коп. пені, 440 грн. 17 коп. три проценти річних, 414 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Позов заявлено на підставі умов договору № 42/6-10/2058/ВП-2010 від 01.12.2009 р., ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України і обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати послуг з контролю якості та приймання продукції.

06.06.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 23.06.2011 р.

В судовому засіданні 23.06.2011 р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, річних та пені. У відзиві на позовну заяву відповідач визнає позов в частині стягнення основного боргу в сумі 34 501 грн. 98 коп. Зважаючи на пропущення строку позовної давності щодо стягнення пені по акту № 1 від 29.03.2010 р. та допущені позивачем помилки у визначені періодів заборгованості відповідача, відповідач не визнає вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, річних та пені. Вважає, що оскільки ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає єдине, нерозривне право кредитора стягнення 3% річних та інфляційних втрат лише із стягненням  суми боргу, а оскільки заборгованість по актам №№ 1-5  відсутня, то позивач не має заявляти вимоги щодо стягнення окремо 3% річних та інфляційних втрат без заявлення до стягнення самої суми боргу.  

В судове засідання 23.06.2011 р. представники Заступника військового прокурора Київського гарнізону та Міністерства оборони України не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.  Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Неявка представників Заступника військового прокурора Київського гарнізону та Міністерства оборони України не перешкоджає вирішенню цього спору.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України  по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача,  суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаться представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках,  визначених законом.

Згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів  держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів. Формою цього представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами про захист прав та інтересів держави, а також участь у розгляді справ судами.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про збройні сили України»та п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1080 та п. 5 Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів  України від 21.10.2009 р. № 1107 Міністерство оборони України –є центральним органом виконавчої влади і війського управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та, зокрема, військові представництва.

Відповідно до п.п. 5,8,13 Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 року № 1107, військові представництва Міністерства оборони України, є підрозділами Міністерства оборони України основними завданнями яких є, зокрема, контроль якості продукції оборонного призначення на всіх стадіях її розроблення, виробництва, модернізації, постачання, монтажу і ремонту відповідно до вимог нормативних документів і технічної документації; приймання від підприємств продукції оборонного призначення згідно з умовами відповідних контрактів (договорів) і контроль за виконанням умов постачання цієї продукції споживачам. Послуги з контролю якості  та приймання продукції оборонного призначення військовими представництвами для вітчизняних суб’єктів  господарської діяльності надаються на договірній основі. Кошти, що надходять від надання зазначених послуг, зараховуються в дохід державного бюджету і використовуються відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, невиконання грошових зобов’язань перед Міністерством оборони України безпосередньо стосується інтересів держави.

01.12.2009 р. між Міністерством оборони України (виконавцем) та Відкритим акціонерним товариством «Завод «Перетворювач»(замовником) був укладений договір                         № 42/6-10/2058/ВП-2010 (надалі –договір).

Згідно розділу 1 договору, виконавець приймає на себе зобов’язання щодо забезпечення підпорядкованим йому представництвом замовника № 3894 надання замовнику послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) згідно з переліком продукції, яка підлягає контролю якості та прийманню виконавцем, відповідно до вимог нормативно-технічної документації та інших умов, вказаних у договорах на постачання (розробку) продукції (виконання робіт). Замовник зобов’язується оплатити виконавцю надані послуги з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2.2. договору, виконавець зобов’язувався в межах затвердженого Переліку продукції здійснювати контроль якості та приймання продукції (виконаних робіт) по мірі пред’явлення її замовником або за узгодженими графіками.

Згідно із п. 3.1 договору, за надані послуги замовник перераховує на рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 1%  від виробничої собівартості прийнятої продукції  (виконання робіт), визначеної у договорах (контрактах) замовника  (графа 7 Переліку продукції) без податку на додану вартість.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що розрахунки здійснюються у тридцятиденний термін після затвердження  сторонами акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт). За домовленістю сторін допускається проведення попередньої оплати. При цьому замовник надсилає виконавцю копію платіжного доручення. Виконанням обов’язків з боку виконавця вважається здійснення представництвом контролю якості, приймання  продукції та складання акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт). Затверджений замовником акт надсилається виконавцю.

Відповідно до п. 9.1 договору, невід’ємними частинами договору є наступні додатки: додаток № 1 «Перелік продукції (виконання робіт), що підлягає контролю якості й прийманню виконавцем»та додаток № 2 «Акт про надання послуг з контролю якості та приймання продукції».

До договору сторонами також було укладено додаткову угоду № 1 від 19.04.2010 р. та додаткову угоду № 2 від 27.09.2010 р. та підписані Переліки продукції, яка підлягає контролю якості та приймання виконавцем.

Згідно Переліків продукції (робіт, що виконуються), яка підлягає контролю якості й прийманню виконавцем»до договору, позивачем було надано, а відповідачем отримано послуги на загальну суму 67 569 грн. 75 коп., що підтверджується наступними актами: № 1 від 29.03.2010 р. на суму 10 204 грн. 89 коп.; № 2 від 27.05.2010 р. на суму 10 204 грн. 89 коп., № 3 від 30.06.2010 р. на суму 1700 грн. 82 коп., № 4 від 12.07.2010 р. на суму 752 грн. 28 коп., № 5 від 26.08.2010 р. на суму 10 204 грн. 89 коп., № 6 від 08.11.2010 р. на суму 10 147 грн. 64 коп., № 7 від 09.12.2010 р. на суму 14 206 грн. 70 коп., № 8 від 10.01.2011 р. на суму 10 147 грн. 64 коп.

Зазначені акти підписані з боку обох сторін та є підставою для фінансових розрахунків між замовником та виконавцем.

Відповідач, своєчасно та у повному обсязі, послуги надані згідно затверджених актів, не оплатив. Так, відповідачем отримані послуги оплачені наступним чином: 10 204 грн. 89 коп. платіжним дорученням № 3601 від 03.08.2010 р.; 10 204 грн. 89 коп. платіжним дорученням № 3766 від 12.08.2010 р.; 1700 грн. 82 коп. платіжним дорученням № 3935 від 16.09.2010 р.; 752 грн. 28 коп. платіжним дорученням № 3934 від 16.09.2010 р.; 10 204 грн. 89 коп. платіжним дорученням № 5587 від 30.12.2010 р.

Послуги, надані позивачем згідно актів: № 6 від 08.11.2010 р. на суму 10147 грн. 64 коп., № 7 від 09.12.2010 р. на суму 14 206 грн. 70 коп., № 8 від 10.01.2011 р. на суму 10 147 грн. 64 коп. відповідачем оплачені не були.

З приводу наявної заборгованості позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість. Листами у відповідь на звернення позивача, відповідач визнавав наявну заборгованість, частково погашав заборгованість і посилаючись на скрутне фінансове становище вказував на подальше погашення боргу у максимально можливий термін.

Стягнення з відповідача на користь позивача 34 501 грн. 98 коп. основного боргу;  2 396 грн. 68 коп. пені, 440 грн. 17 коп. три проценти річних, 414 грн. 86 коп. інфляційних втрат було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським  визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на  користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною першою ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов’язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не   встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

 Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов’язання за договором,  надавши послуги з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) згідно «Переліку продукції (робіт, що виконуються), яка підлягає контролю якості й прийманню виконавцем, що підтверджується відповідними актами, затвердженими замовником.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг виконував неналежним чином, несвоєчасно оплативши послуги за актами №№ 1-5 та не оплативши послуги за актами №№ 6-8.

Наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 34 501 грн. 98 коп. за послуги згідно актів: № 6 від 08.11.2010 р. на суму 10 147 грн. 64 коп., № 7 від 09.12.2010 р. на суму 14 206 грн. 70 коп., № 8 від 10.01.2011 р. на суму 10 147 грн. 64 коп. підтверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги в сумі 34 501 грн. 98 коп.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 396 грн. 68 коп. пені. Розрахунок суми пені, заявленої до стягнення наводиться на стор. 4-5 позовної заяви.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом  щодо окремих видів зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій,  зміна  якого  за  погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі,  передбаченому договором.  При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором   у відсотковому  відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній,  визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання, або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

Штрафні санкції за  порушення грошових зобов'язань встановлюються у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України передбачено термін позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, відповідач заявив про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за порушення строків розрахунків по акту № 1 від 29.03.2010 р., оскільки зазначене право у позивача виникло 29.04.2010 р., а отже відповідно на час подання позову до суду строк позовної давності щодо стягнення пені за вказаним актом вже сплив.

Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Здійснивши перерахунок сум пені та враховуючи пропущення позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені за актом № 1 від 28.03.2010р., про застосування якої заявлено відповідачем, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум пені частково, в сумі 1817 грн. 50 коп.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, останній просить стягнути з відповідача 440 грн. 17 коп. річних та 414 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Судом перевірено розрахунок  3 % річних.

З урахуванням неточностей, допущених позивачем при розрахунку сум річних, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 435 грн. 19 коп. річних.

Розрахунок сум інфляційних втрат позивачем здійснено вірно, у зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 414 грн. 86 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо того, що ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає єдине, нерозривне право кредитора стягнення 3% річних та інфляційних втрат лише із стягненням  суми боргу, а оскільки заборгованість по актам №№ 1-5  відсутня, то позивач не має заявляти вимоги щодо стягнення окремо 3% річних та інфляційних втрат без заявлення до стягнення самої суми боргу є безпідставними, оскільки не відповідають положенням ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 34 501 грн. 00 коп. основного боргу, 1817 грн. 50 коп. пені, 435 грн. 19 коп. 3% річних, 414 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держбюджета України покладаються судові витрати по справі у такому розмірі: 371 грн. 69 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст.  44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Перетворювач»(69069,                         м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, р/р 26006310028201 в ФАБ «Південний»в м. Запоріжжі, МФО 313753, код 05755571) на користь  Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряфлотський, 6, р/р 31252273210013 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, код 00034022) 34 501 грн. (тридцять чотири тисячі п’ятсот одна) 00 коп. основного боргу, 1 817 (одна тисяча вісімсот сімнадцять) грн. 50 коп. пені, 435 (чотириста тридцять п’ять) грн. 19 коп. річних, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 86 коп. інфляційних втрат. Видати наказ.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Перетворювач»(69069,                         м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, р/р 26006310028201 в ФАБ «Південний»в м. Запоріжжі, МФО 313753, код 05755571) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача ГУДК у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок №31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку –095) державне мито в розмірі 371 (триста сімдесят одна) грн. 69 коп. Видати наказ.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Перетворювач»(69069,                         м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, р/р 26006310028201 в ФАБ «Південний»в м. Запоріжжі, МФО 313753, код 05755571) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача ГУДК у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31218264700007, код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку –264)  236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5.          В іншій частині позову відмовити.

            Суддя                                                                                                              О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України,  «29»червня 2011 року.