Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року справа №2а-8522/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Яманко В.Г. , Казначеєва Е.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, та Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 р. у справі № 2а-8522/10/1270 (головуючий І інстанції Широка К.Ю. ) за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України , Міністерства фінансів України , Державного казначейства України , Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганскій області про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати та щомісячного грошового утримання ,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судрової адміністрації України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок посадового окладу та надбавки за вислугу років. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 16 квітня 1990 року працює на посаді голови Первомайського міського суду Луганської області. Питання виплати заробітної плати суддям регулюються ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року зі змінами, згідно якої заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
При цьому ч.2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», у редакції, яка діяла на 1 червня 2005 року, передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу, також посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статтею 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України.
Частина 4 цієї статті в тій же редакції, також встановлено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років 30. понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Розмір інших складових заробітної плати встановлювався відповідними постановами КМУ та Указами Президента України. До червня 2005 року розмір заробітної плати суддям визначався у відповідності з вказаними вимогами закону.
Кабінетом Міністрів України 30 червня 2005 року прийнято постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступників Голови Верховного Суду України», котрими надано зворотну дію в часі - набрання їх чинності з 1 червня 2005 року. В порушення нормативів перерахунок розміру окладів іншим суддям з 1 червня 2005 року на підставі цієї Постанови проведено не було. Починаючи з 1 січня 2008 року, було змінено порядок нарахування щомісячної надбавки за вислугу років, замість її визначення у відсотках до загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи (частина четверта статті 44 Закону України "Про статус суддів") вона обчислювалася у тих самих відсотках, але від посадового окладу судді.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865.
На підставі викладеного позивачка просила суд визнати неправомірними визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації Луганської області щодо не проведення перерахунку заробітної плати і щомісячного грошового утримання з 19.08.2009 з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 в редакції станом до 31.12.2005, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового із зазначенням розміру заробітної плати виходячи з 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; визнати незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати і щомісячного грошового утримання з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; визнати незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України та Державного казначейства України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати і щомісячного грошового утримання з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації Луганської області провести перерахунок з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати і щомісячного грошового утримання, визначивши їх розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку7 здійснити виплату недоплачених сум з урахуванням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу; зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати; зобов'язати Міністерство фінансів України, Державне казначейство України та Державну7 судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню державної судової адміністрації Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № НОМЕР_1, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати і щомісячного грошового утримання, обчислених з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19 серпня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Було визнано неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19.08.2009 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 в редакції станом на 31.12.2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу та щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 із зазначенням розміру заробітної плати та щомісячного грошового утримання виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу та щомісячного грошового утримання в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області донарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячне грошове утримання з донарахованих сум заробітної плати.
Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Луганській області з єдиного рахунку Державного бюджету України №НОМЕР_1, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням іюплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19.08.2009 року з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з цим рішенням, відповідачі по справі, а саме: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та Міністерство фінансів України, подали апеляційні скарги, в яких просили постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Міністерство фінансів України апеляційну скаргу обґрунтовує, тим, що частиною 4 статті 51 Бюджетного кодексу України відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України, несуть розпорядники бюджетних коштів. З 01 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. В свою чергу ДСА України мала була розробити бюджетний запит, у якому би обґрунтувала необхідність виділення коштів з державного бюджету на відшкодування у відповідні роки недоотриманої заробітної плати суддям, які працювали на посаді судді у зазначений період. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів. Бюджетний кодекс України та Положення про Міністерство фінансів України не передбачають підстав для фінансування заборгованості заробітної плати з міністерства на користь позивача, тому позовні вимоги до Міністерства фінансів України задоволенню не підлягають.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в
Луганській області, в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначило, що згідно ч. 1 ст. 121 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 року № 3018-3, суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до ст. 47,48 Бюджетного Кодексу України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконання Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Таким чином, апелянт наголошує, що відповідачами в будь-якому випадку щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі суддям є держава в особі Міністерства фінансів України та органів Державного казначейства України, тобто у даній справі ТУДСА України в Луганській області є неналежним відповідачем.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач з що з 16 квітня 1990 року по теперішній час працює на посаді судді Первомайського міського суду Луганської області та обрано суддею безстроково.
Рішенням Луганської окружної кваліфікаційної комісії суддів загальних судів від 27 травня 2000 року присвоєно другий кваліфікаційний клас судді.
Заробітна плата позивача обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2009 - 2010 роки. Перерахунок посадового окладу при зміні розміру мінімальної заробітної плати не проводився.
Відповідно до ст. 122 Закону України «Про судоустрій України», яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію. При цьому суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів. До того ж, у міськрайонних судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Територіальні управління державної судової адміністрації здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем’єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України.
Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів», визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому посадовий оклад суддів не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на рівні Закону посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”.
Таким чином, з 3 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” втратив чинність.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року дана постанова окружного суду залишена без змін, однак питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято, а тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005р. № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року, тобто з часу набрання чинності рішенням суду першої інстанції та є обов’язковою для виконання саме з цього часу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з цього моменту втрачає чинність пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», а тому відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області зобов’язане було застосовувати постанову № 865 в первісній редакції, тобто проводити розрахунок посадового окладу судді з розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 19 серпня 2009 року з послідовним збільшенням відповідно до статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 № 835-VI та Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI, який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, який складає з 1 листопада 2009 року в розмірі 744 грн., а з 1 січня 2010 року в розмірі 869 гривень.
Між тим заробітна плата позивача, з 19 серпня 2009 року обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення рівня мінімальної заробітної плати на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що також вплинуло на розмір надбавки за вислугу років в сторону зменшення, чим порушено право позивача на належне матеріальне забезпечення.
Відповідно до п. 5 ст. 116 Закону України «Про судоустрій в Україні», Рада суддів України, розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів, розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань, здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність, та виконує інші функції.
Рішенням Ради суддів України від 27.06.2008 року № 105 зобов’язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005р. по 31.12.2005р. та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
Відповідно до Указу Президента № 182 від 03.03.2003 року, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, а згідно до приписів статті 58 Бюджетного кодексу України є розпорядником коштів , а тому зобов’язане організовувати розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Тобто, Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв’язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів, що не було виконано в порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України, а тому порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч.1ст.7 Бюджетного кодексу України).
Таким чином, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області, як суб’єкт владних повноважень, не вжив заходи щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням визнання нечинним п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
На підставі вищезазначеного, судова колегія дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови немає.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, та Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 р. у справі № 2а-8522/10/1270 – залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 р. у справі № 2а-8522/10/1270 -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: І.А.Васильєва
Судді: В.Г.Яманко
Е.Г.Казначеєв