Головуючий у 1 інстанції - Логвіненко Т.Г.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року  справа №2а-481/10/1216           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів  Василенко Л.А. ,  Гімона М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області від 29 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-481/10/1216 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання нарахування та виплату недоплаченої як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Марківського районного суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання нарахування та виплату недоплаченої як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу.  

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 29 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність УПФУ щодо несплати підвищення до пенсії з 21 липня 2010 р. Зобов’язано УПФУ здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 21 липня 2010 року з урахуванням здійснених виплат.    

Відповідач,  не погодившись з цим рішенням,  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Марківського районного суду Луганської області та ухвалити нову постанову,  якою в задоволенні позову відмовити.  

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що положення ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» згідно яких – фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. До того ж, ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає використовування коштів Пенсійного фонду тільки на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Також відповідач зазначає, що ст. 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застережено, що кошти пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України

Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України апеляційний перегляд проведено в порядку письмового провадження.  

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно з пенсійним посвідченням позивач має статус «дитини війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по теперішній час має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30%  від мінімального розміру пенсії за віком. Позивач звернулась до суду першої інстанції 21.12.2010 року згідно реєстраційного номеру.

Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10/рп/2008 від 22.05.2008 року були визнані неконституційними зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини(мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитині війни» у 2010 році у відповідності до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на застосуванні якого наполягає відповідач, оскільки відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо задоволення позовних вимог з 21.07.2010 року та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального права, тому підстави для скасування постанови  відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статями 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206,  211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

                                                  УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області від 29 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-481/10/1216 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання нарахування та виплату недоплаченої як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу — залишити без задоволення, постанову Марківського районного суду Луганської області від 29 грудня 2010 року  — залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні постанови суду, прийнятої у скороченому провадженні,  набирає законної сили через п’ять днів  після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі,  є остаточною  і подальшому  оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:    О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон